Усесвітня пандемія коронавірусу COVID-19 диктує новий порядок життя, зокрема й формати масових протестів. У зв’язку із забороною та небезпекою масових зібрань висловлення народної незгоди або вдячності не припинилося, зате зазнало трансформації: перекочувало в онлайн-режим, у формат одиночних пікетів, флешмобів, автопробігів. Масові виходи на вулицю не припинилися, проте свідомі громадяни намагаються здійснювати їх безпечно – з дотриманням дистанції та в захисних масках. Дехто використав цей елемент “маскараду” – тепер гасла пишуть і на масках.
Під час карантину світом розлетілися меседжі “Залишаюся вдома” та “Дякую медикам”. Відповідні хештеги у різних варіаціях і написи на аватарках у соціальних мережах були особливо в тренді на початку пандемії, коли світ переживав шок, а дискусія про доцільність обмежувальних заходів сягнула піка. Зокрема, до цих флешмобів долучалися зірки. Дехто навіть інтегрував ці заклики та подяки у свою творчість.
В одних випадках люди виходять на вулицю висловити владі свою думку про недостатність карантинних заходів. В інших – через їхню надмірність, оскільки вбачають у тому наступ на свободу слова та загрозу демократії. Так, тисячі афінян виступили проти нового закону, що дозволяє прокуратурі скасовувати мітинг, в якому вона вбачає ймовірність вуличного безладу. А ще в багатьох інших – зі своїх місцевих мотивів.
Світ ніколи не буде таким, як раніше, – ця затерта формула актуальна не лише під час усесвітньої пандемії. Світ змінюється постійно, та за теперішніх умов гострота й незворотність змін відчутніші. Тож якого вигляду набули протести в Україні та світі?
США. Протести без правил і контролю
У Сполучених Штатах смертність від коронавірусу досягла найвищого показника. Однак ані заборона масових акцій, ані ризик підхопити небезпечну хворобу не завадили волелюбним мешканцям понад 350 міст вийти на площі задля спротиву расизмові та поліцейському свавіллю. Сталося це через загибель темношкірого Джорджа Флойда, якого задушив поліцейський у процесі затримання. То були найчисленніші маніфестації за всю історію держави.
Відтак маємо несподівану для історії наших днів суспільну течію в країнах розвиненого світу. Відбулося немислиме для багатьох – масове плюндрування пам’ятників американським державцям.
"Коли ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом?" – переймався долею України Тарас Шевченко. Тим часом постало питання, чи не позбудуться пам'яті про Джорджа Вашингтона його нащадки. Багато статуй американських правителів цього року обезголовлено, палено, скинуто, а подекуди й офіційно демонтовано владою через те, що ті особи були рабовласниками або ж підтримували такий лад. Їхнім пам'ятникам довелося відповідати за це згідно з тенденціями нинішнього часу.
Наприклад, біля самого Білого дому демонстранти спробували скинути бронзову статую сьомого президента США Ендрю Джексона й пообіцяли зробити те ж саме зі статуєю Авраама Лінкольна.
Цікаво, що з початком громадянської війни Лінкольн якраз закликав до повної ліквідації рабства: "Ні в Сполучених Штатах, ні в жодному іншому місці, що належить до їхньої юрисдикції, не повинні існувати ані рабство, ані примусова праця. Вона припускається лише як покарання за злочин”. Згодом його прокламацію про звільнення негрів-рабів закріпили як Тринадцяту поправку до Конституції США.
Нині американська волелюбність межує з анархією. Подекуди протести перетворилися на мародерство та призвели до вандалізму, і ці випадки дискредитують в очах світу зусилля решти активістів.
Однак зі світлин та відео видно, що більшість пікетувальників все ж таки носять маски. Тим, хто влаштовує сутички та грабунки, це також на руку – гарна нагода приховати обличчя.
