Художниця Любов Лебідь-Коровай подарувала музею єдину свою картину, присвячену Революції Гідності. Почала малювати її на п’яту річницю Євромайдану.
“Не люблю твори мистецтва, зроблені поспіхом. І під час самого Майдану не відчувала натхнення. Про війну теж не малювала. Воно визріває, ця тема ще буде відгукуватися. Називаю такі періоди станом пустелі. У Старому Заповіті пустеля – час для осмислення. А в лютому цього року чула по телебаченню розповіді родичів про загиблих на Майдані. Ті інтерв’ю дуже торкали. І я пригадала, що на роботі – в холі між поверхами у Львівській національній академії мистецтв – одразу після Майдану розвісили на ниточках білих пташок. І згадала, що в гарнізонній церкві Петра й Павла теж такі. Це була найкраща асоціація. Я взяла їх за основу в картину. Усі ж ми потім – жителі неба”, – розповідає авторка.
Згаданий твір називається "Реквієм". Окрім нього, художниця передала в музей свою роботу "Мамай" – за її словами, знак української ідентичності.
На днях у Музеї книги та друкарства України завершилася її персональна виставка.
"Бачачи вашу працю, не можу не подарувати вам картину. Коли поруч із офісом музею відкрилася моя виставка, я зрозуміла, що це знак", – каже художниця.
Розповідає, що деколи тижнями не береться за пензель. Але признається, що вже має творчі плани на літо.
“Починаю з миття підлоги, впорядкування місця. Коли немитий посуд, творити неможливо. Серед порядку з сигареткою подумати – це зона мого особистого комфорту. Тоді мене відволікти вже важко. Може працювати телевізор, розмовляти люди. Уже не важливо, чи тиша. Мені думається добре в будь-яких ситуаціях”, – зазначає львів'янка.
Любов Лебідь-Коровай викладає живопис, ілюстрацію, основи композиції – “як кольорами передавати абстрактні речі: статику-динаміку, симетрію-асиметрію, агресію, гармонію”.
Любов Лебідь-Коровай народилася в російському місті Томську 1959 року. 1962-го з родиною повернулася на батьківщину, до міста Дрогобича. Від 1977 року живе у Львові. Член Національної спілки художників України.