Національний музей Революції Гідності розпочинає реалізацію короткострокової та довгострокової стратегії розвитку. Створена широким колом однодумців, партнерів і стейкхолдерів, вона є планом дій до 2026 року.
Вперше бачення розвитку на цей термін представив генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності Ігор Пошивайло 8 вересня 2021 року в Українському інституті національної пам’яті під час конкурсу на посаду керівника меморіально-музейного конкурсу на наступні 5 років.
Після цього керівник і команда Музею цю стратегію, строком на рік і на п’ять років, презентували журналістам під час прессніданку.
"Стратегія базується на ретельному SWOT-аналізі та PEST-аналізі. Ми вивчили виклики та загрози, які є перед нами сьогодні. А проаналізувавши минулі 5 років, упевнено кажемо, що стратегія, представлена у 2016 році, майже за всіма показниками виконана, за деякими перевиконана", – сказав на зустрічі з пресою Пошивайло.
Головний пункт, якого не вдалося досягнути, за його словами, це отримання приміщення. На час розроблення стратегії 2016–2021 ще не було в планах побудови окремої будівлі Музею, тому розглядалися варіанти вже існуючих приміщень Українського Дому, Жовтневого палацу тощо. Натомість із часом Музей Майдану зміг отримати великий актив – 3 га земельної ділянки під будівництво в самому серці Києва.
Пропонуємо коротко відповіді на деякі з журналістських запитань. Натискайте, щоб перейти до потрібного абзацу:
→ ЯК НЕ СТВОРИТИ ЩЕ ОДИН НУДНИЙ МУЗЕЙ
→ ЯК ВИВЕСТИ З ПАТОВОЇ СИТУАЦІЇ "ПІДВИСЛЕ" БУДІВНИЦТВО МЕМОРІАЛУ
→ ЗА СКІЛЬКИ ЧАСУ МОЖЛИВО ЗБУДУВАТИ МЕМОРІАЛ
→ ЩО БУДЕ З НАРОДНИМ МЕМОРІАЛОМ
→ ЧОМУ НЕ МОЖНА ЛИШАТИ АЛЕЮ, ЯК Є
→ ЧОМУ ПОТОЧНИЙ СТАН АЛЕЇ ТАК ЧАСТО НА СЛУХУ
→ ДО 2026 РОКУ МОЖНА ЗБУДУВАТИ МУЗЕЙ МАЙДАНУ
→ ЧОМУ ЗАТРИМКА РЕАЛІЗАЦІЇ МУЗЕЮ ВИГІДНО РОЗВ’ЯЗАЛАСЯ
→ МУЗЕЙ МАЙДАНУ – МУЗЕЙ-ПРЕЦЕДЕНТ
→ ЩО ГАРАНТУЄ ПОЯВУ МУЗЕЮ МАЙДАНУ
В Інфоцентрі Музею Майдану відбулася неформальна зустріч із зацікавленими представниками преси. Її відвідали десять журналістів і блогерів.
ЯК НЕ СТВОРИТИ ЩЕ ОДИН НУДНИЙ МУЗЕЙ
Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності:
Зіштовхуємося з великим нерозумінням потреби створення такого музею для України. Навіть чиновники думають: "Музей – це багато коштів. А нащо? Щоб створити ще один не популярний простір?"
Ми запропонували новітню інституцію, в якій експозиції відведено 30%, і велика частина лишається для громадського життя – місця, де українці матимуть змогу взаємодіяти, розвиватися та навчатися. Це мікромодель Майдану, на якому дуже різні люди зустрічалися, дискутували з різних політичних позицій і мали можливість змінювати самих себе.
Працюючи з партнерами з інших країн, які створювали подібні інституції пам’яті, зокрема пов’язані зі складною драматичною історією, ми випрацювали ціль – не законсервуватися в минулому, бачити та показувати не лише драматизм, а навпаки – використовувати прежитий досвід із поглядом у майбутнє. Чому історія важлива для теперішнього та майбутнього українців та іноземців? Бо момент Майдану є миттю ствердження й етапом формування української ідентичності. Його музей має стати таким засадничим міфом для України, яким став Музей Варшавського повстання для поляків. Допоміг драматичною історією навколо подвигу варшав’ян об’єднати суспільство.
ЯК ВИВЕСТИ З ПАТОВОЇ СИТУАЦІЇ "ПІДВИСЛЕ" БУДІВНИЦТВО МЕМОРІАЛУ
Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності:
Або Музей має отримати добро на будівництво, або має бути якийсь розпорядчий акт про скасування цього проєкту. Проміжних варіантів нема. Його не можна законсервувати, притримати, бо ми повинні звітувати вже в цьому році за сплачений аванс. І це теж може бути підстава кримінальних проваджень і нових маніпуляцій. Мовляв, минуло три роки, а музей не прозвітував. Повторю: зі 111 виплачених авансом мільйонів, всі кошти чітко розписані по статтях, а потім ми провели інвентаризацію і публічно показали, що все справді закуплене і чекає. Хіба що сліпий може думати, що вони зникли.
