П’ять років тому, 19 серпня 2014-го, в бою за звільнення Іловайська загинув 55-річний Марк Паславський, “Франко” – американець українського походження, доброволець батальйону НГУ “Донбас”. Він прикрив відхід групи та врятував життя кількох товаришів ціною власного.
Напередодні роковин Національний музей Революції Гідності разом з Музеєм української діаспори відкрили виставку “Нью-Йорк – Іловайськ: Вибір”, присвячену Маркові та п'ятиріччю іловайських подій.
Марк і заклик діяти
Етнічний українець Маркіян Паславський народився 1959 року в родині емігрантів у Нью-Йорку. В дитинстві брав участь у “Пласті”, закінчив військову академію у Вест-Пойнті, служив у 75-му полку рейнджерів сил спецоперацій армії США. Після демобілізації з війська здобув освіту економіста, а після проголошення незалежності України повернувся на історичну батьківщину. Заснував на Київщині прибутковий бізнес – агрокомплекс “Росава-К” (після смерті Марка його фірму захопили рейдери). Брав участь у Помаранчевій революції, згодом – у Революції Гідності. Прийняв українське громадянство. Вирушив на війну. Загинув, але залишив по собі яскравий слід. Похований на Аскольдовій могилі в Києві.
…На вході до експозиції в Музеї української діаспори (вул. Московська, 40б) усі охочі можуть узяти буклети з назвою “Заклик діяти: слова Маркіяна Паславського”. Тут ретельно зібрано роздуми Марка, як називали його друзі та близькі, або ж “Франка”, як знали його побратими. У зшитку прописано всі ключові галузі суспільного життя України й можливі вектори розвитку – економіка, банківська справа, політика, освіта, армія. Паславський проходиться по таких “больових точках”, як тіньова економіка, подвійне громадянство, фінансування виборів, соціальні засоби масової інформації тощо. Складні процеси словами Марка пояснено просто й доступно.
“Історія Маркіяна дуже багатогранна, – каже генеральний директор Музею Революції Гідності Ігор Пошивайло. – Вона – про вибір. Марко робив свій вибір. Він був вихований у західній демократії. Він знав, що потрібно, аби захистити свободу, демократію та незалежність держави. Передусім це економічні підвалини, економічна незалежність. А друге – це військова потуга. І саме тому, напевно, він став військовим. Але, коли Україна здобула незалежність, Марко приїхав в Україну та став тут економістом. І, напевно, дуже хотів долучитися до змін, до реформ”.
Американець у батальйоні “Донбас”
В окремій залі музею транслюються фрагменти документального фільму “Made in Ukraine. Життя за життя” режисера Олега Ущенка. Очевидці в кадрі згадують службу з Паславським і вихід з оточення в Іловайську. Дехто признається: краще б не згадувати.
“Вперше я його побачив у Нових Петрівцях, коли формувався наш батальйон, – згадує побратим Маркіяна Вадим Гайдін із позивним “Майстер”. – Не побачити або не почути Франка було неможливо, бо акцент американсько-український, він на тлі російської мови батальйону “Донбас” відрізнявся… Плюс Франко так добре лаявся на обставини військового сьогодення! Його обурювали рудименти радянських часів у Нацгвардії, ці палатки. Лаявся вперемішку українською й англійською”.
“Іде така велика, статечна людина – я зрадів, що нарешті американський інструктор долучився до нашого війська, буде тренувати, допомагати”, – усміхається "Майстер". Виявилося – свій. Гайдін із Паславським потрапили в одне відділення, яке готували фахівці з “Альфи”. Там познайомилися, зблизилися, адже за віком були старші, аніж більшість інших хлопців, “на одній хвилі”.
"Майстер" згадує: Марка поважали всі. Він категорично відмовлявся від статусу інструктора чи командира, хотів бути саме рядовим бійцем. “Напередодні штурму Іловайська ми сиділи у своєму відділенні, і він сказав: "Хлопці, не будьте героями! Просто робіть свою справу". Але Франко загинув як герой. Він загинув, коли прикривав відхід основної штурмової групи, і завдяки цьому десятки життів було врятовано", – згадує "Майстер".
“Я від Маркіяна. Куди перерахувати гроші?”
Режисер Олег Ущенко згадує, як поділився з Марком Паславським ідеєю зйомки комедії про Львів, і мільйонер попросив почитати сценарій.
“За кілька днів він дзвонить: "Я так ще ніколи не сміявся!" Минають три тижні, о першій ночі дзвінок: "Добрий день, це режисер Ущенко? Я такий-то, від Маркіяна. Куди перераховувати гроші?" – "Які гроші?" – "На фільм!" – "Скільки ви готові дати?" – "250 тисяч". Уявіть собі, який був рівень довіри до цієї людини, якщо людина готова перераховувати таку суму тільки тому, що він сказав, що це хороша річ, що це потрібно!”
“Це був хлопака дуже швидкий, з аналітичним мисленням, але водночас холоднокровний і впевнений, тому що він знає. А за те, що він не знав, він ніколи не брався”, – згадує режисер.
