Майже пів року в китайському окрузі Гонконг триває свій Майдан – багато спільного й відмінного з подіями шестирічної давності в Україні.
Гості з Гонконгу завітали в Києві до Інформаційно-виставкового центру Музею Майдану й зі щирим інтересом вивчають експозицію "Назустріч свободі" – про останню українську революцію.
На їхніх вулицях поки що немає загиблих, однак не бракує потерпілих, і вже понад тисячу осіб заарештовано. Протистояти доводиться Китаю, де чинна смертна кара, тож гонконзькі туристи особливо обережні: не називають своїх імен і не дозволяють себе фотографувати навіть зі спини. Зате один із гостей анонімно розповів про перебіг подій у Гонконзі та провів паралелі з Революцією Гідності.
"НА ПЕРШИЙ ПРОТЕСТ ВИЙШЛО НЕБАГАТО ЛЮДЕЙ"
Він сором’язливий і привітній, наш гість, часто всміхається, проте голос виказує хвилювання. Тут і далі виділено його слова:
"Перший протест відбувся 31 березня. Вийшло не так і багато людей. У квітні-травні на вулиці вийшло близько мільйона. Але якщо подивитеся статистику поліції, то там кількість буде меншою".
У червні до демонстрації долучилися юристи. Протестували проти законопроєкту про екстрадицію, тобто видачу Китаю ймовірних правопорушників, яким там може загрожувати смертна кара. Учасники акції вбралися в чорне.
"Особливий адміністративний район Гонконг" – така повна назва місцевості. У перекладі з китайської Гонконг означає "порт пахощів".
До 1997 року це була британська колонія, що наклало свій відбиток: режим і вектор розвитку відрізняються від загальнокитайських. Цей округ більш демократичний, більш відкритий світові. Автономія Гонконгу здійснювалася за формулою "одна країна – дві системи".
Протестний рух у Гонконзі, як і наш, мав перші прояви ще в минулому десятилітті, коли люди 2003 року вийшли на вулиці черз тиск китайського уряду.
Поштовхом для цьогорічних демонстрацій стало вбивство мешканцем Гонконгу своєї вагітної подруги під час відпочинку на Тайвані. Убивця втік до Гонконгу, й тоді з’ясувалося, що законних підстав видати його на запит влади Тайваню немає, бо не існує закону про екстрадицію злочинців.
Однак ці події стали тільки приводом протестувати проти постійних намагань Китаю нав’язувати й диктувати свої умови волелюбному "порту пахощів".
Антрополог Родiон Мiрошник десятки разів відвідав Гонконг починаючи з 2015 року й каже, що має там багато друзів: "Це глобальний мегаполіс, де мешкають люди всіх національностей і кольорів шкіри. Є численна українська діаспора. Різниця між Гонконгом і континентальним Китаєм вражає. Для прикладу, мешканці Гуанчжоу та Шеньчженя генетично такі самі китайці, більшість із них також розмовляє кантонським діалектом. Проте будь-які протести там неможливі через пропаганду та страх перед карними заходами центральної влади. Народ фактично не є носієм влади, протягом тисячоліть дискредитувалася та знецінювалася сама ідея боротьби за свої права. Через нездатність до самоорганізації люди банально не можуть виконати прості завдання – утворити звичайну чергу до каси й таке інше".
На противагу цьому, в Гонконзі, за словами Родіона, ситуація інакша – натовп організовано розступається перед каретою швидкої допомоги й так само швидко змикається, люди допомагають ближньому відбитися у вуличних сутичках із поліцією, закуповують пляшки з водою, розставляючи їх уздовж бордюрів вулиць, щоб допомогти протестувальникам промити очі після застосування сльозогiнного газу: "Усе це неможливо навіть уявити у комуністичному Китаї. Це нагадало мені будівництво барикад на Майдані під час Революції Гідності й ланцюг стареньких бабусь на Грушевського, які камінь за каменем допомагали розбирати бруківку. Відчувається глибока солідарність та єднання людей заради майбутнього. Цього не купити за гроші, воно народжується "тут i зараз".
"ТАКТИКА ВОДИ"
Серед вимог демонстрантів – відкликання законопроєкту про екстрадицію, відставка Керрі Лам, голови адміністрації Гонконгу, та незалежне розслідування дій поліції під час розгону протестантів.
Попри загрозу введення китайських військ для остаточного придушення протестів, люди й далі виходять на вулиці, будують барикади, беруть в облогу поліцейський відділок та обстоюють своє. Проти них застосовують сльозогінний газ, їх заарештовують. "Бути, як вода, текти всюди!" – охарактеризували свою тактику протестувальники в інтерв’ю телеканалові "Аль-Джазіра".
І чим це не наша "Крапля в океані"?
Про подібність із Революцією Гідності також пишуть журналісти – і не лише в Україна та Гонконзі. Зокрема ці історичні події порівнює Ізабела Стейґер у статті "Чим гонконзькі протести нагадують Україну" у виданні "Quarzt".