Можна зробити окрему виставку на цю тему з наших листів. Пояснювали ситуацію президентам, різним складам Кабінету Міністрів, Мінрегіонбуду, Мінфіну, Мінекономіки, Держказначейству. Роз’яснення, як у цій ситуації бути, ми не отримали. Але тепер Міністерство культури відгукнулося разом з Інститутом нацпам’яті на нашу пропозицію створити міжвідомчу групу з представників міністерств, Офісу генпрокурора, ДБР і спільно шукати компроміс, і якось реалізувати цей проєкт. Формується особистий склад. Очікуємо засідання.
ЗА СКІЛЬКИ ЧАСУ МОЖЛИВО ЗБУДУВАТИ МЕМОРІАЛ
Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності:
На будівництво меморіалу потребуємо пів року, і є повна готовність. Щоб тільки було знято арешт із ділянки. Матеріали закуплені, генпідрядник чекає. Але ділянка заарештована "на невизначений термін". Тут ні Музей, ні Мінкульт не впливає. Офіс генпрокурора та ДБР є незалежними органами розслідування. Якщо офіційно, формально.
Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності:
Не залежно від того, коли стартує будівництво Національного меморіалу, щодо об’єктів на алеї Героїв Небесної Сотні ми готуємо такі дії:
1. Меморіалізація. Це збереження. Фіксуємо, консервуємо, реставруємо об’єкти. Наприклад, прострілені стовпи. Навіть плануємо відновити тинькування на колонах МЦКМФ ("Жовневого палацу"). Останній шар штукатурки треба зняти, зробити видимими отвори від куль. Це складно, бо палац і "Глобус" – балансоутримувачі приватної власності. В них свої нагальні проблеми з обслуговування будівель. Забезпечити належну шану цьому місцю треба не довкола, а спершу на алеї. А тоді вже своїм прикладом закликати приватні інституції.
2. Музеєфікація. Це доступність об’єктів для відвідувань. На стовпах діри від куль – це те, що найбільше цікавить екскурсантів. А, йдучи сам, і не помітиш. Музеєфікація передбачає привернення уваги й інформування. Табличку з QR-кодом. Можливо, в бруківці щось. Створюємо робочу групу, яка визначить, що як музеєфікувати, і засоби визначать професіонали – архітектори, пам’яткоохоронці та дизайнери.
Головні об’єкти народного вшанування будуть збережені й інтегровані в меморіальний комплекс – каплиця, пам’ятний хрест. Вже розроблено облікові картки і внесено в реєстр пам’яток. А в проєкті музею народний меморіал включено в фасад будівлі.
ЧОМУ НЕ МОЖНА ЛИШАТИ АЛЕЮ, ЯК Є
Ольга Сало, заступниця генерального директора з розвитку та культурно-просвітницької роботи Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності:
Є голос тих, хто проти будь-яких змін на алеї. Всі ми учасники подій, і кожен сприймає пережите по-різному. Але чи будуть наші пережиття передаватися в майбутнє? Щонайменше треба позначити ключові місця, впорядкувати алею. Точки загибелі людей неможливо буде позначити за умови "ніяких змін на алеї". Майже щодня проводимо екскурсії. На чому ми розказуємо про Мадан дітям і молоді? На пальцях. Попри портрети, обстановка подій на місці вже не прочитується. Наші пам’яткоохоронці, завдання яких – дуже точно фіксувати точки загибелі, місця барикад, кажуть, що подекуди земля просіла на 40 см. Говорячи про збереження, мають на увазі непорушність простору, а він – скривлюється.
Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності:
Стан меморіалу показує кожному відвідувачу ставлення влади, держави, Музею і міської громади до пам’яті про героїв.
По межі території проставлено наші маячки – означено, що це територія меморіального комплексу, але як меморіальний простір воно не сформоване. Ступивши туди, людина бачить просілу бруківку, напівзасохле дерево. Світлин із портретами загиблих замало для відчуття, що це сакральне місце. Гості, зокрема ВІПи, яких ведуть на алею, деколи питають: а де сам меморіал? Їм у протоколі прописане "відвідання меморіалу". Проходять – не розуміють. Знизу портрети, посередині портрети, дерева в портретах, портрети на стенді, який ми фарбуємо щороку, але який іржавіє, бо зроблений як тимчасовий. Це те, що Україна спромоглася за 8 років із вшанування пам’яті.
