Із 28 серпня кияни та гості міста можуть побачити вуличну документальну фотовиставку під назвою “Іловайськ. Спогади. 2014–2016” від фотокореспондентів – учасників іловайських боїв Маркіяна Лисейка, Олександра Глядєлова, Макса Левіна, Макса Дондюка. Її присвячено пам’яті полеглих під Іловайськом. У серпні 2014 року фотокореспонденти майже тиждень знімали пекло війни та виїхали звідти "зеленим коридором" – просто перед розстрілом колони.
На світлинах – кадри з життя добровольців “до” та “після” Іловайської трагедії. Більшість із них не мала воєнного досвіду. Та всім довелося протистояти кадровим військовим російської армії.
Іловайськ був стратегічно важливим пунктом на мапі АТО 2014 року, оскільки розмістився на шляху прямого залізничного сполучення між Україною та Росією. Саме через залізничний вузол Іловайськ із РФ надходила підтримка для бойовиків у вигляді живої сили, озброєння, техніки тощо. На початку серпня 2014 року керівництво АТО віддало наказ звільнити місто, але Генштаб не мав точної інформації щодо кількості бойовиків, які захопили Іловайськ. Усі дані добровольці отримували розвідкою боєм, під час однієї з них з’ясувалося, що в місті перебувають чимало бойовиків та професійні військові з РФ – кадирівці.
Після того, як кілька батальйонних груп потрапили в оточення, йшли перемовини про відхід українських колон через так званий зелений коридор, уздовж якого на той час уже закріпилися та окопалися регулярні війська РФ (близько 4000 бійців із важкою бронетехнікою та артилерією). Під час виходу колони добровольців через коридор почався обстріл із важкої артилерії, і значна кількість українських бійців загинула на місці та була поранена, інша частина потрапила в полон, незначні групи протягом кількох тижнів намагалися вийти з-пвд Іловайська, переховуючись у нескошених полях і лісосмугах, потерпаючи від спраги та важких ран.
Так Іловайська операція перетворилася на наймасштабнішу трагедію в історії сучасної України, в ній загинуло та пропало безвісти близько однієї тисячі українських патріотів, сотні потрапили в полон, сотні з боями героїчно прорвалися з оточення. Усі події в Іловайську розгорталися впродовж 28–30 серпня 2014 року.
"Біль – це те, що не відпускає від першої й до останньої світлини виставки. А ще – шана та вдячність тим, хто вижив, і тим, чий попіл волає до нас. Волає про пам'ять. І про потребу розслідування цієї найбільшої трагедії за всі п'ять років війни. Ми маємо знати, чия недбалість, а чи й злий умисел, спричинили ці колосальні втрати наших вояків в Іловайському котлі", – каже Антоніна Піпко, заступниця генерального директора Національного музею Революції Гідності.
"Це для мене було продовження Майдану насправді. На власні очі бачив усі ці історії людей, які стояли на Майдані. Розказував їхні справжні історії, що це – не "фашисти", які хочуть бити "Беркут", що це – звичайні люди, які хочуть змін. Люди, яких ти особисто знаєш, у тому числі митці. Війна – це продовження історій цих людей. Дехто з них потім пішов на війну. Нас затягнуло за ними. Ми спочатку поїхали в "Айдар" до знайомих. Це були пластуни, друзі одного з фотографів – Віті Гурняка, який загинув пізніше. Ці хлопці пішли воювати. Ми поїхали до них. Дуже прості молоді хлопці, для яких війна була можливістю відповісти собі на питання "Чи я маю за щось відповідальність, чи ні?" – розповідає фотограф Макс Левін, один із авторів виставки та автор проєкту "AFTERILOVAISK".
Навіть через п’ять років після цієї трагедії досі невідомо, скільки насправді тоді загинуло бійців. Та пам'ять про героїв Іловайська сьогодні зміцнює наше прагнення у боротьбі за відновлення територіальної цілісності й відновлення справедливості.
ФОТОВИСТАВКУ МОЖНА ПОБАЧИТИ НА МИХАЙЛІВСЬКІЙ ПЛОЩІ ДО 22 ВЕРЕСНЯ.
Організатори: ГО УБД “Сармат”, ГО “Незламні матері України”, ГС “Асоціація ветеранів війни, учасників АТО, членів сімей загиблих (померлих) та інвалідів війни міста Києва”, Київська міська державна адміністрація, Департамент суспільних комунікацій КМДА, Департамент культури, Управління з питань реклами КМДА, КБУ “Київській міській центр допомоги учасникам антитерористичної операції”, КП "Центр комунікації та інформації", Національний музей Революції Гідності, Православна церква України, Міністерство оборони України, Національна гвардія України, митці, волонтери, активісти.
Також читайте: