Хвилиною мовчання на вшанування пам’яті Романа Ратушного та всіх загиблих у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України розпочався вечір в Інфоцентрі Музею Майдану. На нього прийшли як друзі й однодумці Романа, так і люди, що дізналися про молодого принципового активіста вже після його загибелі торік.
Роман Ратушний за життя став уособленням прагнень та боротьби молодого покоління. У 16 років долучився до Революції Гідності з першого дня протесту, в 21 рік започаткував ініціативу “Захистимо Протасів Яр” і разом з активістами-однодумцями боровся проти незаконної забудови у Києві.
"Рома був не просто воїном, чоловіком, який пішов захищати свою країну, – він був дуже масштабною особистістю. Він був тим громадським активістом, який формував порядок денний, за яким ішли люди. І наш приклад вибореного Протасового Яру – той прецедент, який надихнув інших активістів та спільноти діяти активніше. Нині для мене важливо втілити те, що він не встиг, і донести його ідеї. За свій дуже короткий вік він дуже багато зробив для України й, найголовніше, окреслив вектори, за якими можна далі рухатися та розвивати ці ідеї", – сказала про сина Світлана Поваляєва, журналістка та письменниця.
Після початку повномасштабного вторгнення Роман Ратушний пішов до війська – був спочатку добровольцем у підрозділі тероборони, потім став розвідником у 93-й бригаді ЗСУ “Холодний Яр”. Боронив Київ, Сумщину, а з квітня 2022 року виконував бойові завдання на Харківщині. У 24 роки він загинув поблизу Ізюма. 
Артур Харитонов, друг Романа Ратушного, президент ГО "Ліберально-демократична ліга України":
"Коли не говоримо ми, хтось говорить за нас. І це стосується не лише війни. Важливо працювати над пам’яттю, бо ми не тільки закарбовуємо ті процеси, які відбуваються сьогодні, а ведемо боротьбу за свідомість людей за кордоном. Якщо їм може бути неблизька історія нашої країни, то їм точно близькі будуть історії наших героїв – звичайних людей із їхніми хобі, інтересами, професіями та власним життям до війни. І їх треба розповідати. Документальне кіно може змінити перебіг історії. Приклад цього – фільм про Майдан “Зима у вогні”. Гонконзька революція почалася саме з цього фільму: коли все місто вийшло його дивитися, людей почали затримувати. Це – сила кіно про Україну в тих суспільствах, які борються за свободу".
Спогадами про Романа Ратушного та роздумами про важливість ушанування пам’яті захисників і збереження історії поділилися творці фільму-нарису “Роман Ратушний. Вільна людина” – співпродюсер Володимир Тихий та режисер Мішель Ладес. Цю стрічку вони створили для показу на “Фестивалі "Протасів Яр" пам'яті Романа Ратушного”. Свого часу Роман, захищаючи Протасів Яр, проводив там фестиваль документального кіно й ініціював покази фільмів для всіх охочих.
Володимир Тихий, співпродюсер фільму "Роман Ратушний. Вільна людина", кінорежисер та сценарист:
"Документальні фільми є одним із важливих чинників формування культурного контексту. Роман Ратушний став певним культурним явищем іще до повномасштабної навали росіян – тим, що він робив як публічна особистість та як існував у цьому медійному просторі. Тому такі зустрічі, як сьогодні, й усе, що ми говоримо, знімаємо, пишемо нині, – важливе. Адже через кілька років воно матиме зовсім інший масштаб і вплив на наше суспільство".
Мішель Ладес, режисер фільму "Роман Ратушний. Вільна людина":
"Митцям треба створювати правильний міф. Це не про те, коли щось вигадується, а більше про важливість і потрібність для країни й суспільства певної міфології, на якій базуватимуться культура та майбутнє. І от саме документальне кіно, на мою думку, має допомогти в цьому. Зокрема як і в історії Романа, чий шлях був унікальним – передати його ми спробували у фільмі-нарисі".
Завершився вечір у Музеї Майдану словами Романа Ратушного:
"Незалежність України, суверенітет і національна культура – вищі за все для мене… Я в принципі відчуваю себе повністю вільною людиною в цій країні. І цю країну я відчуваю своєю. Бо я розумію, що в разі чого ця країна мене не кине…".
До онлайн-трансляції вечора приєдналися чимало глядачів. Опісля ми отримали цінний відгук від одного з українських військовиків, який нині боронить країну на запорізькому напрямку: "Дуже круто, що ви говорили про Романа й загиблих побратимів у контексті вшанування та памʼяті. Я не хотів би, щоб у разі моєї смерті все було лише в чорно-білих кольорах. Я й сміявся з деяких цитат. Дякую!"
Зберігаймо історію разом!
Більше фотографій можна переглянути тут.
Світлини: Національний музей Революції Гідності