У Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану презентували видання у двох книгах «Російська навала. Окупація. Спротив (2022): Усні свідчення мешканців Київщини», яке вміщує розповіді очевидців про перші місяці широкомасштабного російського вторгнення, окупацію, бойові дії, евакуацію, спротив і взаємодопомогу.
Зустріч об’єднала людей, для яких фіксація свідчень про війну – не абстрактна тема, а професійна діяльність, громадянська позиція або особистий досвід.
Участь у події взяли правозахисники, дослідники, учителі, бібліотекарі, журналісти, а також люди, безпосередньо причетні до створення видання.
Говорили про підготовку видання до друку, роботу дослідників в умовах війни, особливості створення усноісторичного джерела та найголовніше – чому важливо зберігати голоси очевидців для майбутніх поколінь.
Над підготовкою видання до друку працювала команда дослідників, яка представляє три інституції: Інститут історії України НАН України, ГО «Чернігівський центр антропології війни» Chernihiv WAR Center та Державний науковий центр захисту культ. спадщини від техногенних катастроф.
Зокрема, докторка історичних наук, старша наукова співробітниця Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф Олена Боряк, кандидатка історичних наук, завідувачка відділу етнології Державного наукового центр захисту культурної спадщини від техногенних катастроф, наукова співробітниця Інституту історії України НАН України Світлана Маховська та кандидат історичних наук, заступник директора з наукової роботи Державного наукового центр захисту культурної спадщини від техногенних катастроф Олександр Васянович.
Незамінним учасником команди, який розпочав польові дослідження у 2025 р., став кандидат економічних наук Микола Грінчук співробітник Державного агентства України з управління зоною відчуження. Відповідальний редактор видання – доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії України НАН України Геннадій Боряк.
Модерувала зустріч історикиня, завідувачка сектору усної історії та збереження історичних свідчень Українського інституту національної пам’яті Kovtunovych Tetiana.
Укладачі видання поділилися досвідом усноісторичних досліджень від початку широкомасштабного вторгнення. Вони розповіли про особливості експедиційної роботи, взаємодію з оповідачами, структуру двотомника та підготовку інтерв’ю до друку. Окрему увагу приділили тому, як перетворити записану розмову на текст із дотриманням етичних норм та безпекових моментів.
На зустрічі також були присутні оповідачі, чиї інтерв’ю увійшли до видання. Вони поділилися враженнями від розмов із дослідниками, згадали власні емоції під час і після інтерв’ювання та розповіли про відчуття, пов’язані з можливістю проговорити пережите й поділитися своїм досвідом.
– Тематика видання неминуче викликала сильні емоції. Особисті спогади повертали присутніх – як записувачів, так й оповідачів – до пережитих подій, а усвідомлення того, що за текстами – стоять реальні людські долі, надавало зустрічі особливої глибини. Емоційність не була перешкодою для фахової розмови – навпаки, вона допомогла відчути людський вимір дослідницької роботи та відповідальність за збереження свідчень, – поділилась враженнями від зустрічі Світлана Маховська.
Втілення задуму вдалося завдяки співпраці дослідницької команди з видавцем Юрієм Любченком і дизайнеркою Світланою Блащук, чия робота допомогла перетворити зібрані матеріали на цілісне книжкове видання.
– Оформлення двох книг має виразний візуальний характер: у ньому використано твори сучасного французького художника П’єра Педро Берже, який з 2022 р. відвідує Україну та відтворює воєнне повсякдення українців на полотні. Художні образи не просто доповнюють тексти, а створюють окремий візуальний вимір розмови про війну, людську вразливість, пережитий досвід і спротив, – зазначила Світлана Блащук.
Усна історія – це не лише метод дослідження. Це також спосіб уважно вислухати людину, зберегти її свідчення та включити індивідуальний досвід у спільну пам’ять. За кожним свідченням стоїть людина, за кожною книжкою – спільна праця, а за збереженою історією – можливість для суспільства пам’ятати, осмислювати й передавати досвід війни наступним поколінням!