Артем Анатолійович Мазур народився у місті Хмельницькому 6 серпня 1987 року. Був старшою дитиною в багатодітній родині. Протягом 1994–2003 років навчався у Хмельницькому технологічному багатопрофільному ліцеї із загальноосвітніми класами, а 2003 року вступив до Хмельницького вищого професійного училища № 11 та отримав професію автослюсаря. Пройшов службу в лавах Збройних сил України, після демобілізації влаштувався на роботу у приватну компанію спеціалістом із логістики, згодом працював охоронцем. Іще зовсім юним підтримав Помаранчеву революцію, виявивши активну громадянську позицію.
Участь у Революції Гідності. Артем буа ативістом Євромайдану. Наприкінці 2013 року, коли у столиці почалися масові протести, він, попри застереження батьків, приїхав до Києва. Спочатку охороняв інформаційний намет, потім після недовгого перебування вдома повернувся на Майдан та вступив до 15-ї сотні Самооборони Майдану, де став чотовим 9-ї чоти. Разом з іншими активістами чергував на барикадах, прибирав територію. Одного разу побратим Артема проспав свою зміну, і той простояв на морозі дві зміни поспіль. Час від часу хлопець приїздив додому, щоб провідати рідних та перепочити.
18 лютого 2014 року Артем був у Києві. Разом із побратимами брав участь у “мирному наступі”. Зранку колона протестувальників рушила з Майдану до Верховної Ради України з метою вимагати від парламентарів винести на сесійне голосування законопроєкт щодо змін у Конституції України. Будівлю Верховної Ради та Маріїнський парк оточили внутрішні війська. Виконуючи злочинний наказ Віктора Януковича, силовики почали стріляти в учасників ходи. Бійці на дахах цілилися в маніфестантів із рушниць та закидали їх світлошумовими гранатами. Під час цих сутичок у часовому проміжку 13:30–14:20 в Артема влучили осколки гранати. Окрім цього, невідомі, вочевидь тітушки, завдали хлопцеві тяжкі тілесні ушкодження. Він лежав біля Маріїнського парку, де його, ще живого, знайшли волонтери й доставили до Київської міської клінічної лікарні швидкої допомоги з діагнозом "забій головного мозку та черепно-мозкова травма".
Побачивши відео побоїща у Маріїнському парку та впізнавши серед поранених Артема, до Києва приїхав його двоюрідний брат. Травми виявилися такі, що майданівця було важко впізнати.
Після операції Артем був у комі впродовж трьох тижнів. Рідні та друзі до останнього сподівалися, що йому вдасться здолати смерть і навіть мали намір повезти його на лікування за кордон. Однак 3 березня 2014 року о 10:55 серце Артема зупинилося.
Артемові Мазуру було 26 років.
Пошанування. Артема Мазура поховано у рідному Хмельницькому. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України №890/2014 від 21 листопада 2014 року Артемові Мазуру було присвоєно звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю “За жертовність і любов до України”, а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет героя викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. Згідно з рішенням 36-ї сесії Хмельницької міської ради технологічному багатопрофільному ліцею міста, де навчався герой, присвоєно ім’я Артема Мазура, а 18 лютого 2015 року встановлено меморіальну дошку на знак пам'яті про нього на фасаді будівлі цього ліцею. 21 березня у Хмельницькому на честь Артема Мазура було відкрито меморіальну дошку при вході до вищого професійного училища № 11, випускником якого він був.