“Ніхто з наших героїв не пішов на Майдан чи фронт заради того, щоб померти. Вони пішли, щоб захистити життя”, – лунає на панахиді за загиблими майданівцями й усіма борцями за незалежність України.
18 лютого 2014 року почалися найтрагічніші події Революції Гідності. Під час так званого мирного наступу до Верховної Ради саме урядовий квартал став епіцентром протистояння. Загиблих тут активістів ушановували біля меморіального знака в Маріїнському парку. Через десять років на місці сутичок покладають квіти, запалюють лампадки і виконують Державний Гімн. 
“Саме в Маріїнському парку десять років тому “мирний наступ” переріс у криваве побоїще, що шокувало світ. Цивілізаційні вимоги українців повернутися до демократичної конституції зустріли кривавий опір. Ми маємо пам’ятати наших героїв – тих, хто зробив свій свідомий громадянський вибір, хто не залишився осторонь. І важливо, щоб наша пам’ять була активною. Адже чимало наших героїв говорили про те, що найкращим пам'ятником для них буде нова Україна – та, яку виборювали наші пращури, за яку боролися вони та за яку ми сьогодні продовжуємо боротьбу”, – наголосив Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності.
Увечері після панахиди за героями у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі, який під час подій Майдану став місцем прихистку мітингарів, на алею Героїв Небесної Сотні рушила хода вшанування пам'яті. Люди загорталися у синьо-жовті стяги, як і під час Революції.
“Мені було 17 років, коли розпочався Майдан.Тоді після пар в університеті з друзями йшли сюди. Ми носили прапор на плечах, так само поклала його й сьогодні. Для мене 18, 19 та 20 лютого на Майдані – то момент, коли я зрозуміла, що життя вже не буде таким, як раніше.Тому мені важливо щороку в ці пам’ятні дні приходити й підтримувати родини загиблих”, – розповіла Тетяна Фугіль, учасниця подій на Майдані.
До ходи приєднувалися перехожі, на Хрещатику зупинялися автівки, лунала пісня “Пливе кача”, яка стала реквіємом за героями. Біля тимчасового меморіалу учасники ходи та близькі Героїв Небесної Сотні ушанували пам’ять полеглих квітами та лампадками. 
“Мій тато з перших днів поїхав на Майдан: спочатку був на львівському, пізніше поїхав до Києва. Мені було лише десять років, і я не дуже добре розуміла, що відбувається. Ті кілька разів, коли тато приїжджав, я багато розпитувала про те, навіщо люди виходять на Майдан. І тато щоразу казав, що він їде туди заради мого майбутнього. Найгірше в десяту річницю розуміти, що вбивць мого тата досі не покарали. Але ми зробимо все можливе, щоб люди пам’ятали…” – каже Анастасія Дигдалович, донька Героя Небесної Сотні Андрія Дигдаловича.
“Ми відзначаємо вже десяту річницю Майдану, і важливо нагадувати людям про ті події, бо пам’ять, на жаль, дуже коротка. Небесна Сотня – це перші новітні герої України, які віддали життя за європейський вибір та краще майбутнє нашого покоління. Вони йшли без зброї. Ми маємо пам’ятати, завдяки кому ми тепер не стали ще одним федеральним округом росії”, – зазначила Юлія Цепун, голова ГО "Родини Небесної Сотні".
Чимало військовиків у натовпі – учасники Майдану, які продовжили захищати країну в лавах Збройних сил та як добровольці.
Один із них – Ігор Рудник, сотник 34-ї сотні Самооборони Майдану (сотні Конгресу українських націоналістів), ветеран, доброволець, каже:
“Майдан – це був перший бій російсько-української війни. І якби цей бій було програно, сенсу нападати на нас уже не було б, бо не було б України. Нині мої побратими з Майдану воюють у різних підрозділах, чимало з них вирушили на війну ще в 2014 році. Маємо пам’ятати і Майдан, і наших героїв, бо без пам’яті немає історії, немає нашого роду й нас самих”, – переконаний військовик.
До тимчасового меморіалу прийшли багато родин із дітьми та молодь, для яких події Майдану – це вже історія зі шкільних підручників та розповідей батьків.
Дякуємо учасникам за вшанування пам’яті про події Майдану та його героїв!
Долучайтеся до вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні. Програму заходів розміщено ТУТ
Світлини: Національний музей Революції Гідності