Ці протести відображено у віртуальному просторі. Публічні люди почали флешмоб проти дискримінації. На знак солідарності з кольоровим населенням планети вони постять у соціальних мережах чорний квадрат із хештегом "#BlackLivesMatter" і "Blackout Tuesday", тобто “Життя чорних важливі” й “Темний вівторок”. Дехто використовує зображення чорного серця. Серед тих, хто підтримав акцію, Шерон Стоун, Бейонсе, Тейлор Свіфт, Біллі Айліш, Ріанна, Аріана Ґранде, Емілі Ратажковскі, Кайлі Дженнер, Кім Кардаш'ян, Різ Візерспун, Майкл Джордан, Мік Джаґґер і гурт “The Rolling Stones”, студії “Warner Music Group”, “Universal Music”, “Sony Music”, а також чимало осіб і товариств з інших сфер, у тому числі й політики.
За даними "Дзеркала тижня", зініціювали флешмоб Джаміля Томас і Бріанна Аг'єманґ, дві темношкірі працівниці музичної індустрії.
Іншу форму протидії дискримінації винайшли активісти, які стали вздовж доріг із написами "BLM" на плакатах – скорочення того ж таки “Black lives matter”. У такий спосіб вони уникнули скупчень, сутичок і водночас були помітними.
У Сан-Франциско жертвами гніву були три меморіали та пам’ятник авторові гімну США Френсісу Скотту Кі.
Потрапив під роздачу навіть відкривач Америки Христофор Колумб. Йому теж закидають фатальну роль у нищенні корінних американців. Від рук вандалів або за розпорядженням місцевої влади під тиском протестувальників прибрали з вулиць пам’ятники мореплавцеві щонайменше в 12 штатах. Колумба, який у Річмонді стояв із 1927 року, протестувальники скинули та втопили в озері неподалік.
Деякі адміністрації чинять, як влада Нью-Йорка, яка сама демонтувала пам’ятник Рузвельтові.
Докладніше американський "пам’ятниковал" описує огляд “Пам’ятники мають значення” на сайті Укрінформ.
За протестами у США спостерігає світ. І не лише спостерігає. Чутливість до дискримінації та перевищення поліцейських повноважень виявилася й в європейських столицях. У Лондоні влада змогла вберегти від демонстрантів пам'ятник Вінстонові Черчиллю, лишень закривши його дошками й окільцювавши поліцією.
Рух "Black lives matter" прагне змінити погляд на історію США й уже почав це робити через свій гнів на “батьків-засновників нації”, які разом із тим були прямими або опосередкованими поневолювачами чорного населення.
Російські державні ЗМІ переважно засуджують антирасистські виступи, лякаючи свою аудиторію “чорним Майданом”. Показують такі виступи перш за все як акції мародерів і розбишак. Транслюють це бачення й на Україну.
До того ж із ними в один голос точнісінько такими самими штампами – “протестують бомжі”, “жорстока міліція справедлива” – змальовують події українські проросійські ЗМІ, як це скрупульозно проаналізував "Детектор медіа”.
А ексклюзивно для українських читачів мотивацію американських демонстрантів пояснили сучасні передові мислителі Френсіс Фукуяма, Тімоті Снайдер, Енн Епплбаум – на прикладах Голодомору та Євромайдану.
Схід Росії. Путін – сатана!
День за днем від 11 липня виходить дедалі більше людей на несанкціоновані мітинги в Хабаровську, найбільші за всю історію краю. Людей на вулицю вивів арешт губернатора Сергія Фургала, запідозреного в убивствах. Звинувачення називають політичними, а протест швидко переріс у загальне невдоволення діями керівництва країни. Учасники щосуботньої великої ходи пишуть на транспарантах і скандують гасла "Долой царя!", "Проснись народ, проснись страна, ведь вами правит сатана!" 1 серпня вони під загальні оплески ухвалили резолюцію мітингу: Путін “утратил доверие народа и должен быть отстранен от должности президента до 1 сентября 2020 года”. Пікантність і в тому, що Хабаровський край багатий на корисні копалини та є третім за розміром регіоном РФ.
Українські ЗМІ, а ще більше блогери, встигли пригадати, що колонізація далекосхідних теренів відбувалася силами українців. Новинні стрічки наповнилися жовто-блакитним прапорами республіки Зелений Клин, світлинами маніфестацій українських емігрантів столітньої давнини, відеорозповіддю братів Капранових про те, як у Харбіні видавали українські паспорти, та цитатами з повісті Івана Багряного "Україна біля Тихого океану".
Активність українських коментаторів цілком поясненна. В України свої сподівання на будь-які відцентрові рухи в російських регіонах.
