Революція на граніті 1990 року – це початок українських Майданів. Звідси можна вести відлік боротьби за незалежність і становлення української держави в новітній час.
Та часто ця важлива подія губиться серед буремних епізодів нашої історії за останні 33 роки відновлення незалежності.
Осінь 1990 року. Україна перебуває у складі радянського союзу як УРСР, незалежність усе ще залишається мрією, комуністична система хоч і приречена, та ще добре тримає свої позиції, а найголовніше – ця система міцно засіла в головах більшості населення. Підкріплюють усе це всюдисущі силові структури. І в цих умовах кілька сотень українських студентів зуміли здійснити справжню революцію – поставити вимоги владі, розбудити частину населення. Студентський протест став одним із передвісників незалежності.
Як це вдалося, яка роль цієї події в нашій історії та чому Революція на граніті є невіддільним складником Помаранчевого майдану й Революції Гідності та частиною єдиного процесу зародження українських Майданів?
Відповідаємо у цікавих фактах:
1. Революція на граніті є частиною протестних рухів, які охопили низку тоталітарних країн наприкінці 80-х років ХХ століття. У квітні 1989 року масштабні студентські протести за демократичні права та свободи відбувалися на пекінській площі Тяньаньмень. Того ж самого року зі студентських протестів почалася Оксамитова революція у Празі. Упродовж 1987–1991 років протестні акції за відновлення незалежності пройшли у країнах окупованої радянським режимом Балтії – Литві, Латвії та Естонії.
2. Вимоги учасників Революції на граніті мали національний характер (зокрема непідписання нового союзного договору, націоналізація майна комуністичної партії), також їх було спрямовано на демократизацію суспільства (призначення нових виборів до Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі).
3. Студентське голодування на центральній площі української столиці, яке тривало з 2 до 17 жовтня та згодом отримало назву “Революція на граніті”, вплинуло на форму й інструментарій подальших протестів в історії незалежної України, таких як акція “Україна без Кучми”, Помаранчева революція, Революція Гідності. Ідеться зокрема про вибір локації, методів спротиву та принципів організації спільноти протестувальників.
4. Організаторами протестів 1990 року були студенти студентських спілок Києва, Дніпродзержинська (нині Кам'янське) та Студентського братства Львова. Прагнучи привернути увагу до своїх вимог і викликати довіру суспільства, учасники акції обрали як форму протесту голодування – один з елементів ненасильницького спротиву та свідчення жертовності. Надалі ненасильницький спротив стане основною ідеєю Майданів.
5. Якщо до 1990 року акції дисидентів, пізніше – учасників Народного руху України, відбувалися переважно біля пам'ятника Тарасові Шевченку, то після Революції на граніті головним протестним простором став майдан Незалежності, тоді площа Жовтневої революції. Нове найменування площі, яку ще влітку 1990 року неформально називали майданом Незалежності, закріпилося за нею саме після студентського голодування. На листах із підтримкою протестувальників часто зазначали таку адресу: “Київ, майдан Незалежності”.
6. Новацією протестних практик в Україні стало розбиття наметового містечка в середмісті Києва. Це свідчило про готовність до тривалих протестів, – допоки влада не виконає всі вимоги активістів.
7. Перші засади самоорганізації під час масових протестних акцій було закладено під час Революції на граніті. Групу протестувальників, які оголосили безстрокове голодування, охороняли активісти, що відповідали за безпеку тих, хто голодував. Було створено також медичну службу, яка стежила за станом здоров’я протестувальників. Кілька активістів відповідали за спілкування з пресою та громадськістю, функціонуючи як своєрідний пресцентр.
8. Революція на граніті сприяла формуванню протестної символіки й атрибутики. Національні прапори неможливо відокремити від перебігу протестних акцій в Україні. Важливим атрибутом їх стали стрічки – від білих пов’язок на головах студентів, які, голодували, до помаранчевих стрічок під час Помаранчевої революції та синьо-жовтих і з зірками Євросоюзу періоду Революції Гідності.
Світлини з архіву Національного музею Революції Гідності