в и с т а в к а
ШЛЯХ СВОБОДИ
5 років України в плакатах Нікіти Тітова
відкрита в “Укрінформі" до 14 січня
вул. Богдана Хмельницького, 8/16
23 плакати харківського художника, створені у 2013–2018 роках, спокійно та проникливо розповідають про Україну й українців у цей час. Серед них – плакати про Майдан, про ключові події війни на Донбасі: Іловайськ, битву за аеропорт, режим тиші та про життя на лінії зіткнення. Тітов втілив образи волонтера, добровольця, розвідника, патріота. Низку плакатів присвячено бранцям Москви. “Про них треба говорити, їх потрібно підтримувати, давати їм відчувати і знати, що країна їх не покинула”, – пояснює Нікіта Тітов.
Публічна презентація виставки відбулася в агентстві "Укрінформ" 18 грудня 2018 року. Завантажити пост-реліз.
“Революція Гідності, російська агресія, окупація Криму, війна на Донбасі – всі ці події вкладаються у п'ять років. Але вони стали визначальними. Ми навчилися брати відповідальність за країну – волонтери, воїни, реформатори. Ми дізналися, як це – підтримувати наших бранців у російському полоні. Потрібен талант митця, щоб описати, проговорити, показати нам самих себе і нас – світові. Тож пропонуємо озирнутися на шлях свободи завдяки роботам Нікіти "Тітова”, – каже директор Національного музею Революції Гідності Ігор Пошивайло.
“Напередодні свят багато розмов про свята і вихідні. Про старий і новий стилі. Про календар. І це природно та правильно. Ми живемо, плануємо і проектуємо. Але наш календар сьогодні – це календар війни, який можна перегорнути тільки перемігши. Для цього мусимо пам'ятати, що війна триває і що не тільки в вигляді бойових дій. Учасники – не тільки збройні сили, а й інфомаційні. Інформаційним воїном у цій війні є і Нікіта Тітов, який творить концептуально сильні речі, що є нашою зброєю. Я втішений познайомитися з ним через його робти в мережі Facebook, а зараз радію, що вони вже не тільки в Інтернеті. Це наближає нас до перемоги. Найбільше мене вразила його робота “Календар”, – розповідає Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті.
"Роботу про календар Сенцова Нікіта малював, день за днем додаючи день голодування. Зустрівши це в мережі, я думала, що такий твір має бути показано масово, на вулиці. Вікна “Укрінформу” – те, що треба. Ці вікна доступні будуть для перехожих цілодобово. Ми дивимося у вікна – на себе. Це п'ять років репортажу про нас", – зазначає Ярина Ясиневич, керівник програм Центру досліджень визвольного руху.
“З одного боку – це експеримент для нас: організація мистецької виставки. Але колекція робіт Нікіти Тітова, створених під враженням подій у нашій країні, нагадує своєрідний репортаж про ці п'ять років. Тож ми раді співпрацювати з нашими партнерами, інформуючи громадян завдяки ще й художнім інструментам. Ми не художній музей і не галерея, але дуже логічно, що приймаємо в себе цю виставку. Тут "вулик" журналістів і людей, які оперують даними. Але нам цікаві не тільки люди фактів і цитат, а й ті, хто достукується до емоцій, як Нікіта Тітов. Наша функція – розголосити таке явище, щоб люди про нього дізнались і переконалися, наскільки це сильно втілено”, – підкреслює Олександр Харченко, генеральний директор агентства "Укрінформ".
"Сьогоднішня подія для мене визначна. Дякую, що плакати набули не віртуального вигляду, і дякую за виставку в Києві. Влітку 2014 року я відчув війну – і на основі прекрасного витвору Марії Примаченко відобразив, що робить з нами війна. Зрозумів у той час, що війна надовго, хоч і надіюся на швидке закінчення. "Кілометри до війни" я придумав, будучи в дорозі, побувавши в Києві у людей, які про війну не пам’ятають. Я подзвонив тоді до друга і спитав, скільки від Києва до війни в кілометрах. Той прикинув, що до Авдіївки – сімсот. Із 2014 року маю сімдесят плакатів. А перший намалював під час Майдану, ще до зіткнень. Відчув, що зміни, які розпочинаються, є незворотні. Робота називається “Країна народжується”. Весь “Шлях свободи" – це ключові, героїчні та деколи трагічні події, через які нам доводиться йти на шляху до змін і справжньої незалежності”, – описує колекцію її творець Нікіта Тітов.