“У роки Першої світової війни Росія стала єдиною серед країн, які воювали, де до лютого 1917 рокуне було карткової системи щодо продуктів. Хліб у державі був, перебої з ним траплялися через транспортні проблеми. І коли в Петрограді почалися заворушення через відсутність хліба в крамницях, правлячий режим не розумів, що почалася революція. Хто в Москві взагалі замислювався над тим, що звичайна кримінальна справа проти хабаровського губернатора викличе хвилю протестів, яка анітрохи не стихає, а має всі ознаки розширення на околиці та, що особливо важливо, в інші регіони?” – запитує міжнародний оглядач Юрій Райхель у газеті “День”.
Утім, багато хто закликає не ідеалізувати черговий внутрішньоросійський бунт.
Північ Росії. Пісенний протест
Жителі Ненецького автономного округу – НАО об’єдналися проти наміру уряду приєднати округ до Архангельського краю, повідомляє видання "Meduza". Протест розвивається онлайн та офлайн. Гасла проти адміністративного об’єднання можна бачити як на аватарках у соцмережах, так і на значках, на автівках, на балконах будинків. І навіть на карантинних масках.
Із 1993 року НАО має статус окремого суб’єкта РФ, а ініційована коаліція, на переконання учасників протесту, призведе до ліквідації регіону. 23 травня з Нар’ян-Мара вирушила автоколона із символікою округу та плакатами. Уздовж дороги піші пікетувальники утворили живий ланцюг. Вечорами на площі Леніна в Нар’ян-Марі збираються кілька десятків людей і, стоячи на певній відстані одне від одного, виконують гімн НАО, пісні “Увезу тебя я в тундру” та ”Нарьян-Мар мой, Нарьян-Мар”. Окрім цього, проти об’єднання регіонів триває збір підписів під відповідними петиціями – як онлайн, так і офлайн.
Білорусь. Мерці – за карантин
Жителі більшості країн частіше виходять на акції проти карантинних обмежень. У Білорусі, навпаки, громадяни закидають своєму лідерові несерйозне ставлення до вірусу та відсутність адекватних заходів безпеки. Олександр Лукашенко неодноразово казав, що історія з коронавірусом – “світовий психоз”, і відмовлявся зупиняти в країні підприємства та обмежувати зустрічі.
Тож іще в квітні у місті Бресті на центральну вулицю вийшли понад 200 осіб – передає видання "Mind" із посиланням на charter.97.org. Протестувальники були в костюмах смерті з косами в руках. Вони тримали гасла “Лукашенко, йди геть!” і “Чиновників на нари!”, а центр міста нарекли "Брестським чорнобильським шляхом".
Білорусь передмайданна
Білоруси порушують стереотип про себе як політично пасивну націю. Другий місяць тривають періодичні сутички громадян із міліцією на мітингах і при вуличному затриманні людей. Олександр Лукашенко, який уже 27-й рік є президентом республіки, 9 серпня націлений обиратися на чергову "п'ятирічку".
На відеозаписах із Мінська видно, як учасники мітингів захищають одне одного, коли працівники міліції у формі та в цивільному намагаються декого з них повести із собою.
Політичні рейтинги та підсумки соцопитувань у країні повідомляти заборонено, тому невідомо, чи цього року білоруси відправлять у минуле бородатий анекдот про себе: “У неділю відбудуться вибори президента Білорусі Олександра Лукашенка”.
А за тиждень до виборів атмосфера стала передреволюційною. Після того, як влада відмовила в реєстрації багатьом кандидатам, зокрема Сергію Тихановському, опозиційно налаштовані виборці об'єдналися навколо його дружини, яка встигла подати документи. "Програма Світлани Тихановської – проста: перемогти Лукашенка, звільнити політв'язнів, оголосити та провести чесні вибори", – резюмує оглядач новин Роман Шрайк.
"Протестувати в Білорусі фактично заборонено. Будь-яка несанкціонована акція (а зараз санкціонують тільки агітаційні мітинги, та й то не всі) – це незаконно, людей затримують, заарештовують, виписують штрафи. І ось яку форму протесту вигадали білоруси: вони просто їздять на велосипедах вервечкою – на знак підтримки політв'язнів", – виставляє відео журналістка Ірина Ромалійська.
