Олександр Миколайович Бадера народився 1 січня 1948 року в місті Володимирі Волинської області. Після закінчення місцевої школи навчався у Володимир-Волинському професійно-технічному училищі й отримав професію електрозварювальника. У 1966 році переїхав до Києва та, здобувши вищу економічну освіту, залишився працювати в столиці. Тут одружився, разом із дружиною Світланою виховував чотирьох дітей – доньок Світлану, Аллу, Лілію та сина Олександра.
Мешкаючи у Києві, часто навідував батьків, а коли помер батько, забрав матір до себе. Згодом вона оселилася у селі Мала Солтанівка Васильківського району Київської області.
У 90-х роках Олександр Бадера разом із другом почав власний бізнес: долучився до кінопрокату, а також організував студію зі створення кінофільмів. Цікавився етнографію та історією. Знайомство з військовиком і науковцем, почесним гетьманом Українського козацтва Володимиром Мулявою надихнуло на вивчення історії козаччини. Пан Олександр навіть сам став отаманом галицько-волинських козаків. А ще мріяв про створення музею Січових стрільців. Був також членом столичного товариства "Просвіта", що розташовувалося на Хрещатику, неподалік від якого він жив. Захоплювався народною медициною, особливо травознавством.
Участь у Революції Гідності. До Євромайдану Олександр Бадера разом із дружиною долучився у перші ж дні протестів. Світлана Бадера згадувала: "На Майдан ми не могли не ходити, адже жили поруч, але ходили порізно, а дітям навіть забороняли, бо ж небезпечно. Спочатку це було цікавістю, згодом стало невід’ємною частиною щоденних справ".
Олександр Бадера нерідко лишався чергувати на барикадах, особливо в нічний час, кілька разів допомагав доставляти дрова для обігріву, приносив пляшки для "коктейлів Молотова" й із дому виніс навіть радянські пляшки з-під кефіру та молока.
Стали у пригоді і його знання з травознавства. Пан Олександр лікував відварами застуджених, а коли з’явилися перші поранені, надавав допомогу їм.
1 січня 2014 року Олександр Миколайович відзначив свій день народження. На Майдані у новорічні та різдвяні дні було відносне затишшя, але ситуація загострилася після ухвалення "диктаторських законів" 16 січня. 19 січня, на Водохреща, коли обурені цими законами протестувальники намагалися прорватися до урядового кварталу, на вулиці Михайла Грушевського Олександр Бадера разом із багатьма активістами потрапив під крижані струмені водометів і отримав отруєння нервово-паралітичним газом. Незважаючи на це, 22 січня, на День Соборності, чоловік знову був на вулиці Михайла Грушевського. Він ішов у колоні активістів, на яку напали спецпризначенці.
Олександр Бадера намагався захистити побратимів від побиття, але й самого його було сильно побито, чоловік навіть мав переломи пальців. Сталося це поблизу стадіону "Динамо". Додому чоловіка, за словами дружини, привезли учасники Автомайдану. До лікарень у ці дні звертатися було небезпечно, адже правоохоронці забирали поранених учасників протестів просто з лікарняних палат, тому лікувався Олександр Бадера самотужки вдома. Однак травми виявилися надто важкими. 28 січня 2014 року між 12:00 та 18:00 пан Олександр помер у власному помешканні.
Олександрові Бадері було 66 років.
Пошанування. Олександра Бадеру поховано в селі Мала Солтанівка Васильківського району Київської області поруч із могилою його матері. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 94/2015 від 20 лютого 2015 року Олександрові Бадері було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Олександра Бадери викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові, а також на пам’ятнику Героям Небесної Сотні з Волині у Луцьку на Меморіалі слави. На вулиці Михайла Грушевського у Києві в тому місці, де Олександр Бадера отримав травми, які призвели до його смерті, встановлено пам’ятний знак.