Роман Петрович Точин народився 6 серпня 1970 року в місті Ходорів Жидачівського району Львівської області в сім’ї Лесі та Петра Точинів. Окрім нього, в родині ріс старший син Олександр. Діти рано залишилися без батька.
Закінчивши у 1985 році вісім класів Ходорівської школи № 3, Роман вступив до Львівського автодорожнього технікуму. У шкільні роки активно займався спортом: бігав, плавав, катався на лижах, ковзанах. Підлітком разом із товаришами організував боксерський клуб, облаштувавши самотужки спортивний зал. Пізніше відбув строкову службу в радянський армії – служив у хімічних військах у російському місті Чебаркулі. Після демобілізації освоїв професії будівельника, столяра та слюсаря, що згодом дало йому змогу відкрити власну справу та організувати будівельну бригаду. Разом із бригадою працював не лише у рідному Ходорові, а й за кордоном. Володів німецькою та польською мовами.
У 1993 році Роман одружився. Подружжя виховувало двох доньок – Олександру та Наталію. Незадовго до загибелі чоловік почав будувати дім для родини, але завершити його не встиг.
2004 року Роман брав активну участь у Помаранчевій революції, виступаючи проти масових фальсифікацій під час президентських вибрів.
Участь у Революції Гідності. Роман Точин уперше приїхав до Києва 1 грудня 2013 року після спроби спецпризначенців розігнати учасників мирного протесту в центрі столиці. Того ж дня взяв участь у багатотисячному мітингу та недільному вічі, а після них перебував на Майдані майже постійно. Увіходив до Самооборони Майдану та певний час був сотником 1-ї сотні, яка охороняла барикаду "Львівська брама", що захищала наметове містечко з боку вулиці Інститутської. Побратими називали Романа "Європейцем" – і тому, що знав європейські мови, і тому, що у своїх учинках керувався принципами, які сповідують демократичні країни.
Уночі 11 грудня 2013 року разом із побратимами Роман захищав барикаду під час штурму Майдану. Напередодні Нового року він захворів на запалення легень і повернувся додому. Однак уже за п’ять днів знов вирушив до Києва.
Коли після прийняття "диктаторських’ законів" 16 січня 2014 року на вулиці Михайла Грушевського почалися сутички між мітингувальниками та силовиками, Роман виступав проти радикальних дій. Бійці його сотні патрулювали вулицю, намагаючись підтримувати порядок.
Увечері 18 лютого під час оголошеної МВС "антитерористичної операції" силовики зруйнували ‘Львівську браму’ та прорвалися до монумента Незалежності. Близько дев'ятої ранку 20 лютого бійці внутрішніх військ почали відступати з Майдану. Роман разом з іншими активістами вирушив угору вулицею Інститутською, відтісняючи спецпризначенців. Коли того дня з’явилися перші загиблі та поранені, він, захищений лише чорним лижним шоломом, разом із кількома побратимами почав виносити людей із зони обстрілу. Побратими намагалися витягнути з-під обстрілів тіло загиблого на верхній частині вулиці Інститутської – "п’ятачку смерті" майданівця (ним виявився Роман Варениця). О 09:47 у Романа Точина вистрілили. Поранення виявилося смертельним: куля пробила лижний шолом та влучила у праву скроню.
Романові Точину було 43 роки.
Пошанування. Романа Точина поховано в його рідному Ходорові. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Романові Точину було присвоєно звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю “За жертовність і любов до України”, а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Романа Точина викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. На його честь установлено знак на алеї пам'яті Героїв Небесної Сотні Львівщини у місті Ходорів Жидачівського району Львівської області. 23 лютого 2014 року рішенням сесії Ходорівської міської ради іменем Романа Точина було названо одну з вулиць міста, а також Ходорівську загальноосвітню школу № 3, в якій він навчався. 22 лютого 2015 року на фасаді будівлі цієї школи було відкрито меморіальну дошку.