Зі слів Олега Ущенка, Марко не любив пафосу та обожнював маму: “Розповіді про маму – це було щось найбільше в його житті, найбільше щастя, вибух позитивної енергії!”
Мама, Орися Паславська, була присутня на відкритті виставки про Марка. Вадим Гайдін урочисто вручив їй "Лицарський Хрест добровольця" – громадську нагороду.
“Я знав Франка – для нього це була б вища нагорода, ніж навіть державна, – зауважив "Майстер", – тому, що вона створена самими хлопцями”.
Марк має ще одну високу недержавну нагороду – “Народний Герой України” (посмертно) від червня 2017 року.
Указом президента України від 25 вересня 2015 року Паславського нагороджено орденом Данила Галицького (посмертно).
“Був освіченим, надзвичайно інтелектуальним, зневажав брехню в політиці”
У чотирьох залах музею – фотографії Марка починаючи від дитинства, світлини його родини й родоводу, парадна американська форма рейнджера Паславського; артефакти з Майдану та війни. Життєпис, спогади друзів і побратимів, уся інформація – українською та англійською мовами.
Попри скромні розміри, виставка цілісна, вона розкриває як життєпис Паславського, так і власне іловайську трагедію на його фоні. Після відвідин експозиції з’являється відчуття, ніби й сам знав героя.
“Я навчався разом із Марком у 1981-му, але ми не були знайомі, – розповідає однокурсник по Вест-Пойнту Сем Хартвел. – Я приїхав до України працювати в банківській справі, і Марк теж був у цій сфері. Випадково ми опинилися в одному банку, зустрілися та виявили, що були однокурсниками!.. Це сталося десь у 1994-му. Потім я жив в Україні протягом трьох років, і ми були найкращими друзями”.
Хартвел згадує: Марк цікавився історією, міжнародними відносинами, читав надзвичайно багато наукової літератури.
“Також ми обговорювали військову, світову історію, багато говорили про російську силову політику, протистояння Америки й Росії. Марк був дуже освіченим, інтелектуальним хлопцем. І він був надзвичайно чесною людиною, тим, хто зневажав брехню, зокрема в політиці, що в Україні, що в Росії, що в США. Ми багато дискутували на ці теми”, – розповідає Сем.
“Якщо політики роблять недостатньо, замість них роблять справжні лідери, як Марк”
Виставка “Нью-Йорк – Іловайськ: Вибір” триватиме в Музеї української діаспори до 20 жовтня. У планах її організаторів – показ документального фільму, дискусії, презентації.
Також планується створити “мандрівний” формат експозиції та показати її не лише в інших містах України, а також у США.
Цьому, за словами Ігоря Пошивайла, обіцяв посприяти Роберт Макдональд – восьмий міністр у справах ветеранів США, який теж був випускником Вест-Пойнту.
Допомогу в організації виставки надали бійці батальйону “Донбас”, Музей історії міста Києва, родина Паславських.
Частина нинішньої експозиції вже виставлялася в Українському музеї в Нью-Йорку в 2015 році, розповів Нестор Паславський, брат Маркіяна. За його словами, тоді прийшло багато американців – темою війни на Донбасі зацікавилися не тільки українці з діаспори.
За словами Нестора, зараз в Америці тема війни в Україні звучить менше, ніж у 2014 році, хоча інтерес іще зберігається – через протистояння Трампа й Путіна. “Тепер люди розуміють більше, що Україна є, що вона самостійна. Сприйняття України американцями змінилося після Майдану”, – констатує Нестор Паславський.
На відкритті виставки побувала американська ветеранка, фотожурналістка й письменниця, випускниця військової академії Вест-Пойнт Дженн Блетті, яка вже кілька років працює над проєктом про українських добровольців і регулярно їздить на Донбас.
“Чесно кажучи, я вважаю, що Америка робить недостатньо, щоб допомогти Україні в цій війні, – сказала вона. – Та навіть якщо політики не роблять достатньо, то роблять справжні лідери. І таким був Марк. Марк був справжнім патріотом, і тепер, більше дізнавшись про нього, я ще дужче пишаюся, що закінчила Вест-Пойнт”.
“Про таких людей треба зберігати пам’ять. На історіях про таких людей треба вчити інших”, – наголосив друг Паславського Олег Ущенко.
Історія Марка Паславського – “Франка” дещо схожа на історію іншого полеглого героя АТО – оперного співака Василя Сліпака з позивним “Міф”, який повернувся в Україну із Франції, став до лав Добровольчого українського корпусу “Правий сектор” і загинув у бою на Світлодарській дузі. Ці історії стали уособленням самої війни українців, символами, що стерли кордони, вийшовши за межі України й навіть Європи, нагадавши, що ніхто не захищений від агресора. Що мир можна здобути лише ціною максимальної залученості й усвідомлення. Що він не буває без жертв.
Спілкувалася Олена Максименко, для видання "Новинарня" (передрук).
Фото: Богдана Пошивайла та Олени Максименко