Майдан – це український спосіб відстоювання особистих і громадських свобод у відповідь на свавілля та деспотію влади. Явище є етапом боротьби за незалежність держави і за демократію.
Останні 30 років основні народні рухи в Україні географічно зосереджувалися навколо майдану Незалежності в середмісті Києва, а інтелектуально ґрунтувалися на ідеї індивідуальної та колективної свободи вибору як базової соціальної цінності.
Перший Майдан – Революція на граніті 1990 року – був важливим чинником здобуття Україною незалежності. На Майдані 2004 року — Помаранчевій революції — люди захищали своє право на чесні вибори. Останній Майдан захистив європейський курс держави і продовжився військовим захистом її територій.
Боротьба українських громадян за свої права, яка одержала назву "Євромайдан", а згодом Революція гідності та стала загальновідомою, була наймасштабнішою подією в новітній історії України й логічним продовженням обстоювання прав людини та громадянина.
Вихід людей на вулиці в листопаді 2013 року після відмови уряду підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом більшість експертів визначають як цивілізаційний вибір. Продовження громадських протестів і самоорганізація суспільства у відповідь на тиск із боку держави та єднання громадян для захисту України від військової агресії на сході свідчать про надзвичайну важливість цього вибору.
Усі Майдани, а також захист східних областей України – це прояв боротьби українців за свободу, національну й особисту, що є ланкою ширшого процесу – українського визвольного руху. Він зазнав протягом минулого століття різних трансформацій і розвивався у формі як збройної, так і ненасильницької боротьби.
Майдан – традиційна форма по змозі мирного колективного протесту української громади у відповідь на порушення прав людини та питань, які мають загальнонаціональне значення. Майдан починається переважно як мирне протистояння з розгортанням наметових містечок, проведенням час до часу велелюдних народних віче, спільних молитов за участі представників різних конфесій та організованої ходи для демонстрування масового волевияву й характеризується відмовою учасників від особистого заради досягнення спільної мети, багатонаціональністю, багатомовністю, полірелігійністю, позакласовістю, високим рівнем горизонтальної самоорганізації, розвиненою демократією, широкими можливостями самореалізації та відсутністю єдиного лідера. Майдан зазвичай демонструє унікальну готовність його учасників ділитися їжею, одягом, медикаментами та надавати притулок і характеризується масовим волонтерством і грошовими пожертвами, відсутністю погромів, повагою до приватної власності, дотриманням сухого закону, потужним вибухом народної винахідливості та сатиричної творчості.
Сукупність подій і зусиль, які стали основою для виникнення феномена Євромайдану, не мають сьогодні однозначного тлумачення й оцінки, але, безумовно, можна констатувати: Майдан став своєрідним епіцентром кардинальних змін у країні, символом патріотизму та жертовності. Він запустив процес не лише трансформації політичної сцени, а й соціальних і культурних перетворень. Вочевидь, наслідки цього вибуху гніву та сплеску гідності, що вивільнили колосальну суспільну енергію, даватимуться взнаки не одне десятиліття як у геополітичному вимірі, так і у внутрішніх соціально-політичних відносинах.
Насичено Революцію Гідності в останні дні зобразив ролик "Сильні духом". Це прелюдія до фільму "Добровольці Божої чоти", авторства Леоніда Кантера й Івана Яснія.