"Майдан. Музей" – публікація ресурсного центру ГУРТ із коментарями працівників Музею Революції Гідності про те, що вже зроблено для музеєфікації революції.
Четверта річниця Революції Гідності… Суспільство вже давно живе своїм життям, а події, що відбувалися на київському Майдані та на маленьких Майданах по всій країні, поступово відходять у минуле. Щоб зберегти спогади, фотографії, усні історії та матеріальні свідчення тих подій, в Україні безперервно триває процес музеїфікації, до якого залучено громадські організації, активістів, безпосередніх учасників революції. Серед регіональних та локальних ініціатив окремо стоїть великий проект Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності.
Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності:.jpg)
"Зараз Музей Майдану не локалізовано в конкретному місці. На жаль, попри наші зусилля, донині не маємо місця для влаштування експозиції, проведення заходів, зберігання унікальних артефактів. Наші предмети фондового зібрання зберігаються у двох партнерських закладах – Музеї Івана Гончара та Музеї історії України у Другій світовій війні. Але вже визначено й затверджено місце, де буде фактично розміщуватися наш меморіально-музейний комплекс, – це алея Героїв Небесної Сотні на колишній вулиці Інститутській. Зараз там є капличка, пам’ятний хрест, стела зі світлинами Героїв, меморіальні знаки й котлован. Ця територія нещодавно помаркована як місце майбутнього комплексу.
Таке становище нас засмучує, але ми не опускаємо руки. Адже, наприклад, у світовій музейній практиці є музеї, які можуть і не мати власного фізичного простору або колекції, але вони досить активні й затребувані суспільством.
Цього року ми провели понад 70 заходів. Наприклад, виставку "Відважні: наші герої" – мандрівний мультимедійний проект – було презентовано в містах України: Києві, Львові, Івано-Франківську, Миколаєві та Херсоні. Наступного тижня проект помандрує до Каховки. Ця виставка презентувалася не тільки у музеях, а й у вищих навчальних закладах. Англомовна версія проекту побувала в США у Чикаго протягом серпня–жовтня 2017 року, а також у Великій Британії (в Українському клубі та в шотландському парламенті). Наші експонати нині представлено в Брюсселі на виставці в щойно відкритому музеї Європарламенту – Європейському домі історії, цю виставку розраховано на два роки.
Зараз на майдані Незалежності діє наша вулична виставка "Майдан: ландшафти пам’яті", відкрита 21 листопада. Там і текстові матеріали, й світлини, й фейсбук-хроніка. Тому ми вже не віртуальний проект, не "музей-невидимка", як колись нас називали журналісти.
Окрім власне виставок, діяльність музею передбачає і культурно-освітні заходи, дискусії, круглі столи, лекції, екскурсії, програми для дітей. Є три основні державні дати, з якими пов’язано безпосередньо наші заходи, – це День Незалежності, День Гідності та Свободи (21 листопада) та День Героїв Небесної Сотні (20 лютого).
Нещодавно стартував міжнародний конкурс, що має визначити скульпторів, художників і архітекторів, які проектуватимуть фізичний простір нашого закладу. Передбачено дві номінації конкурсу – "Меморіал" і "Музей". Переможця щодо створення меморіальної частини комплексу буде визначено вже в лютому 2018 року, а музейної – у червні 2018-го. У музейному складнику плануємо створити так званий Дім свободи – простір для громадських ініціатив, експериментування, інноваційної творчості, арт-студій.
Принцип відкритості в роботі музею є одним з основних. Ми співпрацюємо з багатьма громадськими організаціями. Власне, саму ідею створення нашого музею дали й передали дял нього перші експонати активні учасники подій Революції Гідності. Це і Мистецька сотня, і Бібліотека Майдану, і Пошта Майдану… Ми співпрацюємо з родинами загиблих на Майдані, зокрема з ГО "Родина Героїв Небесної Сотні", а також із групою поранених на Майдані, які є в Організаційному комітеті з питань розвитку Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності та в журі архітектурного конкурсу.
