Ігор Федорович Дмитрів народився 9 жовтня 1983 року в місті Калуш Івано-Франківської області. Змалку доглядав разом із братом Миколою батька, який тяжко хворів. Мати, щоб утримувати родину, була змушена їздити на заробітки за кордон. Після закінчення місцевої школи № 10 Ігор вступив до Калуської філії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, але за рік перевівся на заочну форму навчання, щоб мати змогу працювати. Брався за різну роботу, їздив на заробітки за кордон та в різні міста України. У 2005 році закінчив навчання й отримав диплом за спеціальністю "Правознавство".
У селі Копанки Калуського району Івано-Франківщини почав самотужки будувати дім, в якому мріяв оселитися з матір’ю та майбутньою родиною.
Рідні та друзі Ігоря розповідають, що він не терпів брехні й несправедливості, а тому зголошувався бути спостерігачем під час виборів, входив до виборчих комісій. Прагнучи обстоювати справедливість як правник, у 2013 році Ігор закінчив додатково Чернівецький юридичний інститут Національного університету "Одеська юридична академія". Але попрацювати за фахом так і не встиг, адже невдовзі в Україні почалися масштабні протести, які отримали назву "Євромайдан", а потім "Революція Гідності".
Участь у Революції Гідності. У січні 2014 року Ігор Дмитрів уперше приїхав на київський Майдан. Долучився до активістів 3-ї сотні Самооборони. Був охоронцем наметового містечка та, за словами брата, брав участь в акціях Автомайдану.
Удруге разом із земляками та своїм товаришем Володимиром Шульганом Ігор повернувся до Києва в лютому. Він виїхав із побратимами з Івано-Франківська 18 лютого, а 19 лютого вже був на Майдані. Увесь час стояв на передовій. Зранку 20 лютого спілкувався з братом, якому повідомив, що разом із побратимами йде у наступ.
Близько 9:20, коли силовики відійшли до так званої снігової барикади поруч із верхнім виходом зі станції метро "Хрещатик" на Інститутській, Ігор Дмитрів разом із Володимиром Шульганом та іншими протестувальниками піднімався вгору Інститутською. Невдовзі друзі опинилися в різних місцях: Володимир – біля "Жовтневого палацу", а Ігор разом із чотирма іншими протестувальниками піднявся непарним боком Інститутської в напрямку до виходу зі станції метро "Хрещатик". Зберігся відеоматеріал, на якому зафіксовано останні хвилини життя Ігоря Дмитріва. Із засобів захисту на ньому були металева військова каска, будівельні окуляри, алюмінієва пластина, яка прикривала бік, та невеличкий протиударний алюмінієвий щит. Однак алюміній не захистив від куль: о 09:21 Ігор Дмитрів отримав чотири вогнепальні поранення. За кілька хвилин до нього підбіг інший майданівець – Андрій Дигдалович, який покликав на допомогу побратимів, але в цю мить його самого було смертельно поранено. Кілька протестувальників, прикриваючись щитами, відтягли Ігоря від небезпечного місця вниз по Інститутській та донесли до будівлі КМДА. Але поранення були несумісними з життям: кулі пошкодили легені, нирку та аорту. 20 лютого близько 17-ї години надійшла офіційна інформація з Київської міської клінічної лікарні № 17 про те, що Ігор помер.
Ігореві Дмитріву було 30 років.
Пошанування. Ігоря Дмитріва поховано у місті Калуш Івано-Франківської області на Новому цвинтарі Височанки. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Ігореві Дмитріву було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Ігоря Дмитріва викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, а також на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. 25 лютого 2014 року йому присвоїли звання "Почесний громадянин міста Калуша" (посмертно). 17 квітня 2014 року в Калуші на фасаді будинку по проспекту Лесі Українки, 1, де жив герой, відкрито меморіальну дошку. 20 лютого 2015 року в Калуші на фасаді будівлі школи-ліцею № 10, в якій навчався Ігор Дмитрів, установили меморіальну дошку на його честь. 21 листопада 2016 року на фасаді будівлі корпусу Чернівецького юридичного інституту Національного університету "Одеська юридична академія", де навчався герой, відкрито меморіальну дошку.