Білоруси повідомляють, що, хоч учасники заїздів солідарності не скандують жодних гасел, їх усе одно деколи затримують.
Сербія
Одним із найяскравіше виражених став протест проти карантину в одній із балканських столиць – Белграді:
Ізраїль. Чорні прапори
Хрестики, намальовані фарбою на асфальті, позначають місця, де можна стояти, з дотриманням проміжку у два метри. На світлині народ Ізраїлю має вигляд вишикуваного, ніби на параді – параді масок і народного гніву. За даними агенції UNN, понад дві тисячі людей у квітні взяли участь у протестах у Тель-Авіві задля порятунку демократії.
Демонстранти виступали проти коаліційних переговорів глави перехідного уряду Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху та спікера кнесету Бені Ганца. Беньямінові Нетаньяху закидають причетність до шахрайства, корупції та зради.
У березні в Ізраїлі відбулися позачергові парламентські вибори. Це треті вибори у кнесет – парламент протягом року. Партія Нетаньяху “Лікуд” перемогла з незначною перевагою, але їй та її союзникам не вдалося отримати більшість в уряді.
Протести організував рух “Чорні прапори”. Відповідно протестувальники були здебільшого вбрані в чорне.
Німеччина. У масках і в човнах
“Без свободи висловлення не буде правди!” – з такими гаслами тисячі людей вийшли на вулиці у травні в десятках німецьких міст, виступаючи проти карантинних обмежень. За даними DW, часом в одному місті, як, скажімо, у Мюнхені, відбувається по кілька протестних заходів воднораз. Як зазначає видання "Süddeutsche Zeitung", протести набирають обертів у зв’язку з відмовою уряду послаблювати карантинні заходи та реалізовувати другий етап виходу з карантину.
Поліція Берліна дала дозвіл на проведення близько 20 демонстрацій, однак із дотриманням дистанції та… з перебуванням у пікеті не більш ніж 50 осіб. А найчисленнішою стала акція в місті Штутгарті, як свідчить агенція новин AFP. Спершу організатори оголосили акцію на пів мільйона учасників, але міська влада обмежила дозволену кількість пікетувальників п'ятьма тисячами. Однак уже до початку акції зібралося значно більше незгодних, тож для них довелося відвести іншу ділянку.
А 2 червня щонайменше півтори тисячі людей улаштували протест на човнах. Використали близько чотирьох сотень надувних човнів, за свідченням "Euronews". Метою “човнового пікету” була підтримка нічних клубів, фестивалів і митців. Організатори протесту в соціальних мережах просили учасників бути в масках і дотримуватися дистанції (наскільки це можливо, коли ти з іншими пікетувальниками в одному човні).
Гонконг не спить!
Протести у Гонконгу розпочалися понад рік тому, 31 березня 2019 року. Відтоді час від часу вони спалахують із новою силою. Поштовхом стала спроба китайського уряду ухвалити законопроєкт про екстрадицію злочинців на територію Китаю. Гонконг є окремим адміністративним округом Китаю та має більш демократичний напрям розвитку. Протести потягнули за собою свавілля поліції та, як наслідок, іще більші протести. Прикметно, що за джерело натхнення для активістів Гонконгу була Революція Гідності. Рік тому молоді туристи з Гонконгу навіть відвідали Інформаційний центр Музею Майдану.
Поступово зростав і список вимог мешканців округу – згодом вони вже вимагали відставки Кері Лем, голови адміністрації округу, та розслідування злочинів поліції.
Карантин також не змусив їх зупинитися – як повідомляє видання DW, у квітні та травні низка акцій відбулася водночас у кількох торгових центрах. Протестувальники закидали владі зловживання обмежувальними заходами під прикриттям карантину. Так само, як і під час попередніх акцій, під час карантинної хвилі протестів були затримані, серед яких – 12-річна дівчинка.
Школярі. Прогуляні п’ятниці заради майбутнього
Страйк під назвою "П’ятниця заради майбутнього" або "Шкільний страйк заради клімату" – рух на підтримку довкілля, що став трендом у всьому світі з ініціативи шведської школярки Ґрети Тунберґ. Рух почався у серпні 2018 року, його ініціаторці на той момент було всього 15. Ґрета та її юні однодумці сиділи перед шведським парламентом замість шкільних занять упродовж трьох тижнів, протестуючи проти бездіяльності уряду стосовно критичних змін клімату.