Заснування цього музею – успішний приклад співпраці "низових ініціатив" і влади. Активісти Майдану зібрали близько 2000 експонатів, пропонували і більше, але не було місця, де їх зберігати. Це одна з наявних проблем – брак місця, простору. Інші проблеми, на які я звернув би увагу:
· збереження артефактів і речей із подій на Майдані, які нині в приватних колекціях поступово втрачаються, за них треба дбати, надійно зберігати, щоб із часом вони потрапили до Музею Майдану;
· динаміка нашого розвитку зараз відчутна, сформовано команду, описується колекція, розгортається активна культурно-освітня та виставкова робота, відбувається конкурс, а коли був застій, довіра до нашого проекту з боку суспільства падала;
· потрібна консолідація зусиль усіх зацікавлених сторін для успішного втілення задумів щодо меморіально-музейного комплексу в життя; хоча ми зараз працюємо з багатьма ініціативами, але цього недостатньо для спільної дії;
і найважливіше: пам'ять про події Революції Гідності з часом і в умовах гібдридної війни розсіюється, викривлюється, свідомістю громадян маніпулюють політики, тож дуже важливо цю пам'ять зберегти разом з емоціями, сподіваннями, позитивним досвідом та болем утрат, щоб не забути й не змарнувати життя, покладені на вівтар свободи та нашого майбуття.
Євген Сафар'янс, cтарший науковий співробітник Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності:
Одним із завдань Міжнародного відкритого архітектурного конкурсу, який 23 жовтня 2017 року оголосило Міністерство культури України, є вимога розробити проектну пропозицію меморіального простору на вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні. Організатором процесу конкурсного відбору було визначено компанію "Hossbach Lehmhaus GbR", яка є світовим лідером з організації міжнародних архітектурних конкурсів. У конкурсі визначено дві номінації: Меморіал Героїв Небесної Сотні та Музей Революції Гідності. Конкурс проводиться в два тури. Із 23 жовтня до 10 листопада 2017 року тривав період подання заявок на участь у конкурсі. Усього подано 65 заявок із 12 країн. Перший тур складається з кількох етапів: перший – подання конкурсних проектів із 27 листопада 2017 року до 19 січня 2018 року, другий – виставка конкурсних проектів у січні–лютому 2018 року, третій – громадське обговорення пропозицій протягом січня–лютого 2018 року, четвертий – засідання журі 20 лютого 2018 року та оголошення результатів першого туру.
Тому планування дальшого розвитку меморіального комплексу стане результатом спільних зусиль української громадськості та переможців міжнародного конкурсу.
.jpg)
Як відбувається залучення громадськості до обговорення? Проекти розміщуватимуться на сайті конкурсу. Інформацію також буде розміщено на сайті Музею. Кожен охочий зможе ознайомитися з ними й підтримати той проект, який сподобається. Імовірно, інформацію розмістять і на майдані Незалежності, де з проектами зможуть ознайомитися звичайні перехожі. Таким чином уже організовували громадські обговорення попереднього конкурсу – "Територія Гідності".
Найбільше залучені до комеморації учасники Майдану, зокрема активісти громадських ініціатив "Євромайдан SOS", Самооборона Майдану, ВУМ, Пошта Майдану, Бібліотека Майдану та інші. Активну підтримку щодо вшанування пам'яті полеглих на Майдані надає ГО "Родини Героїв Небесної Сотні". Частину виставки "Майдан: ландшафти пам'яті" присвячено такому явищу, яке одержало назву "фейсбук-революція". Соцмережі стали простором, в якому координували дії активісти під час Майдану, а тепер із їхньою допомогою громадськість залучається до процесу комеморації.
Єдиний спосіб знизити рівень конфронтації українського суспільства – це проводити просвітницьку роботу, надавати громадськості достовірну інформацію (у тому числі про події Революції Гідності) й тим самим розвінчувати колективні міфи. Це досить масштабна робота, а тому до такого процесу має долучатися держава. В Україні цими питаннями займається державна структура – Український інститут національної пам'яті. Йому підпорядковується Музей Революції Гідності.
Анастасія Гайдукевич, завідувач відділом музейної справи Українського національного інституту пам’яті:
Наразі музей перебуває в етапі формування: його створено юридично, є структура, наявний колектив, але немає постійного приміщення, де можна було б робити експозиції. Після того, як з’явиться приміщення, до створення експозиції буде максимально широко залучено громадськість.
Близько місяця тому оголосили міжнародний архітектурний конкурс проектних ідей про те, який вигляд повинні були би мати музей і меморіальна частина. У першому турі відібрали 35 конкурсантів, які вже отримали завдання. За методикою проведення цього архітектурного конкурсу передбачається ціла низка зустрічей із громадськістю для того, щоб обговорити конкурсне завдання, мету конкурсу, проекти, які було подано. У лютому 2018 року обов’язково відбудеться виставка всіх робіт, щоб громадськість могла бачити, які є пропозиції, та розуміти, за якими критеріями професійне журі відбирає той чи інший проект. Тобто конкурс проходить максимально відкрито.
Якщо говорити з позиції щоденної співпраці, то музей має постійні контакти з громадою, тому що без людей неможливо "зібрати історію". На сайті й Facebook-сторінці музею є оголошення та номери телефонів, куди можна звертатися, якщо у когось є бажання поділитися спогадами, предметами, фотографіями та взагалі будь-чим, що пов’язано з Революцією Гідності. Одним із напрямів роботи музею та інституту є збирання усних історій. Це означає пошук людей, які брали участь у подіях на Майдані, і запис їхніх історій без жодної корекції. Таких спогадів уже записано майже дві тисячі, кожен спогад тривалістю по чотири–п'ять годин. Це безцінні матеріали.
Проект усної історії було започатковано в 2014 році, так би мовити, за свіжими враженнями. Аналогічних проектів кілька. Є проект, який реалізовується Українським інститутом національної пам’яті. Ці спогади зберуть і створять архів усних історій, до якого матиме доступ будь-який дослідник, для того щоб аналізувати й робити висновки, переосмислювати події, що відбувалися. Також інститут видає цикл книжок, які називаються "Майдан від першої особи". На минулому тижні видано вже третій випуск подібних спогадів. Його присвячено локальним Майданам, які відбувалися в областях. Дуже часто увага концентрується на київському Майдані, а про цілу низку Майданів по всій країні забувають. Ці спогади дуже хочеться зберегти, тому ми запровадили такий підпроект, куди потрапляють історії власне регіональних Майданів.
.jpg)
Ми співпрацюємо з регіональними музеями, адже їхні представники самі були учасниками революційних подій і могли порадити реальних людей, учасників і організаторів регіональних Майданів. До речі, Музей Революції Гідності має цілу низку виставкових проектів навіть без постійного приміщення, і ці проекти зазвичай реалізуються за участі та сприяння місцевих музеїв. Пересувні виставки протягом року подорожують по всій Україні й не тільки.
Василь Рожко, член ГО «Музей Майдану»:
"25 січня 2014 року, коли ще тривали події на Грушевського, до мене зателефонував мій колега й сказав: "Ми вже перемогли. Тепер думай, як це можна увічнити". Власне, так і постала ідея ГО "Музей Майдану". Ми допомагали у створенні Музею Революції Гідності, що зараз уже має статус національного.
Ми були першим щаблем до появи музею – об’єднання музейників та активістів, учасників Революції Гідності. Ми були в Самообороні Майдану, й активна фаза діяльності ГО відбулася до створення музею. Восени 2014 року з’явилися вже перші виставки, зокрема в Музеї Івана Гончара, а також за кордоном.
Я вважаю, що наше найважливіше досягнення й мета – не дати перетворити це все (тобто музей) на політику. І нам це вдалося. Варто пам’ятати, які були цінності в Майдану…"
Окрім централізованої великої ініціативи щодо створення національного меморіалу та Музею Революції Гідності, існують локальні та регіональні проекти, спрямовані на збирання даних про Майдан або осмислення тих подій і збереження пам'яті про них.
Наприклад, музей "Територія терору" у Львові в останні тижні листопада виявив ініціативу щодо збирання фото, зроблених на Майдані. Отримані світлини планують включити до майбутньої фотовиставки музею, присвяченої подіям Революції Гідності.
А от культурний стартап Pic.Pic реалізував незвичайний проект – аудіотур "Майдан. Прогулянка". "Це історія Маші, студентки Києво-Могилянської академії. У ніч на 11 грудня 2013 року замість того, щоб готуватися до іспиту з історії радянського суспільства, Маша поїхала на площу захищати наметове містечко. Ми поїдемо разом із нею..." – мовиться в описі аудіотуру. Співзасновник проекту Євген Насадюк розповідає: "Іще на початку створення цього аудіотуру ми вирішили для себе, що не хочемо робити музейний експонат, швидше навпаки – вивести мову, пам'ять, тілесність за межі музеїфікації, виставлення на п'єдестал. Ми хотіли згадати ті відчуття солідарності, довіри та спробувати їх відродити тут і зараз".