"В усі віки чоловіки починають війни, а жінки потому їх оплакують", – каже британська фотохудожниця Анастасія Тейлор-Лінд.
Жінка осмислила це в Україні. Їй саме випало перебувати в Києві у розпал Революції Гідності. Професійне око раз-у-раз помічало незвичайні захисні костюми та обладунки, в яких чоловіки йшли на барикади. Урешті-решт фотограф у ній узяв гору – і британка серед покритої кіптявою вулиці Михайла Грушевського ставить світло, облаштовує тло, розміщує потрібну техніку та робить портрети сотень міських воїнів. Однак через кілька днів на документалістку наринули нові о́брази – сотні дівчаток, жінок і бабусь несли квіти, щоб ушанувати полеглих.
Два примірники виданого в Лондоні розлогого фотоальбому "Портрети з чорного квадрата" про нещодавніх нас із вами поповнили колекцію "[Майдан у книжках]" і зберігаються в Бібліотеці Музею Майдану, доступні для відвідувачів.
Окрім того, роботи Анастасії Тейлор-Лінд побачили сотні тисяч людей завдяки конференції TED. Запис її виступу протитрували в перекладі тридцятьма мовами.
Погляньте на гарних чоловіків і жінок в охопленій полум'ям столиці України 2014 року. Чоловіків, які воюють, і жінок, які тужать за загиблими. Англійка назвала свій проєкт "Мужність і скорбота української революції".
Просимо повідомити, якщо знаєте когось із людей у "чорному квадраті".
Венесуельські guarimberos – “барикадники” у своїй боротьбі використовують досвід нашого Майдану й не приховують цього. У протистоянні із силовиками, які захищають президента Ніколаса Мадуро, венесуельці озброюються "коктейлями Молотова" й захищаються щитами з підручних матеріалів. Вони влаштовують підпільні перегляди та обговорення фільму “Зима у вогні”. Його потай показували по всій Венесуелі, зокрема у книгарнях, університетах, щонайменше на одній міській площі й у мережі незалежного кіно. Після показу цієї стрічки відбуваються лекції та дискусії. Багато хто також поширює фільм у соціальних мережах. Про це повідомляє сайт "Новинарня".
“Цей фільм обов’язковий для перегляду. Усі венесуельці мають його побачити, особливо ті, хто стомився, особливо ті, хто майже втратив надію”, – написала венесуельська письменниця й акторка Ана Марія Симон у мережі "Інстаграм". Її допис із викладеною в ньому афішею фільму "Winter on fire" про події українського Майдану вподобали понад 10 тисяч читачів.
Ось таку довідку про Євромайдан бразильський інтернет-портал UOL дав у статті про паралелі між революціями в Україні та Венесуелі:
Після референдуму в Каталонії про незалежність від Іспанії, який відбувся 1 жовтня 2017 року, але не визнаний жодною країною Європейського Союзу, його споборники зняли відео про паралелі між Євромайданом і мітингами за визнання результатів баскського волевиявлення.
За весь час Євромайдану на його сцені виступили сотні музикантів. Вони були не лише з України, підтримку громадянській активності українців висловлювали й гості з-за кордону. Один із них, польський рок-музикант і політик Павел Кукіз, присвятив Україні пісню українською мовою.
Відео цієї пісні в інтернеті під назвою "Доки живуть люди", або "Doky zhyvut' ludy", або "Póki żyją ludzie" можна знайти з логотипами різних польських телеканалів, що підтверджує істотну підтримку поляками українського руху за демократію. Наступного року Кукіз балотувався у президенти Польщі. Посів третє місце.
Іще ширше висвітлення в польських радіо- й телеканалах отримала пісня "Подай руку Україні" у виконанні познанського музиканта Кароля Куса та його польсько-українського гурту "Taraka".
"Команданте Ярош! Красно-чёрные крылья. Огненная ярость, зимняя герилья. Люто ветер вторит: страху – мораторий! Дозор несёт высотно Небесная Сотня" – це приспів, який написав співак новосибірського рок-гурту "Калинов мост" Дмитро Ревякін. Виконує пісню з іншими сибіряками – реп-дуетом "25/17" з Омська. Показово, що ставлення до української революції в пісні – двояке, як і загалом у Росії. Репери не висловили підтримки київській "герильї", тобто міській війні, але в блозі навели слова захвату, який на Майдані пережив їхній друг Ревякін: "Телебачення Російської Федерації висвітлювало події в Києві й в усій Україні. З огляду на мою підозірливість до офіційних трактувань я вирішив побачити все на власні очі й на початку лютого побував на Майдані. Мені важливо було спробувати розібратися в трагедії. Побачене та почуте, розмови з повсталим народом вразили мене до нутра".