До вашої уваги – найцікавіше з брифінгу, який відбувся 4 вересня 2017 року в Українському кризовому медіа-центрі.
На відеопотоці прес-центру доступний повний відеозапис заходу, а також запис, озвучений англійською мовою.
Привід до зустрічі –- знищені на днях символи Революції гідності, які були історичною пам'яткою, на фасаді будинку по вулиці Грушевського, 4.
Геннадій Курочка, співзасновник Українського кризового медіа-центру:
"Кажуть, мовляв, не знали, що “ікони революції” становлять цінність. Мої друзі водять міжнародні екскурсії центром, і я особисто провів не менш ніж 15 екскурсій для членів Конгресу США, для бізнесменів саме тими місцями. Якщо туристи регулярно групами їх оглядають, а власник магазину каже, що нічого про те не чув, то це смішно".
Тимур Бобровський, співзасновник ГО “Музей Майдану”:
"Графіті під захистом закону, бо вони на будівлі, яка входить до пам’ятки під назвою “Місце бойових дій і масової загибелі громадян у районі вулиці Грушевського в місті Києві під час акції протесту в січні–лютому 2014 року”, її внесено в державний реєстр нерухомих пам’яток України наказом Міністерства культури від 15 жовтня 2014 року, номер наказу 869.
У квітні 2014 року ініціативна група “Музей Майдану” розробила облікову документацію на об’єкти, пов’язані з подіями революції, окрему облікову картку – на вулицю Грушевського. Один із 22 об’єктів – будівля НАН, на фасаді якої виникли ці зображення.
Є в комплексі пам’яток і Жовтневий палац. Задокументовані фасади зі слідами влучання куль уже затиньковано, слідів не побачите. Це теж злочин. Із 2015 року ставимо питання, що до облікових карток треба зробити облікові паспорти. Але міністерство до сьогоднішнього дня це ігнорувало. Саме в облікових паспортах будуть деталізуватися фасади будівель, місця пам’яток будуть деталізуватися".
Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті:
"Я втішений гострою реакцією громадськості. Злочин не лишився непоміченим. Черга за правоохоронними органами. ІНП вже звернувся до голови Національної поліції Сергія Князєва й до генпрокурора Юрія Луценка. Цей випадок важливо зробити показовим, щоб спинити надалі спроби стирати нашу пам’ять з обличчя нашого міста.
Проте потрібні кроки не тільки реактивного характеру. Важлива інституалізація пам’яті про Майдан. Тут важливим інструментом буде Національний музей Революції Гідності, що включатиме власне музей, меморіал і культурно-ггромадський центр. За 2018–2019 роки має бути збудовано першу чергу комплексу. На період будівництва має бути відкрито тимчасовий Музей Революції Гідності. Найкращим місцем для цього є Український дім як приміщення в центрі міста, до того ж безпосередньо пов’язане з Майданом".
Антоніна Пипко, заступниця гендиректора Національного музею Революції гідності:
"Оскільки надання площі в Українському домі виявилося дуже проблематичним та оскільки крамниця, яка познущалася з ідеалів Майдану, вважаю, не має більше права перебувати в тому приміщенні, я би просила громадскість і буду ініціювати, щоб Академія наук, Інститут української мови передали приміщення в оренду НМРГ. Це було би прекрасне рішення для тимчасової експозиції".
Павло Гриценко, директор Інституту української мови НАН України:
"Споруда належить Академії наук. Балансоутримувач – Інститут Історії НАН. Винайняте приміщення 18 років тому, не дуже погоджуючи це з колективом, здали в оренду. Відтоді ту площу займає той самий винаймач.
Сьогодні говоримо про три зображення, але від дверей входу до готелю “Дніпро” всі стіни було розмальовано. Сьогодні вони чистенькі. Відмивали їх, бо ніде про ці речі нікому не говорилося. Чому з 2014 року, коли був наказ Міністерства про включення до списку пам’яток, ніхто в академії і ніякий з інститутів, які перебувають у будинку з нами, не отримував копії цього наказу? Тепер я його переглянув. Наказ зроблено байдужою рукою, без будь-якого визначення, без деталізації.
Передачі площі комусь не буде. Інститут перебуває у скрутному становищі. Є програма розвитку інституту, схвалена Верховною Радою. Маємо розвивати лексикографію. Там був відділ лексикографії, який нам через недофінансування скоротили. Тепер буде можливість відновити цей відділ".
Павло Сидоренко, координатор Ініціативної групи постраждалих на Майдані:
"Ми, поранені майданівці, засуджуємо акт цинічного знищення ікон Революції гідності, символів боротьби та духу Майдану. Не підтримуємо й дії, також цинічні, коли вчора було розбито вітрину та обписано стіни Інституту української мови.
Актуальне питання: хто винен, що замальовано графіті? Винні також і ми з вами. Винні в байдужості, бо не наголосили вчасно представникам влади, що ці артефакти має бути належно збережено й захищено. Будемо ініціювати створення або комісії, або міжвідомчої робочої групи, яка інвентаризує всі об’єкти й артефакти революції та контролюватиме надалі належне утримання їх".
Владислава Осьмак, очільниця Центру урбаністичних студій НаУКМА:
"Досі не визначено, що таке публічний простір. Скоро рік, як з ініціативи КМДА відбулася міжнародна конференція, що спробувала це визначити та вкласти в нову редакцію статуту територіальної громади міста Києва. Буду рада помилитися, але цей процес досі не завершено. Отож навіть якби всю Академію наук було повідомлено про те, що ці об’єкти є пам’яткою, чи це вбезпечило б їх від нищення? Адже де закінчується ваша власність? Де починається публічний простір міста Києва? Нема розмежування, немає розуміння, хто за що відповідає.
Знищена пам’ятка отримала статус пам’ятки місцевого значення. Так, не було здійснено комунікації між Міністерством культури й міською адміністрацією, яка мала покласти відповідальність за догляд за пам’яткою на відповідні комунальні служби. Якщо створювати робочу групу, то в неї відразу треба запрошувати представників Міністерства культури й міськадміністрації. А журналістам величезна була б подяка, якби моніторили ситуацію й навіть без сумних подій приділяли цьому увагу".
Олеся Драшкаба, художниця, кураторка:
"Кожен має свій смак. Хтось любить графіті, хтось – ні. Учора цілий день сперечалися, що має цінність, що – ні. Нам пощастило, що ці три графіті мали статус пам’ятки. А якби не мали, що ми робили б? Ми не зможемо поставити таблички на кожному кроці. Естетичний смак треба виховувати. Організовувати дискусії, долучати пресу. Підтримуйте мистецтвознавчі колонки, дискусії, культурні процеси. Бо підписати, що добре, що погане, що красиве, не вистачить табличок.
Справді, як власник писав, життя графіті коротке. Графітники знають: це мінливе мистецство. Але це не були просто графіті, це цілковито революційне мистецтво. Перші графіті зі смисловою оцінкою. Перший раз нам наших шановних і поважних класиків показали такими, як ми, борцями, в сучасній стилістиці. Тому я підтримую, щоб автор відновив ті “ікони”. Кажуть: не треба, бо це буде не те. А це буде ще більше те. Бо чим більше історії, чим вона динамічніша та складніша, тим більше є що розказати дітям".
Такий вигляд має меблевий салон "Емпоріум" після реакції громадськості на замальовані символи Майдану:
