Під час Революції Гідності взимку 2013–2014 років середмістя столиці стало серцем боротьби за свободу. Чимало будівель та вулиць набули нової знаковості для історії міста і стали символами боротьби.
Розповідаємо протестну історію Будинку профспілок – однієї з ключових і найтрагічніших локацій Революції Гідності.
Будинок профспілок (Будинок Федерації професійних спілок України) на майдані Незалежності спорудили у 1980 році. Відтоді це приміщення неодноразово ставало місцем історичних для України подій:
- 11 жовтня 1990 року під час Революції на граніті у малій залі Будинку профспілок керівництво табору студентів-мітингарів провело пресконференцію. Заявили, що продовжуватимуть протест, оскільки влада не дослухається до їхніх вимог;
- 25 листопада 2004 року під час Помаранчевої революції тут розмістився Комітет національного порятунку, створений опозицією для захисту Конституції України 1996 року. Протестувальники зайняли будівлю.
Найбільше на історію цього будинку випало під час Революції Гідності 2013–2014 років.
Майданівська історія Будинку профспілок розпочинається з 1 грудня 2013 року. Під час першого велелюдного маршу проти сваволі тодішньої влади мітингувальники створили “у профспілках” Штаб національного спротиву. У будівлі діяли кухня, головний шпиталь, пункт збору-роздавання теплого одягу, харчові, побутові й медичні склади, координаційний та інформаційний центри, а також пресцентр, на п'ятому поверсі ночували представники Самооборони Майдану.
Руслан Добровольський, медик Майдану
“Коли почув про ті події, які відбуваються на Майдані, прийшов у Будинок профспілок. Там у нас на третьому поверсі якраз тільки зароджувалася медична служба Майдану. Надходили перші пацієнти з побиттям, із травмами. Буквально за кілька днів нам удалося налагодити більш-менш прийнятну медичну допомогу”.
(Усні свідчення учасників та очевидців подій Революції Гідності із серії книжок “Майдан. Пряма мова”)
18 лютого 2014 року, коли тодішня влада оголосила про початок "зачистки" Майдану, а силовики стали штурмувати наметове містечко, пізно ввечері запалав Будинок профспілок.
Марія Абрамова, учасниця Революції Гідності
“Ми звернули увагу на те, що по даху “профспілок” ходять якісь постаті. Ми почали дивитися, чоловіки кажуть: “Ні, то не наші, то якісь там провокатори, щось вони збираються робити”. А потім почав валити дим із верхніх поверхів. Пожежну машину не пропускав “Беркут”. Почалася евакуація, пішла чутка, що згоріло багато ліків, продуктів, що навіть є жертви. Верхні поверхи вже горіли, на третьому поверсі якийсь хлопчик припав до вікна, а за ним там горів вогонь. Він уже й назад не міг повернути, і злізти не міг. По стіні Будинку профспілок, по віконницях і по склу поліз альпініст. Він урятував того хлопця. Страху в очах тоді не було”.
Руслан Заїка, учасник Революції Гідності
“Я приїхав дев'ятнадцятого лютого вранці, чесно, я був просто шокований – це постійні атаки "Беркуту", це все… Іще тоді горів Будинок профспілок, два дні горів. Це була дуже жахлива ситуація, люди просто чорні. Чорні, от як моя форма, були. Чорними руками (бо не було води, щоб помити руки), люди їли отакими руками, і всі були готові стояти тут до останнього”.
(Усні свідчення учасників та очевидців подій Революції Гідності із серії книжок “Майдан. Пряма мова”)
Загоряння сталося внаслідок спроби захоплення будівлі силовиками в ніч на 19 лютого. Пожежа почалася з верхніх поверхів. О першій ночі розпочалася евакуація поранених до Михайлівського собору. Під час пожежі в Будинку профспілок удалося врятувати 41 особу, проте не всіх: на згарищі виявили тіла двох майданівців – Володимира Топія та Олександра Клітинського.
Юрій Пасхалін, один з евакуйованих із вогнепальним пораненням, помер тієї ж ночі у лікарні. 
В історії Революції Гідності цей день назвали “кривавим вівторком”. Тоді оборона Майдану тривала всю ніч, а від Будинку профспілок до монумента Незалежності простягалася вогняна барикада. Слід від неї й досі зберігається на тротуарі на розі будівлі.
Як пізніше встановила тимчасова слідча комісія Верховної Ради з розслідування вбивств на Майдані, штурм Будинку профспілок здійснювався на вказівку тодішнього голови СБУ Олександра Якименка, його першого заступника Володимира Тоцького, керівника центру спецоперацій "Альфа" Олега Присяжного та керівника Антитерористичного центру СБУ Андрія Меркулова.
Майданівці, які того вечора перебували в Будинку профспілок, згадують: незадовго до початку пожежі їх труїли газом.
Марія Подобєд, медик Майдану
“18 лютого ближче до ночі дедалі більше людей надходили з важкими пораненнями: з розірваними руками, опіками, п'ятьма-шістьма кульовими пораненнями.
Пам’ятаю, як у приміщення тричі пускали газ, що викликав страшенний кашель, – маски рятували лише трохи. Завдяки хорошій системі вентиляцій і незначній концентрації газу, який осідав, нам удалося врятуватися від смертельного отруєння”.
Наприкінці лютого 2014 року небайдужі активісти відшукали у спаленій будівлі чимало речей, важливих для збереження пам’яті про Євромайдан. Зокрема це розплавлені керамічні чашки та скляні пляшки, що свідчать про надзвичайно високу температуру в приміщенні, де на момент початку пожежі перебували десятки протестувальників і поранені в медпункті. Цю колекцію речей із Будинку профспілок художниця Тетяна Чепрасова передала до Національного музею Революції Гідності у грудні 2017 року. Фрагменти пошкоджених вогнем кам’яних сходів будинку передала до фондів Музею адміністрація установи.
Відновлення Будинку профспілок тривало до 2018 року. А у п’яту річницю початку Революції Гідності 21 листопада 2018 року на двох поверхах відкрили Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану. На виставці "Назустріч свободі" відвідувачі можуть побачити речі, які вціліли у пожежі, також в інтер’єрі музейного простору зберегли одну зі згорілих балок та частину задимленої стіни.
Світлини: Архів Музею Майдану, Getty Images