Дванадцять років війни, понад чотири з них – в умовах повномасштабного вторгнення. Українська культурна спадщина щодня зазнає руйнувань, пошкоджень, пограбувань і загроз. У цих умовах українські та міжнародні фахівці змушені не лише оперативно реагувати на нові виклики, а й формувати системні рішення, здатні забезпечити захист пам’яток, музейних, архівних та бібліотечних колекцій у довгостроковій перспективі.
Саме тому, щоб об’єднати накопичений досвід, проаналізувати вже створені механізми, платформи та інструменти й визначити, як перейти від окремих ініціатив до цілісної системи захисту культури на національному, регіональному та місцевому рівнях, у Києві, на території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», відбувся Форум культурної стійкості «Від екстреного реагування до системи захисту».
Участь у Форумі взяли понад півтори сотні українських та міжнародних фахівців державного і громадського секторів: представники органів влади, музейники, архітектори, реставратори, бібліотекарі, архівісти, військові, волонтери та експерти міжнародних організацій.
Форум відбувся у гібридному форматі та складався з практичних сесій, стратегічних і партнерських дискусій. Їхньою метою було не лише представлення успішних кейсів, а насамперед аналіз того, що вже працює, визначення критичних прогалин та пошук конкретних рішень.
Практичним результатом Форуму має стати аналітичний документ із систематизацією основних проблем, наявних спроможностей і прогалин, а також Дорожня карта дій – із пріоритетними кроками, відповідальними сторонами та механізмами взаємодії для подальшого формування сталої системи захисту культури в Україні.
Організаторами події стали Агенція стійкості культури (ACURE), Національний музей Революції Гідності, Cultural Emergency Response (CER) та Національний заповідник «Києво-Печерська лавра».
Партнерами Форуму виступили Чорноморський регіональний хаб CER, Europa Nostra, European Cultural Hub, Ukraine Fulbright Circle, Інститут міжнародної освіти та Музей книги і друкарства України.
Про важливість збереження культури як однієї зі складових української ідентичності та національної стійкості наголосив під час Форуму перший заступник міністра культури України Іван Вербицький. Він також відзначив важливість допомоги та підтримки міжнародних партнерів.
За словами генерального директора Національного музею Революції Гідності, співзасновника Агенції стійкості культури Ігоря Пошивайла, нинішній Форум став продовженням ініціативи, започаткованої у 2023 році Міжнародним форумом з безпеки культурної спадщини «Війна в Україні: Битва за культуру», організованим Музеєм Майдану та Штабом порятунку спадщини.
«У 2023 році нашою спільною місією були координація українських та міжнародних ініціатив, підтримка культурних інституцій та підготовка до відновлення пошкоджених пам’яток. Нині ми концентруємо увагу на трансформації накопиченого досвіду в систему – зрозумілу, скоординовану і сталу. Нам важливо не лише визначити, що потрібно робити, а й хто, коли і за допомогою яких механізмів має це робити. Результатом Форуму мають стати конкретний аналіз прогалин і Дорожня карта дій, яку можна буде послідовно втілювати», – наголосив, відкриваючи Форум, його ініціатор і куратор Ігор Пошивайло.
Під час панельних дискусій спікери та учасники зосередилися на питаннях евакуації колекцій, перших дій після атак на об’єкти культури, взаємодії державних установ, громад, рятувальників, військових, правоохоронних органів і професійних команд. Учасники обговорили практичний досвід інвентаризації, цифровізації та резервного збереження даних, документування викраденої спадщини, стабілізації пошкоджених об’єктів, інженерної та реставраційної експертизи, а також механізми фінансування невідкладних робіт.
«Я почула для себе дуже багато практичних речей, які ми з колегами можемо втілити вже сьогодні, і зараз, під час війни, без цього просто не можна обійтися. Які листування та в які інституції направляти, які проєкти реалізувати спільно з фондами і організаціями. Адже у кожної організації свої підходи, і це потрібно враховувати у комунікації та співпраці. Крім того, мене турбувало питання рухомої спадщини – колекцій та артефактів, і нерухомої спадщини – будівель. Адже руйнування будівель тягне за собою втрати рухомих предметів. Тому дуже важливо розуміти, як вони обліковуються, хто бере відповідальність за переміщені цінності, які існують механізми їх повернення. Приємно, що тут зібралося коло небайдужих, вмотивованих фахівців, які готові зберігати і захищати культуру», – розповіла генеральна директорка Національного науково-дослідного реставраційного центру України Світлана Стрєльнікова.