А німецький політолог Андреас Умлянд навіть порівняв загони неспійманих молодиків, які сильно побили учасників мітингу, з нашими тітушками.
Проводячи паралелі з Україною, хтось поєднав в одному зображенні схожі епізоди:
Винахідливо та красиво: від сльозогінного газу демонстранти затуляються парасольками.
Із 9 червня до 27 серпня поліція заарештувала 833 мешканців – повідомив у твітері активіст Джошуа Вонґ, засновник і чільник громадського руху "Scholarism", генеральний секретар політичної партії "Demosistō". Його ім’я знане ще з 2014 року, коли 17-річним студентом він став одним із лідерів Революції парасольок. Тоді люди масово виходили на вулиці через намагання Китаю впливати на місцеві вибори – уряд Піднебесної хотів самостійно затверджувати кандидатів.
Однак на момент написання цього матеріалу кількість бранців зросла більш ніж до тисячі, поміж них опинився й сам Джошуа.
Гонконзький гість, який відвідав Інформаційний центр Музею Майдану, розповів, що, на відміну від протестів 2014 року, цей рух не є централізованим і не має лідерів. Люди спілкуються у соцмережах, де можна зберегти анонімність, – це WhatsApp і Telegram. Показує на своєму телефоні стрічку з повідомленнями:
"Ось як спілкуємося. Ось одна з груп, де комунікуємо, тут можна дізнатися про події, що відбулися просто зараз. Пів години тому: поліція збирається на одній зі станцій метро. Відомості постійно оновлюються".
Якщо на Майдані вкоренилася традиція писати на дощечках назви рідних міст і селищ, то в Гонконзі у тренді звичайні папірці-стикери, які люди наклеюють на стіни зі словами підтримки одне одному. Наш гість показує світлини з яскравими стінами, вкритими наліпками з ієрогліфами в кілька шарів:
"Така стіна – у кожному районі Гонконгу. Люди пишуть там свої повідомлення на знак підтримки руху, типу: "Гонконгу, збадьорися", "Гонконгу, тримайся!" Більшість таких написів, мені здається, на стіні Джона Ленона. Цими написами вони підтримують одне одного – це дуже потужно та емоційно для людей. Мені здається, те, що відбувається зараз, – це демократія в дії!"
Якби не ієрогліфи на вивісках, відео з вулиць Гонконгу можна було би вважати кадрами з центральних вулиць Києва у гарячій фазі Революції Гідності.
МАЙДАН ЯК ДОСВІД І НАТХНЕННЯ
Близькість двох революцій очевидна й з ентузіазму глядачів у Гонконзі, які переглянули документальний фільм про Євромайдан "Зима у вогні" 2014 року.
"Щойно переглянув на Netflix документальний фільм "Зима у вогні", – пише на форумі один із симпатиків протесту. – Якщо мешканці Гонконгу хочуть навчитися успіху в української революції, будь ласка, подивіться цей фільм! Дякую за підтримку!"
"Відколи я полишив Україну цього року, не припиняю сумувати за нею навіть на день, – написав у соцмережі Reddit гонконжець, який відвідував Україну. – Я нічого не завантажував останні два місяці, оскільки у мене вдома в Гонконзі це дуже складно з червня. У нас були численні протести, на які виходило два мільйони людей, найбільші в історії Гонконгу. У нас також були жорстокі сутички, насильство з боку копів. … Це все стало дуже нагадувати протести на Майдані в 2014 році.
Ми на межі революції. Молоді протестувальники надзвичайно надихаються вашою сміливістю та хочуть навчатися у вас. Вони не збираються відступати, а конфронтація загострюватиметься швидко.
Ваша історія не закінчилася в 2014-му. Ваша історія триває в 2019-му. Будь ласка, дивіться на нас. Будь ласка, діліться з нами досвідом!
Слава Україні! Героям слава! Glory to Ukraine! Glory to the heroes!"
На інтернет-форумах на тему гонконзького протистояння поширено думку, що зараз найкращий час діяти, – поки Китай не почав стрілянину й не ввів танки. Багато людей сходяться на думці, що так буде. Загалом помітно настрої точнісінько такі, як під час київського Майдану: "Намагаємося бути мирними та спокійними протестантами. Однак через жорстокість копів дедалі більше людей сумніваються, чи можна мирно досягти того, чого ми хочемо. Я думаю, люди втрачають терпіння".
Офіційними гаслами руху в Гонконзі, за словами нашого гостя, є "Повернути Гонконг" і "Це революція нашого часу". Вони виникли 2016 року:
"Повернути Гонконг" – ідеться про те, що люди вважають: уряд Гонконгу працює на маленьку групу еліт, багато речей, як ми відчуваємо, відбуваються більше в інтересах Китаю, аніж мешканців Гонконгу.