Відтоді по п’ятницях школярі в різних країнах пропускають навчання з метою привернути увагу уряду до найгостріших проблем у відповідних точках земної кулі. У цей день молодь виходить на площі й говорить про ці больові точки клімату та довкілля. Долучилася до страйків і Україна.
Однак із початком карантину та припиненням шкільних занять шкільні страйки також перекочували в онлайн-формат. На своїх сторінках у соцмережах активісти говорять і про ліси Бразилії, і про зневоднення російської Арктики, і про ініціативи у Кенії проти використання пластику, і про проблеми клімату на світовому рівні. Наприкінці квітня активісти влаштували глобальний страйк з онлайн-марафоном, де говорили про наболіле.
Як розповідає видання "Eco Technology", в Німеччині активісти руху "П’ятниці заради майбутнього" влаштували масштабний кліматичний протест, виклавши плакати зі слоганом "Боремося з кожною кризою" й іншими закликами на площі перед будівлею бундестагу. А вночі за допомогою світлової установки вони продемонстрували фотографії з торішньої акції біля рейхстагу та Бранденбурзьких воріт на Паризькій площі.
До застосування проєкторів вдалися й активісти Іспанії. Сотні учасників страйку під’єднали проєктори та вивели зображення на довколишні будівлі. А один зі слоганів з'явився навіть на місцевій горі.
Активісти прокоментували концепцію страйку: "Усі ми виявилися замкненими в будинку у світі, який усе одно не зупиняється. Ця криза показала, в якій крихкій системі живемо. Зараз ми повинні реагувати на наслідки кризи, до якої ніхто не був готовий. Зате у нас з'явилася можливість мобілізації та підтримки одне одного".
Ще один екопротест від іншої організації, “Ґрінпіс”, відбувся у Бельгії. Там активісти спроєктували віртуальний марш за допомогою голограм.
Україна
Яскравою подією українського карантину стала "Весна на граніті" – 80-денний пікет під Офісом Президента. Починалося все як одиночний пікет, коли Ярина Чорногуз, на той час доброволець медбату "Госпітальєри", вийшла під ОП з портретом свого загиблого коханого Миколи Сорочука, бійця 10-ї бригади ЗСУ. Вона протестувала проти проросійської політики уряду, проти наміру включити представників ОРДЛО у міждержавний переговорний процес, тим самим легалізувавши їх в очах світової спільноти, проти здавання територій агресорові. Серед вимог також відставка Андрія Єрмака й Арсена Авакова, припинення репресій проти волонтерів і добровольців.
Невдовзі до неї приєдналися інші активісти. Задля дотримання карантинних вимог вони пильнували, щоб кількість пікетувальників не перевищувала десяти осіб, змінюючи одне одного та встановлюючи чергування. Також пікетувальники були в масках, дотримувалися дистанції, використовували антисептики.
80 днів активісти прожили просто неба у центрі столиці, привертаючи увагу уряду та громадськості до теми боротьби за незалежну Україну. При цьому вони влаштовували онлайн-концерти, онлайн-лекції та дискусії, а також поетичні читання – теж в онлайн-форматі.
Із настанням літа Ярина й один із її побратимів по протесту підписали контракт зі Збройними силами України. "Весна на граніті" продовжується в дещо іншому форматі: ночівлі припинилися, але культурні події – лекції, читання, дискусії триватимуть там надалі з онлайн-трансляцією на фейсбук-сторінці "Весна на граніті".
Іще один протест на Банковій – кількаденне голодування бійців батальйону "Донбас". П’ятеро ветеранів вийшли під Офіс Президента з білими пов’язками на голові з вимогою правосуддя. Вони наполягають на поверненні за ґрати ймовірних убивць їхнього побратима Віталія Олешка з позивним "Сармат", а також притягнення до відповідальності суддів, які відпустили підозрюваних під домашній арешт. Так само, як активісти "Весни на граніті", "донбасівці" ночують просто неба. Як розповіли пікетувальники виданню "Новинарня", підставою для звільнення підозрюваних став спалах коронавірусу. Це звучить щонайменше абсурдно, адже підозрюваних в іншій гучній справі – "справі Шеремета" й далі тримають під вартою попри те, що одна з них, лікарка Юлія Кузьменко, саме через спалах пандемії особливо потрібна на своєму робочому місці.
