На засіданні робочої групи за участі представників влади та родичів Героїв Небесної Сотні обговорили підготовку до відзначення п'ятої річниці Революції Гідності. Про це міністр культури України повідомив на брифінгу після зустрічі.
"27 червня буде засідання міжнародного журі з визначення переможця в архітектурному конкурсі на проект музею. Буде відомий переможець. Хай із гарячими обговореннями, але вже буде готовий проект, робота над яким зараз ведеться. Це теж дасть можливість нам конкретно тоді підходити й до бюджетного планування, наприклад, скільки коштів буде потрібно на проектні роботи музею. А результат сьогоднішньої робочої групи – те, що ми підготували правильну службову записку та пропозицію прем’єр-міністру, де було б розписано план заходів із підготовки та затвердження оргкомітету з відзначення п'ятої річниці Революції Гідності", – зазначив Євген Нищук.
На зустрічі були присутні голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В'ятрович, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності Ігор Пошивайло, кінорежисер-документаліст, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимир Тихий, голова ГО “Родина Героїв Небесної Сотні” Володимир Бондарчук.
Пропонуємо відео й уривки з виступів.
Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті:
"Важливо запобігти зародженню таких новітніх міфів, які починають спростовувати легітимність Майдану".
"Розмови про Майдан мені важливі з трьох причин. По-перше, як громадянин та учасник Майдану вважаю надзвичайно важливим зберегти пам’ять про те, що ми з вами разом перейшли. Важливо це для мене і як для історика, бо це надзвичайно значуща подія, і нам її треба зафіксувати в історії світу, і для мене як для держчиновника, як для частинки теперішньої української влади. Пам’ятаю, завдяки чому ми стали цією владою, як дорого ми заплатили за можливість змінювати нашу країну.
Відколи мені довелося очолити інститут національної пам'яті, а це місяць після Євромайдану, попри те, що інститут не займався темами поза двадцятим століттям, ми взялися за збереження теми про Майдан. Один із започаткованих проектів, який матиме серйозне продовження, – це запис усних історій Майдану. На сьогодні нами записано понад 1300 інтерв’ю учасників Майдану по всій Україні.
Зараз ці інтерв’ю частково публікуються. Ми видали три книжки: “Майдан від першої особи”, “Майдан: простір творчості” та “Майдан: регіональний вимір” (перша частина). Публікуються інтерв’ю людей, які робили Майдан у всіх областях. Це важливо, бо, на мій подив, мені потрапив до рук уже новий підручник, опублікований після Майдану, в якому йшлося про те, що Майдан нібито охопив усю Україну, за винятком Донбасу та Криму. Важливо запобігти зародженню таких новітніх міфів, які починають спростовувати легітимність Майдану.
Десь за два роки ми будемо готові зробити цей величезний відеоархів доступний усім через Інтернет, щоб надалі використовувати в навчальних програмах і працювати з ним при підготовці фільмів.
Одним із найважливіших наших проектів є створення Музею Майдану. Його по-різному називали. Він починався як громадська ініціатива. Вважаю одним із найбільших здобутків те, що цю ініціативу вдалося переоформити та зробити державною. Тепер є юридична особа Національний музей Революції Гідності.
Я втішений, що нам у результаті конкурсу вдалося знайти таку відповідальну людину, як Ігор Пошивайло, який очолив цю ініціативу. Тішуся, що він зміг зібрати команду, яка працює вже два роки й справді напрацювала багато для того, щоб ми продовжували говорити про Майдан і зберігали пам’ять. Я надзвичайно втішений, що разом із Міністерством культури вдалося провести конкурс на меморіал. Я переконаний, що так само успішно відбудеться конкурс на музей. Переконаний, що над тим місцем, де загинула Небесна Сотня, має постати меморіально-музейний комплекс, який буде матеріальним носієм пам’яті про Майдан. Саме пам’ять про Майдан як революцію, що розповідає про наші здобутки, перемоги, про жертовність, яку виявили на Майдані, – це для нас і дуже важливий політичний запобіжник від реваншу проросійських антиукраїнських сил, які, ми відчуваємо, готуються. Згадуючи те, що насправді сталося в 2013–2014 роках, ми завадимо спробі повернути нас у часи чи то Януковича, чи взагалі в якісь радянські часи. Розуміємо прекрасно, що, здійснюючи проекти музею та інституту національної пам’яті, які стосуються Майдану, ми бачимо, як сприйняття цієї теми починає змінюватися, як наростає збайдужіння наших колег, представників органів влади й навіть збайдужіння в суспільстві. Боїмося, що, як не протистояти організовано цьому збайдужінню, така атмосфера буде сприятливою справді для якогось реваншу. натомість пам’ять про революцію не дасть змоги повернути нас у минуле. Будемо максимально використовувати всі зусилля, щоб нагадувати про Майдан. Ця пам’ять має нас надихати, бо попереду ще дуже багато важливої роботи".