Це революція нашого часу, тобто кожен, хто підтримує наш рух, незалежно від віку, статі, бекґраунду є також частиною цього руху. Від початку гасло звучало як "Це революція нашого покоління", але "покоління" ніби натякає, що це рух лише молодих людей, проте насправді долучаються навіть ті, кому за шістдесят".
"НА ЗАРПЛАТІ" ДЕРЖДЕПУ
Так само, як і в українській історії, головним винуватцем і "спонсором" протестів, на думку влади, є Сполучені Штати Америки:
"Офіційна китайська сторона каже, що ми бунтівники, що протести мають тенденцію до тероризму. Так вони кажуть завжди, що платить Америка, – кажуть це всім, хто до них в опозиції! Але як це можливо, коли більш ніж два мільйони людей вийшли на вулиці? Скільки ж їм мали заплатити?!"
"Атож, це знайомо, нам також "платила Америка!" – зауважую я.
"В Америки має бути чимало клопоту з цим!" – сміється гість.
Так само, як і в нашій ситуації, світова спільнота надає протестувальникам моральну підтримку та виявляє "стурбованість". Однак активістів більше втішає той факт, що Китай і США перебувають у стані торговельної війни, тож Піднебесна більше переймається іншими справами.
Із кожним тижнем протестів зростає кількість затриманих. Затримували людей і на перегляді фільму "Зима у вогні":
"Україна стала для нас свого роду прикладом, вивчаємо її досвід. Коли обговорюють, що робити далі, то аналізують, як діяли українці в 2014 році".
Активіст переконаний, що введення китайських військ не відбудеться, адже в такому разі постраждає як Гонконг, так і, власне, Китай. Однак перспективи руху видаються досить туманними:
"Протести відбуваються щотижня в різних районах. Зараз маємо дивну ситуацію. Поки що наші зусилля не дали результатів. Цього разу ми спробували перекрити аеропорт – я вважаю, це корисно, але складно".
"Як вирішувати гонконзький конфлікт? – розмірковує Родіон Мірошник. – Усе зайшло занадто далеко, але інакше й бути не могло. Територія 150 років жила під західним впливом із його численними політичними свободами та прозорими правилами для всіх, її оминули жахіття колективізму й комуністичної "культурної революції". Жителі Гонконгу інші зсередини, їх обурює тоталітарний підхід до вирішення будь-яких питань. Але Пекіну невідомі поступки та компроміси, він тяжіє до вирішення питань шляхом нового Тяньаньменю (найбільша в світі площа, де у 1989 році було придушено студенське повстання. – Ред.), i це лякає. Адже втратити Гонконг – це втратити обличчя. Як на мене, все це зайшло в глухий кут, та моє серце – з хоробрими людьми, що стоять за свої права".
ПЕРЕМОГА ЧИ ДАЛЬША БОРОТЬБА?
У серпні до Інформаційного центру Музею Майдану прийшли четверо гонконзьких студентів, які вивчають в Україні міжнародні відносини. Вони довго та вдумливо знайомилися з перебігом українського протесту. Дівчина-студентка плакала, дивлячись в очі Героїв Небесної Сотні на екрані. Говорили про те, що події в Україні та Гонконзі мають чимало спільного: наявність імперії, яка жадає посилення свого впливу, студенти як рушійна сила, а також жорстокість силовиків. Гості вирішили зробити спільне фото з майданівцем, ветераном АТО й екскурсоводом Інфоцентру, однак в останню мить передумали з міркувань безпеки. Пообіцяли повернутися та зробити цей пам’ятний знімок після перемоги їхньої революції.
4 вересня голова адміністрації Гонконгу Керрі Лем заявила про відкликання законопроєкту про екстрадицію – того, який у березні вивів людей на вулиці. За її словами, насильство, яке триває, завдає шкоди основним засадам суспільства, особливо верховенству закону.
"Уряд офіційно відкликає законопроєкт, щоб повністю заспокоїти громадськість", – заявила лідерка адміністрації та закликала активістів до діалогу з урядом.
Можливість прийняття закону про екстрадицію стала би ударом не лише для Гонконгу. Адже Гонконг слугував таким собі острівцем, куди тікали від переслідувань режиму вільнодумці з усього Китаю. Однак, із виконанням першої з вимог, що, власне, й зумовила протести, люди не розійшлися. Адже події кількох місяців породили два наступних. Ідеться про відставку Кері Лем – жіночого відповідника нашого Віктора Федоровича, що декларує пропекінську позицію, а також про розслідування злочинів поліції. Разом із протестами тривають арешти.
Хочеться вірити, що це, принаймні, початок перемоги та зрушень. І що спільне фото з гонконзькими друзями в Інформаційному Центрі таки буде зроблене, без жодного ризику для останніх. Адже події в Гонконзі й Україні мають один спільний вектор – це війна за здоровий глузд, за права людини, проти гігантської військової машини, що серед усіх методів впливу обирає страх. Це історія про те, що може зробити невеличка групка мотивованих людей проти імперії, якщо відкинути страх і об’єднати зусилля.
Автор Олена Максименко
Редактор Северин Наливайко