Підтримка підозрюваних у вбивстві Шеремета – Юлії Кузьменко, Андрія Антоненка та Яни Дугарь є ще одним приводом для постійних масових виходів українців під суди та на площі попри карантинні обмеження. Адже слідство так і не надає доказів причетності звинувачуваних до вбивства й вагомих аргументів щодо тримання їх під вартою, однак підозрюваних не випускають ані на поруки, ані під домашніх арешт, окрім Дугарь, яку відпустили під заставу.
Також на площі й під Офіс Президента виходили родичі полонених, підприємці, жертви шахрайства забудовників. А 10 червня на майдані Незалежності відбулася масова акція "Зупини капітуляцію" з нагоди річниці правління Президента Володимира Зеленського.
27 березня відбувся перший онлайн-мітинг "Ні знищенню культури!", організований Українською кіноакадемією. Майже 10 тисяч охочих долучитися до акції не змогли цього зробити через технічне обмеження, адже водночас в акції могли брати участь 1000 осіб, однак протягом двох годин онлайн-мітингу вони змінювалися. Інші дивилися стрими на фейсбуці та ютубі. Серед тих, хто брав слово, – Юлія Сінькевич, Анна Мачух, Павло Сушко, Микола Княжицький, Ірма Вітовська, Пилип Іллєнко, Олександр Ткаченко, Марися Нікітюк, Лук'ян Галкін, Ольга Райтер, Надія Парфан, Федір Гречаиінов, Антон Дробович, Андрій Ворон.
Іншою гучною подією в Україні стала акція "Стоп культурний карантин". 12 травня сотні прожекторів у Києві світили в небо з метою привернути увагу до культурної сфери, яка опинилася на узбіччі через пандемію. Організатори акції заявили, що план виходу з карантину влада розробила для всіх сфер, окрім культурної. Хештег "#стопкультурнийкарантин" використовувався також під дописами про відповідні проблеми.
Чимало креативних форм протесту згенерувала партія "Демократична сокира". До річниці президентства Зеленського в Івано-Франківську активісти встановили картонні фігури кумедних ведмедів, відомих за мемами. Звірі "визирають" із кущів і ставлять незручні запитання гарантові на кшталт: "Ну що, допомогло просто перестати стрілять?", "Ну що, хтось сидить, крім ветеранів?", "Ну що, хоч поіржали?", "Ну що, де обіцяні зарплати вчителям по $4000?"
Варто зазначити, що не всі масові заходи – це протести та не всі вони стосуються проблемних моментів. Деякі з них – про подяку або готовність допомогти. Так, приміром, на День медика, що цьогоріч припав на 21 червня, у соціальних мережах закликали о певній годині всіх автомобілістів країни воднораз посигналити у певний час – таким мав бути вияв вдячності всім медичним працівникам, які опинилися на передовій у боротьбі з новою загрозою. Цієї ж теми стосується флешмоб "япідвожумедика" – відповідний хештег ставили користувачі в соціальних мережах (щоб медики знали, що до них можна звертатися) або ж власники авто клеїли такі наліпки на свій транспорт. Це було актуально на період, коли не ходив громадський транспорт.
Описані тут епізоди карантинних протестів – приклади того, які інструменти люди можуть знайти, щоб заявити про свої права та привернути увагу до тієї чи іншої проблеми. Як бачимо, навіть під час карантину протести розвиваються й у віртуальному, й у реальному вимірах, а найчастіше паралельно, підсилюючи та доповнюючи один одного. Як відомо, нема того лихого, що не вийшло б на добре, – ці обмеження слугували таким собі каталізатором для розвитку людської думки й фантазії, розширили способи виявлення своєї позиції та формати комунікації. І, судячи з прогнозів ВООЗ, що обіцяють наступний спалах пандемії на осінь, "далі буде".
Над матеріалом працювали Олена Максименко, Северин Наливайко й Олена Шарговська