Василь Миколайович Сергієнко народився у місті Корсунь-Шевченківський на Черкащині 23 квітня 1956 року. Після закінчення місцевої школи вступив на ветеринарний факультет Сільськогосподарського інституту в Білій Церкві. Потім працював за фахом на Браїлівському цукровому комбінаті у Вінницькій області. Під час навчання познайомився із майбутньою дружиною, згодом сім’я переїхала до Запоріжжя та виховувала доньку. Василь працював старшим науковим співробітником лабораторії Запорізької дослідної станції. У середині 1980-х років вирішив присвятити себе журналістиці та вступив до Київського університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 1992 році. Був журналістом запорізьких видань, зокрема, газети "Запорізька правда", а в останні роки – районної газети Корсунщини "Надросся" та київських видань. Видав дві поетичні збірки "Дякую за зустріч життя" та "Гостини у найкращої планети". Працював над збіркою "Космічний відголос", яку рідні та друзі видали вже після його трагічної загибелі.
Незадовго до смерті вирішив присвятити себе науковій діяльності: у 2011–2012 роках як аспірант Запорізького інституту післядипломної освіти працював над кандидатською дисертацією "Соціальне позиціонування місцевих політичних еліт в активних електоральних процесах". Захист роботи мав відбутися восени 2014 року.
Свою громадянську позицію Василь Сергієнко захищав не лише як журналіст. У 1991 року він став членом Української республіканської партії, а згодом головою обласної організації Запоріжжя, членом центральної ради УРП "Собор". Публікувався у партійній газеті "Самостійна Україна". Був членом Української секції Міжнародного товариства з прав людини, Товариства імені Шевченка. Пізніше підтримував діяльність ВО "Свобода".
До 2013 року Василь Сергієнко вже мав досвід організації протестних акцій, таких як "Україна без Кучми" (грудень 2000 – березень 2001 років) та "Повстань, Україно!" (вересень 2002 – травень 2003 років). У 2004 році був учасником Помаранчевої революції.
Участь у Революції Гідності. Василь Сергієнко від початку долучився до протестів у Києві, часто бував на недільних вічах та під час грудневних протистоянь зі спецпризначенцями. Сергієнко збирав народні віче у Корсуні та став одним із організаторів Самооборони Корсунщини. Однією з його останніх прижиттєвих публікацій була стаття від 28 лютого 2014 року у місцевій газеті "Надросся" про події під Корсунем, коли активісти зупинили автобус з тітушками.
Напередодні загибелі Василь Сергієнко разом з іншими активістами був у Черкасах на акції в суді. 4 квітня 2014 року на подвір’ї будинку на Василя Сергієнка напали троє невідомих, чоловіка побили та викрали. Практично відразу до його пошуків долучилися міліція та місцева Самооборона. Наступного ранку його тіло з численними ножовими пораненнями, черепно-мозковою травмою, слідами удушення та зв’язаними руками і ногами знайшли на території Виграївського лісу, це за 15 км від Корсуня.
Близькі пов’язуються вбивство Василя Сергієнка з його громадською та журналістською діяльністю.
Василю Сергієнку було 57 років.
Пошанування. Василя Сергієнка поховали у Корсунь-Шевченківському на Черкащині. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Василю Сергієнку було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет героя викарбувані на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, що на алеї Героїв Небесної Сотні, а також на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові. Нагороджений орденом "За особисті заслуги перед Черкащиною" (посмертно). На честь Василя Сергієнка встановлено меморіальну дошку на фасаді корсунь-шевченківської школи, де він навчався. 22 квітня 2017 року меморіальну дошку встановили на будівлі Запорізького приватного університету. На честь Василя Сергієнка перейменовано вулиці в містах Корсунь-Шевченківський та Запоріжжя.