Дмитро Максимов

Дмитро В’ячеславович Максимов народився 17 листопада 1994 року в Києві. Коли хлопчикові виповнилося чотири роки, лікарі сказали батькам, що в їхньої дитини вроджені вади слуху. Дмитрику поставили слуховий апарат та оформили інвалідність. У 2002–2007 роках він навчався у київській середній загальноосвітній школі № 223, а у 2011 році закінчив спеціалізовану школу №118 "Всесвіт" і тоді ж вступив до Київського фінансово-економічного коледжу Національного університету державної податкової служби України у місті Ірпені.
Вади слуху не заважали юнакові писати вірші та музику, а також бути успішним спортсменом: до 15 років він займався дзюдо в загальній секції, з 2011 року перейшов до Київського міського центру "Інваспорт". Був бронзовим (в особистому заліку) та срібним (у командному заліку) призером чемпіонату світу зі східних єдиноборств серед глухих 2012 року, що проходив на острові Маргарита (Венесуела); бронзовим (в особистому заліку) та срібним (у командному заліку) призером із дзюдо літніх Дефлімпійських ігор 2013 року у столиці Болгарії Софії. Дмитро Максимов був майстром спорту міжнародного класу. За досягнення високих спортивних результатів на XXII Дефлімпійських іграх 3 грудня 2013 року його нагородили орденом "За заслуги" III ступеня.

Участь у Революції Гідності. Дмитро долучився до мітингувальників у перші дні масових протестів. Рідним він не казав, що ходить на Майдан. Матір заспокоював, розповідаючи, що постійно на тренуваннях, а тому не має часу брати участь у протестах.Уже пізніше стало відомо, що Дмитро чи не кожну ніч проводив на Майдані, чергував на барикадах. А вдома говорив, що ночує у друзів. Так сталося й увечері 18 лютого 2014 року, коли йому зателефонувала мама й він повідомив, що лишається у друга. Як виявилося, насправді хлопці пішли на Майдан, але потім Дмитро сказав другові, що їде додому. Відтоді телефонного зв’язку з ним не було.
Увечері 18 лютого влада віддала наказ про штурм Майдану, прагнучи знищити його та очікуючи, що протестувальники відступлять під натиском озброєних силовиків. Дмитро був в епіцентрі подій. Спецпризначенці намагалися прорватися через барикаду з боку Європейської площі, а майданівці боронили її, кидаючи в супротивника бруківку. Дмитрові як спортсменові з прекрасною фізичною підготовкою вдавалося кидати каміння надзвичайно далеко. У відповідь силовики застосували світлошумові та, за припущеннями очевидців, бойові гранати. Приблизно о пів на першу ночі 19 лютого Дмитро разом з іншими майданівцями був на розі Будинку профспілок. Помітивши поранених, він кинувся до них, і саме в цей момент у нього влучила граната. Своїм тілом він стримав вибухову хвилю, взявши на себе більшість осколків гранати та врятувавши всіх, хто був довкола нього. Вибухом Дмитрові відірвало руку. Медики-волонтери понесли його до готелю "Козацький", але рана виявилася несумісною з життям.
Дмитрові Максимову було 19 років.

Пошанування. Поховано Дмитра Максимова у місті Вишневому Києво-Святошинського району Київської області. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Дмитрові Максимову посмертно присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка". Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет героя викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. 22 травня 2014 року в Києві у приміщенні спеціалізованої школи № 118 "Всесвіт", в якій навчався герой, було відкрито меморіальну дошку на його честь. 20 лютого 2015 року в Києві на фасаді будівлі середньої загальноосвітньої школи № 223, де також навчався Дмитро, встановили меморіальну дошку. 19 травня 2015 року в місті Ірпені біля будівлі головного корпусу Національного університету державної фіскальної служби України, студентом якого був Дмитро Максимов, відкрито пам’ятний знак загиблим випускникам навчального закладу, котрі захищали цілісність та недоторканність України, на ньому викарбувано й ім’я Дмитра Максимова. 4 червня 2016 року на фасаді будівлі цього університету було відкрито меморіальну дошку на знак пам'яті про цього Героя Небесної Сотні. За рішенням Спортивної федерації глухих України та Національного комітету спорту інвалідів України на його честь щороку проводиться Відкритий усеукраїнський турнір із дзюдо серед спортсменів із вадами слуху. Перший такий турнір пройшов 21 червня 2014 року в спортивному комплексі "Сокіл". 19 травня 2018 року в Києві вперше вручили відзнаки (грамоти) імені Героя Небесної Сотні, майстра спорту України, призера Дефлімпійських ігор Дмитра Максимова. 13 вересня 2022 року Міністерство освіти і науки України оголосило конкурс на здобуття державних іменних стипендій найкращим молодим ученим для увічнення подій Революції Гідності та вшанування подвигу Героїв України – Героїв Небесної Сотні. Одну зі стипендій названо ім’ям Дмитра Максимова.