Щоб дізнатися, на чиєму боці в тій чи іншій війні був народ, треба подивитися, про кого складено тогочасні народні пісні. У контексті Майдану ці слова неодноразово наводили письменники брати Капранови. Щодо подій 2013–2014 років це однозначно. Непересічна народна творчість з'являлася й на противладних акціях, які передували Євромайдану. Проте розгін студентів, незгодних із зупиненням євроінтеграції, спричинив масовий вихід людей на протест, а також масову творчість. “Україна встане – Янукович сяде!” – стверджував транспарант у перший день Євромайдану. Україна встала. Дедалі частіше можна було побачити у ЗМІ заголовки про “нову культуру України” стосовно різних галузей мистецтва. Критики й оглядачі наважувалися на оптимістичні прогнози, вже не завжди пригадуючи, що зародком цього сплеску були події Євромайдану. Але це очевидна річ для багатьох істориків і соціопсихологів, адже викид креативу є типовим наслідком багатьох соціальних зрушень і конфліктів.
“Справжній митець – заголений нерв, натягнута струна, барометр, який першим має відчувати коливання тиску історії. Справжній митець пише "Передчуття громадянської війни" за кілька місяців до громадянської війни”, – на прикладі Сальвадора Далі пояснив своє ставлення до митців у 2014 році блогер Дмитро Різниченко. У той визначальний час він писав, що “митець, який здатен принципово не помічати волаючий суспільний розлом, – це або дерев'яна нездара, або патологічний боягуз. Митець, якому не вистачає таланту або хоробрості глянути в очі епохи, – не митець”.
На Майдані творців було багато. Їхні творчість різна. Накладена на цю ситуацію відома піраміда потреб Маслоу стверджує, що Майдан творило суспільство сформованих особистостей. Із приходом до влади Віктора Януковича революція нагніталася через невпевненість у завтрашньому дні, а спровокувало її відчуттям небезпеки. Це нижні, базові щаблі потреб згідно з Маслоу. Революція Гідності обстоювала справедливість і чесність, демонструючи потребу на високому щаблі, окресленому словом "Повага". Навіть названо цю революції було не оксамитовою, трояндовою чи тюльпановою, як нещодавні протести в інших країнах, а саме Революцією Гідності. І вона вусібіч била небанальною творчістю. Вершина піраміди Маслоу має назву “Самовираження”.
Багато музикантів, артистів і художників утворили Мистецьку сотню. Багато людей творили самостійно і теж залишили помітний слід.
Члени Союзу вольних художників облаштували посеред Хрещатика експозиційну площу, яку назвали "Мистецький Барбакан". Там вони демонстрували оперативно створене протестне мистецтво. У документальному фільмі Антона Мухарського "Майдан. Мистецтво спротиву" вони називають Майдан першим антижлобським повстанням. Після революції видали антологію митців Майдану. Один із них – Іван Семесюк – вважає, що розуміння Майдану ще прийде, та називає київські події визначним етапом в історії Європи на дальші сто років.
Художники, які об’єдналися в “Артіль Майдан”, залишаться в історії завдяки невпинному майстерному розписуванню касок. Найкращі з їхніх робіт уже побували на виставках у різних країнах. Частина стала окрасою приватних колекцій. Не дивно, що на аукціоні у США одну таку каску купили за тисячу доларів, адже в них вкладали свою працю справжні умільці, серед яких і народні майстри. Тому можна знайти каски, розписані автентичними узорами. Наприклад, петриківськими.
Подібним проєктом Мистецької сотні був “Щитопис”. Художники розмальовували візерунками та оберегами щити – перш за все представникам Самооборони.
Десятки поетів і музикантів зі сцени в серці Києва виконували твори, народжені Майданом і на тему Майдану. Гітарист і перекладач Віктор Морозов поклав на музику понад 40 гостросатиричних віршів на злобу дня авторства Андрія Панчишина.
Звісно, музика Майдану лунала не лише зі сцени. Мистецтво під час Революції Гідності – це й молодий Мар’ян Мацех, який за батькові гроші купив та поставив перед шеренгою міліції піаніно. Його приклад підхопили, й завдяки таким інструментам у різних точках Майдану постали такі зірки, як Антуанетта Міщенко та Piano Extremist.
Розголос про українську революцію пішов далеко за кордони нашої держави. Творчість нашим подіям присвячували люди з інших країн.
Але не треба бути дипломованим митцем, щоб залишати творчий слід. Зараз цінними для спогадів і вивчення є всілякі збережені зразки самодіяльності. Студенти Академії образотворчого мистецтва й архітектури облишили визначені того року теми дипломних і курсових робіт, узявшись досліджувати ті, які підкинула епоха. Одну з робіт повністю присвячено шрифтам текстів, писаних від руки, які авторка визбирувала та фіксувала на фото по Майдану.
Унікальність була навіть у тому, як майданівці оздоблювали саморобні щити, як розписували свої каски та шоломи. Самі лишенрь обладунки – то окрема тема. Вони настільки неповторні й так виявляють особистість, що лондонська фотохудожниця Анастасія Тейлор-Лінд облаштувала в Києві ннеподалік від тих місць, де йшли баталії, освітлений закуток і писала портрети чоловіків у саморобному захисному вбранні. Згодом вона видала широкоформатний фотоальбом і про все це розповіла на цілий світ під час конференції TED.
Не бракувало роботи фотографам і кінооператорам. Саме їм значною мірою завдячуємо знаннями про все, написане вище.
Багато згаданих і не згаданих людей під час Революції Гідності відчули в собі потребу, відточили свою майстерність і потім продовжили служити країні на війні. Але то вже інші пісні та інші проєкти.
Зразки мистецтва, створеного під час Революції Гідності, можна переглянути в розділі КОЛЕКЦІЯ.
Власне, й самі митці поповнювали колекцію Національного музею Революції Гідності. Інтерв'ю з дарувальниками про їхні роботи, які містяться у фондах музею, та про участь у Майдані:
"Думаю, це мої перші й останні революційні роботи": російська художниця Маша Золотова повертається на батьківщину – інтерв'ю з російською художницею Марією Золотовою, яка подарувала 10 робіт у колекцію НМРГ;
“Проскурня брав щити в оренду, платив непогані гроші”: чому митець Анатолій Слойко спонтанно віддав музею серію робіт – інтерв'ю з художником Анатолієм Слойком про подаровану ним НМРГ колекцію розмальованих майданівських щитів;
"Українське сучасне мистецтво намагається говорити мовою, яку не до кінця розуміє", – Олексій Белюсенко – інтерв'ю з митцем Олексієм Белюсенком про фотозвіти, картини з Майдану та мистецтво загалом;
“Мистецтво завжди було персональним психологом для мене”, – Вікторія Романчук – інтерв'ю з художницею Вікторією Романчук на прізвисько "Відьма", яка отримала поранення на барикадах;
Прострілені каски, "йолка", польова кухня, катапульта – все це вже в музеї – інтерв'ю для видання Цензор.НЕТ з директором Музею Майдану Ігорем Пошивайлом про речі з Майдану, походження та цінність їх для музейної колекції.