Масштаб наслідків катастрофи на Каховській ГЕС та розслідування злочину росіян зафіксували у документальному фільмі “Велика вода” журналістки з Лабораторії журналістики суспільного інтересу (The Reckoning project) Ганна Мамонова та Анна Цигима.
Разом з авторками та героями фільму стрічку переглянули в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану.
6 червня 2023 року на Каховській ГЕС, яку з початку повномасштабного вторгнення контролювали російські військовики, пролунала серія вибухів. На світанку тонни води ринули вниз за течією, затоплюючи десятки населених пунктів.
Ідея розповісти саме про вплив підриву греблі на екологію належить журналістці Анні Цигимі.
"Через складність теми про це мало розповідають, і в авторів фільму було кілька сценаріїв стрічки. “Для нас та команди ця тема здалася абсолютно логічною. Ми планували це як розслідування, однак у процесі роботи стало зрозуміло: це поки що неможливо, як і розслідування екоциду, – іще зарано, бо це процес, і він триватиме певний час. Натомість на початку знімання ми були вражені роботою Державної екологічної інспекції, мужністю цих людей. І ми захотіли створити своєрідний портрет – показати, що херсонці живуть і працюють у місті, яке обстрілюється весь час, і в кожного з них є своя окрема історія: втрата дому, близьких, окупація", – розповіла Анна Цигима.
Про вплив на екологію цієї катастрофи йшлося в розмові з Валентиною Нашко та Вікторією Лошкарьовою, інспекторами Державної екологічної інспекції Південного округу в Херсоні, котрі й далі живуть та працюють у Херсоні, який щодня обстрілюють російські війська.
На запитання, як удається організовувати роботу, кажуть: “Напевно, звикли до того, до чого не можна звикнути. Нас обстрілюють із такої зброї, що прилітає без попередження, – відстань замала, тож повітряна тривога не допомагає”.
“У цього злочину росіян чимало складників – економічний, екологічний, військовий. Ця катастрофа настільки масштабна, що її наслідки, за словами науковців, стануть зрозумілими лише через п’ять-десять років. Розслідування нині є викликом, бо хоч греблі руйнувалися й під час інших воєн, та ніхто ніколи не визначав цей злочин як воєнний, не описував наслідки для екології й не було трибуналу для таких злочинів”, – каже Ганна Мамонова.
Сьогодні питання руйнації ГЕС вивчає найбільша слідча група в Україні. Про перебіг розслідування розповів Владислав
Ігнатенко, прокурор Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора:
“Розслідування є унікальним та поки що єдиним, у світі немає й не було аналогічних справ, практика така відсутня. Власне тепер ми і створюємо цю практику, враховуючи всі зміни та нововведення, по-новому трактуємо закони міжнародного гуманітарного права, яке застосовується при розслідуванні та кваліфікація таких злочинів. А також консультується з міжнародними партнерами. Недосконалість нашого законодавства ставить нас в умови, в яких ми змушені фантазувати, що саме є екоцидом, як правильно це потрактувати. Тому ми документуємо всі наслідки для довкілля – починаючи від отруєння водних ресурсів і закінчуючи загибеллю водних біоресурсів в акваторії Чорного моря. Наслідки спостерігаємо й вище за течією Дніпра, де висушено акваторію водосховища. Намагаємося передбачити різні ситуації та впливи, які можуть виявитися в цьому регіоні з часом і для довкілля, і для здоров’я населення, адже ризики є”.
Наслідки катастрофи досліджують працівники Державної екологічної служби, які щодня ризикують життям, щоби довести злочини росіян проти довкілля.
“Повною мірою вплив на флору та фауну ми побачимо з часом та після проведених досліджень. Але вже тепер є певні зміни, наприклад опріснення Чорного моря, чого не було раніше, адже не було таких скидів; масове виростання верби там, де раніше було водосховище. Потрібні робота вчених та ґрунтовне дослідження, і тільки після їхніх висновків ми зможемо говорити про зміни”, – переконана Валентина Нашко.
Обговорили й питання, яке доволі часто виникає, – про те, чи варто відбудовувати Каховську ГЕС.
“Відбудовувати ГЕС у тому обсязі, який був, певно, немає сенсу. Важливіше повновити зрошення та водопостачання тих районів, які раніше цим користувалися. Бо без цього не буде промисловості та водопостачання, що були в Херсонській області, також страждатиме Крим”, – розмірковує інспектор Вікторія Лошкарьова.
До Інфоцентру на подію завітали чимало херсонців та жителів міста. Повна зала глядачів, багато емоцій і чимало запитань до команди, яка працювала над фільмом, та представника прокуратури. Дякуємо всім за жваве обговорення й небайдужість до теми.
Фільм доступний для перегляду на ютуб-каналі Суспільного:
Подивитися повний запис обговорення можна на ютуб-каналі Музею Майдану:
Світлини: Марія Пошивайло, Національний музей Революції Гідності
