У рамках відкриття виставки “Особисті історії Революції Гідності” 12 грудня в музеї “Територія Терору” відбувся відкритий семінар “Музей Революції Гідності: теорія та практика” провідного художника Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні Ольги Сало.
На початку семінару стисло викладено історію формування ідеї створення музею, що розпочалося 1 грудня 2013 року зі слів Лінди Норріс “Якби я була директором київського музею саме зараз”. Збір експонатів було організовано Самообороною Майдану ще під час самої революції.
“Нам буде важливо колись відчути, як пахне "коктейль Молотова”, – каже пані Ольга й показує фото одного з експонатів музею. Основна особливість Музею Революції Гідності – прагнення зберегти експонати такими, якими вони були на час революції, адже, за словами доповідача, пам’ять про ті події уразлива.
Також під час семінару було презентовано логотип, місію та стратегічні пріорітети музею. Наприклад, його місія обговорювалася з громадськістю. Яким повинен бути Музей Свободи? Люди мали змогу залишати відгуки та обстоювати власну думку.
Щодо музейних проектів пані Ольга зазначила, що вони наразі на платформах різних закладів, оскільки в самого музею ще немає власного музейного простору. Однак реалізовано чимало міських проектів, зокрема “Місця Революції Гідності”, виставку “Євромайдан 2013–2014”, виставку 2014–2015 років у музеї Івана Гончара та ін.
“Тема боротьби за свободу – широка, боротьби за громадські права – тим більше. Усі мають знайти відповіді на питання, які їх хвилюють, у нашому музеї”, – каже пані Ольга та перераховує ряд викликів, які стоять нині перед музеєм. Це, зокрема, політизація теми Майдану, тривале в часі й дороге будівництво музею, зміщення акцентів у бік трагізму та силового протистояння. “Майдан має уявлятися як місце єдності, загальнонаціонального єднання, – зазначає доповідач та акцентує увагу на загрозі формалізації пам’яті: – Ми хочемо зробити це місцем, де українці охоче проводитимуть час!”
Під час дискусії було порушено питання щодо родин загиблих героїв Небесної Сотні як чинника впливу на урядові органи з метою прискорення утворення музейного простору та висловлено пропозицію щодо маркування міського простору як меморіального. Завершився семінар таким резюме пані Ольги: “Наше завдання – формувати в суспільстві потребу в постанні меморіального комплексу Революції Гідності”.
Джерело: Меморіальний музей тоталітарних режимів "Територія Терору"