Хто ж такі капелани? Коли зародилося капеланство? Яка місія капеланів у сучасній війні?
Про це та багато чого іншого говорили на унікальному заході в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану під назвою ”На службі Богові та Україні” з капеланами, які служать у силах оборони України. Усі вони були учасниками Майдану 2013–2014 років.
Ми почали чути та знати про капеланство з часів Євромайдану. Капелани молилися у каплицях-наметах, на барикадах, стояли на захисті людей перед беркутівцями, відспівували померлих героїв. Священники завжди були пліч-о-пліч із воїнами під час усіх віх нашої історії. Анатолій Кушнірчук, капелан добровольчого формування “Буча”, пастор Ірпінської Біблійної церкви, нагадав зокрема, що в часи козацтва навіть на Січі у військовому містечку завжди в центрі стояла церква. Тож під час Революції Гідності ми насправді побачили не те, як зароджується капеланство, а як воно відроджується. Після вторгнення росії у 2014 році священники їздили до військовослужбовців як волонтери, адже знали, що мають бути поруч із тими, хто боронить країну, та з тими, хто там найбільше потребує Божого слова й напуття.
Уже у 2021 році після прийняття Закону України “Про службу військового капеланства” капелани офіційно служать у війську.
Як вони служать, якщо священникам заборонено брати до рук зброю? Пояснює Євгеній Копайгородський, капелан 210 окремого штурмового полку, священник ПЦУ, настоятель храму Остробрамської ікони Божої Матері в місті Києві: “У капелана є помічник – комбатант зі зброєю, і він є його охоронцем, оскільки сам капелан не є комбатантом”. Навіть без зброї капелани все одно працюють не в тилу, а на передовій, бо зброя священника – це слово. Отець Євгеній розповідає, що місія капеланів – бути поруч із воїнами там, де найважче, а це, звісно, на передовій. Там вони потрібні найбільше, щоб підтримувати наших захисників. Капелани проводжають бійців на завдання та зустрічають після нього. Отець Євгеній описує місію капеланів так: “Завдання капеланів – зробити так, щоб воїн залишився людиною в нелюдських умовах. Адже в тих обставинах справді можна стати машиною для вбивства та вже не змогти повернутися до звичайного життя”.
У чому ж різниця між капеланом і психологом? Адже, здавалось би, і той, і той підтримують людину, дбають про задоволення духовних потреб. Сергій Дмитрієв, священник, заступник голови Синодального управління соціального служіння “Елеос-Україна”, дуже влучно пояснив цю різницю: “Можна так само поставити запитання, чим відрізняється священик від учителя або лікаря. Бути священиком – це дає можливість бути вчителем, бути в лікарні, бути в армії, подорожувати, вести наукову роботу, але священник – точно не вчитель у школі, не психолог. Адже психологія – це наука, а віра – це про духовне життя, про сумління, про любов, про людяність та про правду”.
Про атеїстів та любов на війні.
Костянтин Холодов, майор капеланської служби, керівник Служби військового капеланства Головного управління розвідки Міністерства оборони України, православний священник: “Так, на війні є атеїсти, проте я бачив атеїстів, які під час обстрілу ворушать губами. Є всілякі атеїсти, навіть такі. Атеїзм – це наука, в ній треба розбиратися. Але це частина людського життя. А любов – це саме те, що керує добровольцями, щоб вони стали на захист своєї Батьківщини, родини, друзів. Любов – це те почуття, завдяки якому ми всі живі та завдяки якому стоїть світ”.
Про пам’ять
Сумнівів у тому, що треба пам’ятати, немає, проте, на думку капеланів, не склалися поки що усталені традиції. Сергій Дмитрієв нагадав про Героїв Небесної Сотні. Ушановувати пам’ять – важливо, оскільки історія каже про те, що, тільки-но суспільство забуває свою історію та героїв, війна обов’язково повертається.
Як любити ворогів? Де капелан бере слова для напуття? Як має здійснюватися пам’ятання героїв? Як корелюється заповідь “Не убий” з обов’язком знищувати ворога? Відповіді на всі ці запитання ви почуєте у записі розмови на ютуб-каналі Музею Майдану.
Світлини: Богдан Пошивайло (Національний музей Революції Гідності).