Музеї будуються 10, 15 і більше років, але меморіали будувати швидко. Народний меморіал постав як особиста пам’ять очевидців. Він має перерости у величний Національний меморіал і засвідчувати пам’ять інституційну.
ЧОМУ ПОТОЧНИЙ СТАН АЛЕЇ ТАК ЧАСТО НА СЛУХУ
Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності:
Судячи з деяких людських реакцій, Музей – громовідвід. Впало дерево чи прорвало трубу – це музей не доглянув, а візьмись щось робити – не можна, бо в усього є господар. Стовпи – це Київенерго, дерева – Зеленбуд, дорога – Автодор, розмітити її, щоб не паркувалися – це Центр організації дорожнього руху. За незаконно припарковані машини теж штраф ми не випишемо.
Територія передана нам у користування, та аби щось робити на ній – Музей повинен платити як користувач. І ми платимо. Навіть за прибирання частково платимо, частково для цього доукомплектували господарчий відділ. ШЕУ прибирає раз на тиждень, раз на місяць косить, наприклад, а ще кожного дня прибираємо ми. Планували для журналістів захід "День з прибиральником". Недопалки, пляшки... не при людях говорити, що там знаходять.
Попри все, ми – десь самі, десь у співпраці з партнерами – доглядаємо і покращуємо територію. Домоглися поліцейського патрулювання, відеонагляду, встановлення обмежувальних бетонних півкуль і квітників, облаштували місце вшанування героїв у їхні Дні народження – дзвін, флагшток, місце для квітів та інфотаблиць, оперативно сповіщаємо поліцію про випадки руйнування майна та нерідко зумисного вандалізму. Двічі на рік запрошуємо всіх небайдужих на прибирання території у форматі народної толоки. Провели на алеї багато акцій, інфрмаційних виставок.
ДО 2026 РОКУ МОЖНА ЗБУДУВАТИ МУЗЕЙ МАЙДАНУ
Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності:
8 вересня ми оголосили тендер на проєктування будівлі. Документація містить вимоги, які мають врахувати проєктувальники. Базове, технічне, просторове бачення – що повинен мати музей зовні та всередині.
Сама проєктна ідея цього в деталях не передбачає. Наша команда 2-3 мсяці зустрічалася з архітекторами, щоб нам спроєктували саме музей, у якому зможемо ефективно працювати. В чому загрози? Пам’ятаю музей у Бельгії, присвячений Першій світовій війні, збудований на конкурсній основі за проєктом відомого японського архітектора. Споруда гармонійно пов’язувалася із зовішнім середовищем, але в ній не можливо було облаштувати музейний простір. Дуже багато скляних площин, вікна до підлоги. Не продумавши наперед, музейники не змогли вже змінити ті стіни через авторське право. Скандал, конфлікт і приміщення не вповні функціональне. Намагаємося врахувати знання про це і на теперішньому етапі багато потрібного закласти й обумовити.
Зазвичай проєктування триває півтора-два роки. В динамічному темпі на кінець 2022 року сподіваємось отримати три стадії проєкту, пройти низку державних експертиз і погоджень. Час залежить від політичної волі та можливих несподіванок у законодавстві. Вже нема ДАБІ, змінюються норми, вимоги по висотності, гряде реконструкція Хрещатика, тому може бути що завгодно, проте ми націлені у 2023-му шукати генпідрядника будівництва і за три роки звести будівлю. Додам: за сприятливих фінансових і політичних умов.
ЧОМУ ЗАТРИМКА РЕАЛІЗАЦІЇ МУЗЕЮ ВИГІДНО РОЗВ’ЯЗАЛАСЯ
Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності:
Цього літа розблоковано процес розробки проєктно-кошторисної документації. Німці передали нам майнові авторські права. Ми не сподівалися, що держава буде 2 роки йти до цього. Лише наприкінці 2020-го німецьким переможцям архітектурного конкурсу було зусиллями Кабміну виплачено премію. По-друге, після тривалих пошуків ми знайшли форму, щоб реалізувати саме їхній проєкт. Це важлива складова.
Але в реаліях – наші державні розцінки за нормативами ДБН є пострадянські, відірвані від реальності, відштовхуються від проценту загальної вартості будівлі, тобто нереалістичні для європейців. Також німці мали б відповідати вимогам українських законів, мати в команді сертифікованих згідно з українським законодавством головних інженера й архітектора проєкту. Це умови теж для німців неможливі. Вони не хотіли ані видкривати тут представництво, ані вникати в проходження наших експертиз. Для них це невідоме загрозливе середовище.
