15 березня 2018 року в Міністерстві культури України відбулося обговорення проекту меморіалу Героїв Небесної Сотні за участі поранених і родичів загиблих майданівців.
Проект, який переміг у міжнародному архітектурному конкурсі, представила одна з двох його авторів – Ірина Волинець.
Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності, член журі архітектурного конкурсу, наголосив, що визначення проекту є підсумком кількарічної співпраці громадських організацій та органів влади різного рівня.
"Сьогоднішній день – це результат планомірного трудомісткого процесу. Спочатку експертна група створила концепцію розвитку меморіально-музейного комплексу. Ми отримали понад двадцять побажань і зауважень від громадських організацій. Концепцію оцінили працівники Мистецького Арсеналу – професійного закладу: в Україні немає жодного музею з подібною концепцією. Вона окреслила загальний напрям: не повинно бути консервативного музею. Має бути інституція з трьома основними моментами: це меморіальний простір, новітній музей з освітніми програмами й експозиціями та Дім Свободи з громадським простором. Навколо цієї концепції команда організаторів архітектурного конкурсу й готувала основні конкурсні завдання. Інформація, яку ми їм дали, лягла в основу технічних завдань, що стояли перед конкурсантами стосовно як меморіалу, так і музею", – повідомив Ігор Пошивайло.
Окремо керівник музейного закладу прокоментував питання щодо строків і процедури, згідно з якою відбувався відбір конкурсних робіт на різних стадіях: "23 жовтня оголосили конкурс, створили умови, встановили таймінг. З одного боку, часу мало, але він якраз вписувався в норми, визначені законодавством. Зацікавлені люди встигли ознайомитися. Для професіоналів і людей із бажанням часу було достатньо. Ми отримали 65 заявок. Із них у першій, меморіальній номінації відібрано 13. Багато запитань: чому відбувся передкваліфікаційний відбір? Це традиційна західна практика. Певні вимоги ставилися до учасників. Були компанії без досвіду, без портфоліо, не могли підтвердити наявність команди й інших своїх ресурсів. Приклад: Андрій Павленко подав проект від благодійного фонду. Мали подавати заявки професійні корпорації, компанії, архітектурні, скульптурні, мистецькі, але не благодійні фонди. Оцінювання портфоліо – це вагомий критерій допуску, один із багатьох. У портфоліо цього благодійного фонду був лише проект пам’ятника Романові Гурику. І, як тут мені підказують із зали, до цього фонд не має жодного стосунку".
Присутній на зустрічі міністр культури Євген Нищук, який є членом журі конкурсу, поділився новинами від настоятелів каплиці, що розміщено на території, відведеній під меморіальний компекс.
"Я сьогодні зустрічався з отцем настоятелем каплички. Вона потребує фундаменту, комунікації, приведення в комплекс. І вони просять цього. Так, вони погоджуються задля комплексного вигляду зрушити споруду, довірившись фахівцям. Я сьогодні це почув від настоятеля. Він дуже зрадів, що проект передбачає її збереження. Маємо дати техзавдання конкурсантам, які доробляють проекти музею. З одного боку проїзд чи з іншого – до Будинку профспілок і так далі. А епіцентром комплексу має стати музей – ось де ще буде головний інтерактив", – вважає міністр.
Ганна Бондар, завідувач відділу експертизи нормативно-правових актів і моніторингу Адміністрації Президента України та колишній виконувач обов'язків головного архітектора Києва, ознайомила присутніх із поточними етапами оформлення ділянок під майбутній музей і меморіал. Територію розбито на три локації. Землі в юрисдикції різних установ і навіть розміщуються в різних адміністративних районах міста.
"Маю 18 років досвіду в конкурсах у різних іпостасях – учасник, експерт, журі, замовник, організатор. Бачу, що процедура цього разу дуже якісна. Я такого ще ніколи не бачила. Ми вчимося проводити міжнародні конкурси", – сказала Ганна Бондар.
Зустріч тривала понад дві години. Слово мали всі охочі. Зокрема, обговорювали остаточний вигляд стели пам'яті, функціонування навпроти неї закладу харчування, позначення точних місць загибелі учасників Майдану, подальше застосування лазерів, які було використано у проекті "Промені гідності".
Мати Героя Небесної Сотні Інна Плеханова дала пропозиції щодо озеленення території: "Мені дуже ваш проект сподобався. Нюанси хочу додати з приводу рослин. Липа – чудове дерево, але коли говоримо про вічність, то дуби кращі та концептуальніші. Повільніше ростуть, довше живуть. Цвіт – це прекрасно, але ж липа – медонос. Тут гулятимуть діти, тому це не зовсім добре. Якби був дуб! Загинули переважно чоловіки. Чоловіка уособлює дуб. Найкраще бачення – червоний дуб. Щодо квітів. Білі – добре. Але є Ботанічний сад і науковий відділ та є селекціонер півоній Горобець. Сорт, над яким він працював останні двадцять років, назвав у пам’ять Небесної Сотні. Вивели також у пам’ять Небесної Сотні іриси. Можливо, є й інші квіти. На виставці цих людей я була й ті квіти бачила. Рослини справді відповідають назві. Мабуть, це можна врахувати. Можна їх залучити".
Архітектор Ірина Волинець пообіцяла вивчити озвучені питання.
