Валерій Олександрович Брезденюк народився 17 червня 1963 року в місті Жмеринка Вінницької області. Мав молодших брата Олега та сестру Ларису. Закінчив вісім класів Жмеринської середньої школи №5, а у згодом – Лубенський лісовий технікум за спеціальністю "Лісове господарство".
Після служби в армії працював у лісовому господарстві на Вінниччині. Однак економічна криза на початку 90-х років змусила Валерія шукати іншу роботу. Спочатку разом із молодшим братом торгував на місцевому базарі, а невдовзі вирішив відкрити власну справу та першим у місті заснував комп’ютерний клуб "Престиж", який працює дотепер.
Валерій був двічі одружений. Із першою дружиною виховували сина Сергія та доньку Юлію. У другому шлюбі опікувався донькою дружини Веронікою.
Валерій Брезденюк не боявся ризикувати та випробовувати себе у різних сферах: долучався до парашутного спорту, опанував техніку ебру – малювання на воді, брав участь у міських заходах та в телевізійних шоу. Зокрема на початку 90-х узяв участь у грі "Поле чудес", а у 2013 році став фіналістом шоу "Україна має талант". У своєму виступі показав створення картин на воді. Малювання у техніці ебру стало головним захопленням у житті Валерія. Він навіть мріяв поїхати до Туреччини, щоб там удосконалити свою майстерність. Залишив понад 500 картин. У 2020 та 2021 роках у Вінниці було відкрито виставки його робіт.
Участь у Революції Гідності. На київський Майдан Валерій Брезденюк почав їздити з грудня 2013 року одразу після побиття мітингувальників у середмісті столиці вночі 30 листопада. Часто разом із дружиною брав участь у недільних вічах.
Валерій записався до "Правого сектору" та входив до загону "Полтава". Споруджував барикади, чергував у лікарнях, в які відвозили поранених активістів. Захищав Майдан під час штурму силовиків 11 грудня, у січні був на барикадах на вулиці Михайла Грушевського.
18 лютого 2014 року о четвертій ранку Валерій Брезденюк чергового разу вирушив потягом до Києва. Брав участь у мирній ході до будівлі Верховної Ради України. Востаннє він говорив із дружиноюпо телефону о 19:30. А вже за кілька хвилин силовики почали штурмувати Майдан із боку Європейської площі. Близько 20-ї години біля Будинку Федерації профспілок України Валерій Брезденюк отримав смертельне поранення: куля влучила у спину, бронежилет його не врятував.
Незадовго до своєї загибелі Валерій сказав дружині: якщо з ним трапиться непоправне, то хай у домовину покладуть два прапори – державний і червоно-чорний. Волю чоловіка дружина виконала.
Валерієві Брезденюку було 50 років.
Пошанування. Валерія Брезденюка поховано в його рідній Жмеринці на Вінниччині. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Валерієві Брезденюку було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Валерія Брезденюка викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. 29 квітня 2014 року в Жмеринці на фасаді будівлі середньоосвітньої школи № 5, в якій навчався Валерій, відкрито меморіальну дошку на його честь. 25 лютого 2016 року в Жмеринці перейменовано колишню вулицю Радянську на вулицю Валерія Брезденюка.