Володимир Станіславович Кульчицький народився 25 липня 1949 року в Києві. У 1964 році закінчив київську школу № 14. Проходив службу в лавах радянської армії в ракетних військах на території Болгарії. Щоб отримати власне помешкання у Києві, після одруження десять років пропрацював двірником. Опанував столярну та слюсарну справу, одержав навички електрозварювання. Після 1991 року долучився до підприємницької діяльності: зібрав бригаду майстрів, яка виконувала ремонтні роботи в Києві та околицях.
У 2004 році Володимир Кульчицький був учасником Помаранчевої революції.
Разом із дружиною виховав двох синів – Ігоря та Андрія. Однак за три роки до Революції Гідності Володимир Кульчицький овдовів. Щоб подолати горе, почав будувати дім на Кримському півострові, сподіваючись проводити там час із дітьми та онуками.
Участь у Революції Гідності. Коли у листопаді 2013 року на столичний майдан Незалежності вийшли перші протестувальники на знак незгоди з рішенням керівництва країни про призупинення підписання Угоди про асоціацію України з ЄС, Володимир Кульчицький був у Криму. У кінці року він повернувся до Києва й уже на початку січня вийшов на Майдан, де були вся його родина та друзі, а син Ігор вступив до лав Самооборони. Володимир Кульчицький виходив на недільні віча, у будні, коли людей на Майдані ставало менше, часто бував у наметовому містечку. У січневі дні, зокрема того дня, який було названо "Вогнехреща", разом з іншими протестувальниками обороняв барикади на вулиці Михайла Грушевського. Збереглося архівне відео тих днів, на якому Володимир Кульчицький б’є по вогнегаснику неначе на сполох. "Це дзвін по Януковичу, який убиває наших дітей", – пояснив тоді чоловік.
Менш ніж за місяць – 18 лютого разом із сином Ігорем він взяв участь у "мирному наступі" до Верховної Ради України, щоб вимагати від парламентарів ухвалити зміни до Конституції, які обмежили б повноваження президента. Однак мирна акція перетворилася на криваве побоїще, силовики почали штурм Майдану. Володимир Кульчицький із сином мали змогу поїхати додому, адже вони встигли відступити до станції метро "Арсенальна" до того, як силовики почали застосовувати кийки та вогнепальну зброю проти мітингарів. Проте батько та син знов повернулися на майдан Незалежності.
За спогадами сина, перед оголошенням МВС "антитерористичної операції" вони перебували біля Будинку Федерації профспілок України, там знайшли два щити та палиці. Перед штурмом Майдану Ігор іще зміг зустрітися з дружиною, яка передала активістам каски та ліки. Одну з касок узяв собі й Володимир Кульчицький. А невдовзі почався наступ силовиків. Ігор обороняв барикаду з боку Європейської площі, ще на бігу встиг побачити батька, який стояв біля колони Будинку профспілок, а коли близько 22-ї години став шукати батька поглядом, то не знайшов. Син хотів зателефонувати йому, аж тут помітив чотирьох майданівців, які на ношах несли пораненого. Ігор упізнав у ньому батька. Син супроводжував його до Будинку профспілок, де на першому поверсі розміщувався шпиталь. Далі його не пустили. Пізніше Ігор побачив батька вже мертвим: одна з куль пройшла навиліт у ділянці грудей і застрягла в одязі, а друга влучила в живіт.
Коли близько півночі у Будинку профспілок почалася пожежа, Ігор разом із волонтерами Червоного Хреста встиг перенести тіло загиблого батька до Михайлівського Золотоверхого собору.
Володимирові Кульчицькому було 64 роки.
Пошанування. Володимира Кульчицького поховано у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Володимирові Кульчицькому було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав о травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Володимира Кульчицького викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. 20 жовтня 2015 року в Києві на фасаді будівлі спеціалізованої школи № 14 імені С. Ф. Грушевського, в якій навчався герой, установлено меморіальну дошку. Також пам’ятний знак стоїть біля входу на територію кладовища села Нові Петрівці.