Давид Ілійович Кіпіані народився 28 червня 1980 року у столиці Грузії місті Тбілісі. Його мати була українкою, а батько – грузином, тому для Давида обидві країни стали рідними. У 2001 році він утратив обох батьків.
Давид цікавився політикою, став членом грузинської партії "Єдиний національний рух" та грузинського молодіжного неурядового об’єднання "Вільна зона", яке виступало проти окупаційної політики Росії.
У 2012 році Давид приїхав в Україну. Працював електриком, муляром. Підтримував і далі зв’язки з "Вільною зоною", поширюючи інформацію про її діяльність.
Давид був одружений, мав півторарічного сина.
Участь у Революції Гідності. Коли у грудні 2013 року українці повстали проти свавілля влади та на захист демократичних цінностей, Давид Кіпіані або, як називали його друзі, Дато долучився до протестувальників на столичному Майдані. На акціях Революції Гідності він завжди з’являвся з прапором Грузії. Долучився до земляків, які називали себе Грузинською сотнею з Гочею Дадівадзе на чолі. Упродовж трьох місяців протестів Давид у середмісті столиці укріплював барикади, у період загострення протистояння, допомагав пораненим. В епіцентрі подій перебував і в найтрагічніші дні лютого 2014 року. 20 лютого, коли на вулиці Інститутській було вбито найбільшу кількість протестувальників, Давид на барикадах разом із товаришем заправив майже 250 пляшок для “коктейлів Молотова”, а потім виносив у безпечне місце поранених.
За спогадами Гочі Дадівадзе, Давид зранку скаржився на погане самопочуття, проте піти відпочити відмовився. Коли переносив одного з тяжкопоранених і почув його останній передсмертний стогін, сам схопився за серце. Пізніше звернувся до дівчат-волонтерок по валідол і повернувся до свого намету. Під вечір він вирішив пройтися Хрещатиком. Гоча Дадівадзе згадує, що ще о пів на десяту говорив із Давидом по телефону, але вже близько 23-ї години той не відповідав. Уночі Давида Кіпіані знайшли непритомним у підземному переході на вулиці Хрещатик біля Центрального універмагу. Перехожі викликали "швидку". Лікарі намагалися врятувати життя Давида, але близько чверті на першу ночі 21 лютого він помер у машині швидкої допомоги. На чоловікові був бронежилет зі слідами двох кульових поранень, тому спершу було поширено інформацію про загибель активіста через вогнепальні рани. Однак згодом з’ясувалося, що того дня Давид одягнув прострелений раніше бронежилет Гочі Дадівадзе. Згідно з висновками судово-медичної експертизи причиною смерті майданівця стала гостра ішемічна та серцева недостатність.
Давидові Кіпіані було 33 роки.
Пошанування. 22 лютого 2014 року відбулося прощання з Давидом Кіпіані на майдані Незалежності. За сприяння посольства Грузії в Україні тіло його було перевезено на батьківщину. 25 лютого 2014 року відбувся чин похорону в Церкві Всіх Святих у Тбілісі. Віддати шану героєві прийшли сотні людей. Поховали Давида Кіпіані на місцевому цвинтарі у Тбілісі. За громадянську мужність, патріотизм, обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності, Указом президента України № 893/2014 від 27 листопада 2014 року Давида Кіпіані було нагороджено орденом Героїв Небесної Сотні (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України". Ім’я та портрет Давіда Кіпіані викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові.