"BURØ architects" – українська команда, активна в суспільно важливих архітектурних та урбаністичних проектах. У портфоліо – премії конкурсів на створення проекту "Революція доби", реконструкція Українського дому, Контрактова площа, концепція забудови Рибальского острова. Робота цієї компанії завоювала другу премію міжнародного конкурсу проектів на будівлю Національного музею Революції Гідності. Автори – Олексій Пахомов та Антон Олійник. Зараз вони проектують меморіал у Бабиному Яру. Про це з архітекторами говорила журналістка видання "PRAGMATIKA.MEDIA" Ірина Ісаченко. Пропонуємо вашій увазі частину їхньої розмови.
Чому ви зважилися на участь у конкурсі проектів Меморіального центру Голокосту “Бабин Яр”? Який визначальний чинник?
Антон Олійник: Це не перший наш конкурс за участі цього організатора – [phase eins]. Коли вони провели конкурс на проект Музею Революції Гідності, ми на власному досвіді пересвідчилися, що в них дуже чітка організація, завжди докладний бриф. На відміну від конкурсів, які проводяться українськими організаторами, компанія [phase eins] видає конкретні завдання та докладні техумови – відразу зрозуміло, що саме треба робити, що потрібно від архітекторів.
Олексій Пахомов: Звісно, беремо участь і в українських конкурсах. У нас є перша премія в конкурсі реконструкції Українського дому та премія за проект реконструкції Контрактової площі – там працювало не тільки наше бюро, була зведена команда. Але ми принципово беремо участь тільки в тих змаганнях, які добре організовано.
Антон Олійник: І відмовляємося, коли технічні завдання "плавають", коли незрозуміло, хто в журі й навіщо взагалі все це робиться. Організовуючи вже другий конкурс в Україні, [phase eins] задає нову, дуже високу планку. Ось книжка з технічними умовами, в ній 157 сторінок, на яких детально описано всі очікування замовників та організаторів. І нам такий підхід близький і зрозумілий.
Меморіальна архітектура – складна тема. Є два протилежні підходи. Один – коли на першому плані ґлорифікація подвигу. Це типово радянський підхід. І європейський, світовий – коли і солдатів, і загиблих мирних жителів вважають перш за все жертвами – катастрофи, війни. Архітектори Радянського Союзу напрацювали великий досвід у героїзації, проте зовсім не мали досвіду увічнення пам'яті жертв... Який підхід ближчий вам?
Антон Олійник: Героїзація – це коли намагаються розповісти історію про минуле. Класика – монумент “Батьківщина-мати”. Там маршрут починається від експозицій, присвячених подвигу радянських солдатів, потім веде до якогось знака, де й відбувається церемонія поклоніння. Це типова історія, яка волає до минулого, до героїв – і лише певною мірою до жертв. А завдання перед конкурсантами орієнтоване на майбутнє. Жертви жахливі та безглузді – і чому це повинно навчити? Завдяки усвідомленню цієї теми можна навчитися толерантності, нових свобод, розуміння людської гідності. Так, дві абсолютно різні концепції. Але в цьому конкурсі немає завдання спроектувати класичний монумент, подібний до радянських.
Сам факт того, що вашому рішенню належить конкурувати з концепціями таких авторитетів, як Дортен Мандруп, Оділь Декка, Пітер Айзенман та інших, вас надихає чи бентежить?
Олексій Пахомов: По-перше, нам приємно, що ми потрапили в лонг-лист і нас вибрали зі списку в 165 заявок. Ну і підбадьорює, додає азарту, бо дуже цікаво порівняти свої сили на такому рівні.
Антон Олійник: Попередній конкурс із [phase eins] був дуже важким. Нашим співробітникам доводилося працювати по вихідних. І перш ніж подавати заявку, я в нашій закритій Facebook-групі запитав: “Ну, хто хоче повторити? Але в ще жорсткішій формі”. Очікував, що відгукнуться два-три добровольці. Але майже весь офіс плюсував. Усі хочуть. Для всіх це великий виклик.
Повне інтерв'ю читайте на першоджерелі.
Нагадуємо, переміг у конкурсі на споруду музею проект "Штурм пагорба". Першою чергою меморіально-музейного комплексу буде будівництво Меморіалу Героїв Небесної Сотні. Його розробили львів'янки Ірина Волинець і Марія Процик. Визначення найкращих проектів меморіалу та музею було розділено на окремі конкурси.
Читайте, як обирали проект меморіал та що вже зроблено для його втіленння.