Іван Іванович Бльок народився 21 липня 1973 року на Львівщині у місті Городок. У 1990 році закінчив Городоцьку загальноосвітню школу № 3. Протягом 1993–1996 років навчався у Львівському техніко-економічному коледжі Національного університету "Львівська політехніка".
Іван Бльок працював на кінному заводі в Німеччині. Упродовж 2006–2011 років їздив до Польщі, де зокрема співпрацював із вроцлавською фірмою "Чайка". Згодом завдяки заробленим за кордоном коштам чоловікові вдалося розпочати сімейний бізнес. А незадовго до подій Революції Гідності Іван Бльок придбав ділянку та збудував дім, в якому живе його родина.
Іван був двічі одружений. У першому шлюбі мав доньку. Із другою дружиною, з якою побрався у 1998 році, виховував двох дітей – сина та дочку.
У 2004 році Іван Бльок приїхав до Києва та став учасником Помаранчевої революції. Під час виборів президента України їздив спостерігачем у Луганськ.
Участь у Революції Гідності. У грудні 2013 року після силового розгону мітингувальників на столичному майдані Незалежності вночі 30 листопада Іван Бльок приїхав до Києва. Приєднавшись до побратимів із ВО "Свобода", він узяв псевдо "Тур". Активіст був на Майдані у найгарячіші дні протистояння. Зокрема вночі 11 грудня 2013 року під час штурму силовиками наметового містечка він брав участь в обороні барикади "Львівська брама" на Інститутській, а вранці став одним із тих активістів, які змусили бійців "Беркуту" зняти облогу з будівлі КМДА та відступити.
Під час затишшя перед Новим роком Іван повернувся до рідних, а вже у другій половині січня, після того як Верховна Рада України ухвалила так звані диктаторські закони та центром протистояння стала вулиця Михайла Грушевського, знову приїхав на київський Майдан.
Востаннє до Києва Іван Бльок вирушив 19 лютого 2014 року. Іще вранці того дня Іванові зателефонував його побратим, "свободівець" Володимир Желех, який попередив, що на Майдані небезпечно, адже влада готується вдатися до силового припинення конфлікту. Однак Івана це не зупинило. Він приїхав до столиці. О 09:10 20 лютого встиг переговорити з дружиною. А за 15 хвилин, разом з іншими протестувальниками, відтісняючи війська спецпідрозділу "Беркут" угору Інститутською подалі від майдану Незалежності, опинився на тротуарі біля верхнього в’їзду до Міжнародного центру культури і мистецтв Федерації профспілок України ("Жовтневого палацу"). Саме там у часовому проміжку 09:24–09:29 у нього влучила куля. Чоловіка не зміг урятувати саморобний бронежилет, змайстрований братом, і він загинув від вогнепального поранення у серце.
Іванові Бльоку було 40 років.
Пошанування. Івана Бльока поховано в Городку. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Іванові Бльоку було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Івана Бльока викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. На честь Івана Бльока встановлено знак на алеї пам’яті Героїв Небесної Сотні Львівщини у місті Ходорів Жидачівського району. 1 вересня 2014 року на фасаді будівлі Городоцької загальноосвітньої школи № 3 встановлено меморіальну дошку, а самій школі 26 червня 2015 року присвоєно ім’я Івана Бльока. Пам’ятну дошку на його честь було також відкрито на фасаді будівлі Львівського техніко-економічного коледжу Національного університету "Львівська політехніка" 21 листопада 2014 року.