Деякі відповіді на запитання журналістів
• З чого черпаєте натхненя? І чи з багатьма ви познайомилися завдяки своїм роботам?
Нікіта Тітов:
Черпаю натхнення з новин. Про свої роботи відгуки відчуваю на Фейсбуці, але багато історій, знайомств – не пригадую.
Володимир В'ятрович:
Я додам, бо моє знайомство з Нікітою відбулось якраз через його плакат. І вийшло на новий рівень – Нікіта став автором обкладинок моїх книжок "За лаштунками "Волині-43" та "(Не)історичні миті".
• Яка ваша думка про артистів, котрі “поза політикою”, не висвітлюють війни? І чи вважаєте свої роботи заполітизованими?
Нікіта Тітов:
Скажу про друге. Моя творчість – не політизована, але це творчість українця. Українцем я себе став відчувати під час Майдану.
Володимир В'ятрович:
Я теж стикаюся з людьми, які кажуть, що вони поза політикою, що просто творять історію, творять мистецтво. А війна – не перебирає, забирає всіх однаково. А якщо говорити про війну, яка зараз триває, заява “я вне политики” – це теж цілком політична відповідь, однак, на жаль, це відповідь людини по інший бік барикад.
Ігор Пошивайло:
Так само музеї. Часто питають, чи політичні – музеї. Всі музеї політизовані, лише не всі це визнають. Деякі наші закордонні колеги при цьому навіть вважають, що головне – не бути нейтральними, зокрема Девід Флемінг. Він робив виставку плаката в Мистецькому арсеналі. Чомусь у нас цей жанр не розвинуто. У Польщі є цілий Музей плаката.
• Який улюблений ваш плакат і чому?
Нікіта Тітов:
Цей, на якому "віЙна/віЛЬна". Бо все, що відбувається в Україні, – заради того, щоб вона стала незалежною.
• Деякі публічні людиказали, що схід України треба “здати”. Що ви про це думаєте?
Нікіта Тітов:
Я харків’янин. Мені здається, що коли здати схід, то так само можна здавати далі й далі. Треба боротися.
Володимир В'ятрович:
Як історик вважаю, що це підхід невиправданий і веде до поразки. Симон Петлюра вирішив пожертвувати частиною території, щоб врятувати решту. Це закінчилося катастрофою і для решти. Я переконаний, що українці повинні і можуть відстояти свою територію в кордонах 1991 року.
• Як у Харкові відчувається війна?
Нікіта Тітов:
У Харкові відчувається війна, тільки коли пролітає гелікоптер. Бо знають, що летить у шпиталь. У всьому іншому – звичайне місто. Але люди, які діють і допомагають, є в Харкові теж.
Володимир В’ятрович:
Бажання сховатись і не бачити війну – природне для всякого суспільства та будь-якої війни. Проте настає політична відповідальність тих, хто називає себе елітою. Вони мають робити все, щоб суспільство не забувало про війну. Бо виграти війну, не помічаючи її, неможливо.
Нікіта Тітов народився 1973 року у місті Йихві (Естонія). Закінчив художньо-графічний факультет Харківського педагогічного університету. Працював як графік у сфері реклами та книговиданні, як художник співпрацював із театрами.
Над проектом працювали: Нікіта Тітов, Марина Сингаївська, Ольга Сало, Володимир В’ятрович, Олена Шарговська, Катерина Ніколаєнко, Петро Клим, Іван Кішка, Ярина Ясиневич.
Організатори: Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності, Українське національне інформаційне агентство “Укрінформ”, Центр досліджень визвольного руху, Український інститут національної пам'яті.
Виставка триває з 18 грудня 2018 року до 14 січня 2019 року на зовнішніх вікнах і в приміщенні агентства "Укрінформ".
Довідки: +38 096 21 333 90, +38 044 222 50 14, press@maidanmuseum.org.