Богдан Іванович Вайда народився 28 квітня 1965 року на Львівщині в селі Стебник Дрогобицького району. Його батька було виселено 1946 року до України з польського села Кречкова Перемишльського повіту (сучасна Республіка Польща). Богданового діда, вояка УПА, за радянських часів заслали до Красноярська (Російська Федерація), там він і помер.
Богдан Вайда закінчив місцеву школу, а 1983 року його було мобілізовано на строкову службу. У 1985 році вступив до Львівського технікуму механічної обробки деревини, який закінчив із відзнакою. Працював на Дрогобицькому меблевому заводі.
Після смерті батька разом із родиною Богдан переїхав до села Летня Дрогобицького району. Їздив на заробітки до Європи, пізніше почав розводити свійську птицю.
Із 13 років і до останніх днів життя Богдан Вайда мав захоплення – колекціонував автографи олімпійських чемпіонів з усього світу й навіть листувався з ними, зібрав понад три тисячі підписів відомих спортсменів. Свій перший автограф отримав від гімнаста Віктора Чукаріна.
Наприкінці 80-х років Богдан долучився до акцій на підтримку національного відродження, зокрема 1990 року взяв участь у живому ланцюзі Соборності. Під час парламентських виборів 2007 року став спостерігачем на одній із виборчих дільниць у Луганську.
Участь у Революції Гідності. Богдан Вайда приїхав на столичний Майдан 12 грудня 2013 року. Спочатку записався до 12-ї сотні Самооборони, а потім – до 18-ї сотні. Брав участь у пікетах під Генеральною прокуратурою й Адміністрацією президента.
Уранці 20 лютого 2014 року Богдан Вайда, озброївшись дерев’яною палицею, пішов із побратимами вгору вулицею Інститутською. Самооборонівці опинилися перед двома водометами, які намагалися збити людей струменями. Близько дев'ятої ранку біля Міжнародного центру культури і мистецтв Федерації профспілок України ("Жовтневого палацу") Богдан Вайда отримав смертельне вогнепальне поранення в голову картеччю. Водночас у нього влучив водяний струмінь. Пізніше на суді встановили, що чоловік загинув приблизно в той момент, коли з водомета на нього спрямували струмінь. Результати судово-медичної експертизи показали, що смерть Богдана Вайди настала внаслідок сліпого вогнепального поранення в ділянці лівої скроні.
Богданові Вайді було 48 років.
Пошанування. Богдана Вайду поховано в селі Летня на Львівщині. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Богданові Вайді було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). 1 березня 2014 року на зборах Народного дому села Летня було вирішено двти ім’я Богдана Вайди загальноосвітній школі та вулиці. Його ім’я та портрет викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, а також на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. На честь Богдана Вайди встановлено знак на алеї пам'яті Героїв Небесної Сотні Львівщини у Ходорові Жидачівського району. У селі Летня 29 квітня 2015 року було відкрито меморіальну дошку на честь героя на фасаді будівлі Летнянського навчально-виховного комплексу, а 19 лютого 2015 року – на фасаді будинку, в якому жив Богдан. 28 квітня 2015 року в місті Стебник на фасаді будівлі середньої загальноосвітньої школи № 7, в якій навчався Богдан Вайда, встановили меморіальну дошку, а одну з вулиць міста перейменували на його честь.