Сергій Анатолійович Бондарев народився 24 листопада 1981 року в місті Краматорську Донецької області. Навчався у фізико-математичному класі краматорської загальноосвітньої школи № 9, захоплювався історією та мріяв вивчитися на архіваріуса. Попри любов до історії, вступив до Донбаської державної машинобудівної академії. Тут упродовж 1999–2002 років навчався на факультеті автоматизації машинобудування за спеціальністю "Інформаційні технології програмування".
Із 2002 року працював інженером-програмістом у ТОВ "Віра" (2003–2004), "Енергомашспецсталь" (2005–2006), "Спектраль" (2006–2008; усі в Краматорську), "Софт-Центр" (2008, м. Київ), IT-компанії "Luxoft" (2008, м. Одеса). В Одесі познайомився зі своєю майбутньою дружиною Світланою. А коли Сергієві 2012 року запропонували роботу в Києві у компанії "GlobalLogic", подружжя переїхало до столиці.
Як фахівець у галузі інформаційних технологій Сергій Бондарев розробляв програмне забезпечення та долучався до управління проєктами й командами. Водночас навчався на заочному відділенні факультету інформатики та обчислювальної техніки Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського". Диплом мав отримати наприкінці лютого 2014 року. А ще разом із дружиною чекали на народження первістка.
У 2004 році Сергій приїжджав до столиці як активіст Помаранчевої революції.
Участь у Революції Гідності. Під час Революції Гідності 2013–2014 років Сергій Бондарев не залишився осторонь вирішальних для країни подій. Із перших днів Євромайдану Сергій відвідував мітинги у середмісті Києва. Однак наприкінці листопада захворів і дуже переймався тим, що не міг бути з протестувальниками в ніч на 30 листопада, коли на майдані Незалежності їх звірськи розганяв "Беркут". Згодом щотижня виходив на недільні віча, часто приходив на Майдан і після роботи, допомагаючи активістам будувати та охороняти барикади.
Увечері 18 лютого 2014 року, завершивши роботу, Сергій також доєднався до майданівців. Він повідомив дружині, що буде на барикадах до останнього й, не маючи жодного засобу особистого захисту, приїхав у середмістя столиці, де силовики готувалися до штурму Майдану. О 19:40 говорив із другом, за словами якого мав піднесений настрій, бо вірив у перемогу. Однак уже близько 20-ї години, перебуваючи поблизу Будинку Федерації профспілок України, отримав чотири вогнепальні поранення. Сергія доправили до Київської міської клінічної лікарні №18, де від отриманих ран о 23:50 того ж самого дня він помер. Рідні та колеги Сергія не одразу дізналися про його загибель. Дружина Світлана розмістила в інтернеті оголошення з проханням допомогти знайти чоловіка, а за два дні дізналася, що він загинув.
Сергієві Бондареву було 32 роки.
Пошанування. Сергія Бондарева поховано на кладовищі селища Чабани Київської області. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Сергієві Бондареву було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Сергія Бондарева викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. 23 жовтня 2015 року в Києві у приміщенні 18-го корпусу НТУУ "Київський політехнічний інститут", в якому навчався Сергій Бондарев, було встановлено меморіальну дошку на його честь. 27 листопада 2015 року в місті Краматорську у приміщенні загальноосвітньої школи № 9, де навчався герой, теж з'явилася меморіальна дошка.