Ігор Пошивайло, директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності:
"Докладемо зусиль, щоб цей проект існував і розвивався в наступні роки попри всі можливі політичні зміни. Хочемо, щоб музей не асоціювався із жодними кон’юнктурними політичними речами".
"Наша статутна діяльність і стратегічний план розвитку, концепція музею, яку створено багатьма громадськими ініціативами, створено якраз не на те, щоб відзначати п'яту річницю, а щоб зберігати щодня пам’ять, допомагати її переосмислювати й робити дієвим інструментом позитивних змін в Україні. Але якщо вже говоримо про те, як Україна зустріне п’яту річницю подій на Майдані, то невідворотним стартовим майданчиком для впровадження глобальних змін, про які ми говорили, буде створення такої багаторівневої та багатодисциплінарної платформи, як меморіально-музейний комплекс у центрі Києва. Бо в одну мить не змінимо Україну, свідомість громадян, не зупинимо війну – лише крок за кроком.
Ми говорили сьогодні про дієвий і новітній за формою спосіб ушанування. Це ті самі резиденції та відзнаки, названі іменами героїв. Ця форма дає широкий масштаб дій, оскільки серед ста семи героїв багато цікавих людей, які займалися дуже різними справами, торкалися багатьох сфер діяльності.
А відкриття спершу меморіалу, а потім і музею – це один із найважливіших способів, в який ми вшануємо пам’ять Небесної Сотні.
Докладемо зусиль, щоб цей проект існував і розвивався в наступні роки попри всі можливі політичні зміни. Хочемо, щоб музей не асоціювався із жодними кон’юнктурними політичними речами, щоб знайшов підтримку громадськості та сприймався як проект, який допомагає створювати новітню Україну, обстоювати права та принципи, за які боролися не лише ми на Майданах останніх років, а й попередні покоління українців. Наш музей запланував реалістичну програму, що якраз торкається таких сфер – науково-дослідної, культурно-просвітницької, збереження меморіального простору. Сподіваюся, що в листопаді ми вже на наших брифінгах презентуватимемо нові здобутки. Два роки – невеличка відстань, але дає змогу музею з певним досвідом звітувати про певні результати.
Говорячи більш системно, важливо мобілізувати сьогодні зацікавлені сторони на всіх рівнях – на державному, на громадському, у фаховому середовищі, щоб ми об’єдналися та продукували якісні проекти".
Володимир Тихий, кінорежисер:
"Треба про кожного героя Небесної Сотні зробити фільм до трьох хвилин. Над цим проектом ми працюватимемо найближчим часом".
"Багато тут говорили про різні форми осмислення подій, про збереження й документів, і духу, який зародився в Києві та став основою нового світогляду нашого суспільства. Думаю, що ініціативи, які в результаті зустрічі виникають, не тільки доречні, а є свідченням того, що попит українців на втілення бачень щодо подальшого розвитку – величезний.
На свідомість набагато більше, аніж телевізор, впливає Інтернет. Соцмережі, в яких поширюються коротенькі фільми, відеоблоги, домінують у формуванні свідомості молодих людей. Із цим треба працювати. Треба про кожного Героя Небесної Сотні зробити фільм до трьох хвилин, щоб він був якнайзручніший для поширення в Інтернеті й через телеканали та в першу чергу говорив, що революція має обличчяй вони дуже різні. Це соціальний зріз активної частини суспільства. Над цим проектом ми працюватимемо найближчим часом".
Володимир Бондарчук, голова ГО “Родина Героїв Небесної Сотні”:
"В останній день свого життя вони задали кардинальні зміни в цій державі. Напевно, 2012 року ніхто не міг уявити, яку країну ми будемо мати у 2018-му".
"Найкращою пам’яттю для Героїв Небесної Сотні та героїв війни були би зміни в країні. Бо вони загинули, щоб країна змінилася. В останній день свого життя вони задали кардинальні зміни в цій державі. Напевно, 2012 року ніхто не міг уявити, яку країну ми будемо мати у 2018-му. Але до п’ятої річниці надзвичайно важливим є встановлення обставин загибелі та покарання винних. У нас іще дуже багато роботи, щоб побудувати ту країну, про яку вони мріяли.
Установлення винних у загибелі та покарання їх – це ще один аспект діяльності нашої громадської організації. Для цього потрібні зміни до законодавства й контроль за судовою гілкою влади, через яку зараз заблоковано більшість процесів. Ми ініціюватимемо звернення до Верховної Ради.
І надзвичайно важливим напрямом для майбутнього країни є патріотичне виховання. Коли говоримо про п’яту, шосту річницю, про наступний день, то маємо думати, які діти виростуть у нашій країні, що ми робимо для того, щоб вони виросли патріотами. Історії Героїв Небесної Сотні, особистостей, мають виховувати, їхні погляди, їхня близькість. Ці люди стояли поруч із нами, це не люди з далекого минулого, вони, як і герої сучасної війни, ходили з нами по одних вулицях. На їхніх прикладах маємо виховувати майбутнє покоління”.