Окрему увагу приділили проблемі викраденої спадщини – від документування злочинів та формування реєстрів до міжнародного розшуку і майбутнього повернення культурних цінностей.
Модераторка дискусії «Викрадена спадщина», експертка Товариства Рафаеля Лемкіна Дарина Підгорна зауважила, що, за останніми даними Офісу Генерального прокурора України, кількість українських культурних цінностей, які були вивезені, викрадені та ідентифіковані, становить близько 7,8 мільйона одиниць. Це вимагає концентрації ресурсів, належного документування, обміну інформацією та ефективної взаємодії українських і міжнародних інституцій задля розшуку та майбутнього повернення викраденої спадщини.
«Водночас ми розуміємо, що реальний масштаб втрат культурної спадщини набагато більший. Лише у Криму з 2014 року йдеться приблизно про 10–12 мільйонів археологічних цінностей. Тож нам є над чим працювати. Є успішний досвід іноземних колег, є розуміння, як налагодити нашу співпрацю завдяки таким майданчикам, як Форум культурної стійкості», – зазначила Дарина Підгорна.
У заключній частині Форуму модератори підсумували результати кожної дискусії, визначили ключові проблеми та сформулювали пропозиції щодо їх вирішення. Саме ці напрацювання мають лягти в основу підсумкового аналізу та Дорожньої карти дій, яка допоможе перевести результати професійної дискусії у конкретні наступні кроки.
«Мені дуже імпонував формат події: у кожній панелі були невирішені питання і водночас практичні пропозиції щодо їх вирішення. Такі зустрічі дуже корисні, оскільки ми побачили, хто чим займається, хто за що відповідає, і тепер можемо сконцентрувати зусилля заради спільних покрокових алгоритмів», – прокоментувала експертка Лабораторії моніторингу української спадщини HeMo Поліна Ковальова.
Так, під час дискусії «Не дати руїні стати втратою» було визначено низку практичних кроків:
- розгорнути превентивне 3D-сканування та документування спадщини у зонах високого ризику;
- оснастити професійні команди необхідною технікою та польовим обладнанням;
- зберігати й нарощувати реставраційну спроможність – готувати нових фахівців, залучати студентів та підтримувати професійні команди;
- встановити чіткі протоколи взаємодії між відповідальними інституціями та командами;
- створити швидкий механізм фінансування тимчасових накриттів, укріплення, консервації та стабілізації пошкоджених об’єктів;
- розробити рішення для порятунку великогабаритних і важких музейних предметів;
- планувати довгострокові резерви фахівців, обладнання, матеріалів та фінансування.
Від дискусії – до історій порятунку
Важливою складовою Форуму стало відкриття міжнародної мандрівної виставки «Що ми обрали врятувати. Історії з місій порятунку культурної спадщини в Україні».
Виставка розповідає не лише про масштаби руйнувань української культури, а передусім про людей, рішення і конкретні дії, завдяки яким спадщину вдається врятувати. Через документальні фотографії, особисті історії, свідчення учасників рятувальних місій, музейні предмети та цифрові матеріали вона показує різні виміри культурного порятунку – від евакуації музейних колекцій і документування пошкоджених пам’яток до стабілізації історичних будівель, порятунку окремих артефактів та протидії викраденню культурних цінностей.
В основі виставки – просте запитання: коли неможливо врятувати все, що ми обираємо рятувати – і що цей вибір говорить про наші цінності?
Представлені історії демонструють, що за кожним урятованим предметом, будівлею чи колекцією стоять конкретні люди – музейники, реставратори, волонтери, військові, рятувальники, місцеві громади та міжнародні партнери. Саме ця взаємодія, представлена у виставці через реальні кейси, на практиці ілюструє головну тему Форуму: від окремих рятувальних операцій необхідно переходити до сталої та скоординованої системи захисту культури.
Після презентації на Форумі виставка відкрита до огляду на території Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра», поруч із пошкодженим російською атакою Успенським собором. Згодом вона продовжить свою мандрівку, знайомлячи українську та міжнародну аудиторію з досвідом порятунку культурної спадщини України під час війни.
Організатори та партнери дякують усім учасникам за професійний діалог, готовність відкрито говорити про проблеми та спільно шукати рішення. Наступним кроком стане систематизація напрацювань Форуму та підготовка Дорожньої карти дій – від екстреного реагування до сталої системи захисту української культури.