Пішовши на компроміс, німці пропонували продати ліцензійне майнове право на здійснення проєкту за 900 тисяч євро. Це звичайне в світовій практиці рішення виявилося нездійсненним для нашої держави через суму. Кінцеве рішення з двох причин вигідне для України. По-перше – вартість проєтування буде в 5-7 разів нижча. Друге – завдяки наполегливості команди, нам проєкт дістався на хороших умовах. Ми вели непрості переговори. Маємо палку переписку. Ціною двох років вийшли на хороший варіант. У травні 2021-го підписали ліцензійну угоду про безкоштовну передачу нашому закладу авторських прав на проєкт музею.
Німці були дуже мотивовані реалізувати свій проєкт. Бо згідно з нашим законодавством, Україна могла би перейти до проєкту, який у конкурсі на другому місці. До речі, його зробила київська команда. Цікаво, що володарі другої премії теж доносили думку, наскільки для України важливо втілити німецький проєкт світового рівня і не мати скандальної історії з відшиванням іноземного переможця.
Це ще й політично було загрозливо. Правителі країн бувають на алеї Героїв Небесної Сотні. Коли покладала квіти Ангела Меркель, її потішили, що німецька команда перемогла, і що буде спорудження музею за німецьким проєктом. Тобто тут і такі репутаційні ризики.
МУЗЕЙ МАЙДАНУ – МУЗЕЙ-ПРЕЦЕДЕНТ
Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності:
Зовні, фахівці в різних колах називають нас першопроходцями. Вперше в Україні будується великий музей у центрі міста з нуля. Вперше – за міжнародним відкритим конкурсом. Вперше є нагода створити розкішний простір не просто на тему музею, а й для вже створеної Коаліції пам’яті та для запланованого Дому Свободи – осередку громадських ініціатив. Перед музеєм планується простора площа, а в фойє закладений простір для поважних подій національного значення. І вперше хтось потрапив у колізію, коли сплачений аванс і нема права будувати. Що робити? Можемо убезпечити майбутні процеси від такої пастки, а подолавши свою, маємо створити сучасний меморіально-музейний комплекс.
ЩО ГАРАНТУЄ ПОЯВУ МУЗЕЮ МАЙДАНУ
Ольга Сало, заступниця генерального директора з розвитку та культурно-просвітницької роботи Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності:
Музей Майдану – точка свіжої болісної історії, ще й дуже політизованої. Нова українська влада, як і попередня, декларує, наскільки важлива їй тема Майдану. Розуміємо, що і кожна наступна влада буде це декларувати – за умов, що суспільство продовжуватиме сигналізувати про важливість цієї теми. Моя думка – що всі інформаційні напади на Музей мають на меті дискредитувати в очах людей саму ідею появи меморіалу та музею. Це не атака на інституцію. Треба пам’ятати, що музей – досить дороге задоволення для будь-якої країни. Йдеться про кошти, і для простого обивателя це благодатна тема для спекуляцій. Навіщо тратити мільйони на музей? Це ж нудне, куди примусом водять один раз зі школи. Є таке бачення музеїв поки що. Якщо буде розчароване суспільство, Музей Майдану не виникне! Навіть попри те, що вже вкладені кошти та зусилля, навіть попри закон, який забороняє на тій ділянці будь-що, крім музею. Тільки якщо для українців цей музей важливий, тоді він постане!
Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності:
Гарантувати три роки фінансування складно. Забезпечуємо все потрібне від нас. Проводимо чітке фінансове планування, намагаємося вплинути на формування бюджету на різних рівнях, на проведення засідань у бюджетних комітетах, здобули певну підтримку в середовищі парламентарів. Ми ж не подаємо заявку і сідаємо чекати. Стежимо. Щось не так – здіймаємо невеличкий кіпіш.
Кошти держава може виділяти й шороку, але при цьому можуть залишатися перепони. Навіть суто наші. Скажімо, вчасно не розробимо проєкт дизайну. Це теж виклик – нашвидкуруч не поставити будівлю, яка буде порожня. При цьому важливо не стати довгобудом. Навіть, як той же Музей Голодомору. Відкрили першу чергу – і ніби музей є, люди знають, де він. А насправді там від 2009 року лише меморіальна частина, а самого музею якраз нема ще.
Один з наших нових пріоритетів – зробити свої дії видимими в громадському просторі. Щоб надалі ми не самі боролися за постання музею, а щоб громадянське суспільство, розуміючи його важливість, було нашим союзником і ми разом контролювали його наближення, якщо раптом владі цей проєкт стане неактуальним із якихось суб’єктивних причин. Об’єктивні – ковід, економіка, війна. Але в стабільних умовах ми разом маємо вплинути на якісну та максимально швидку реалізацію меморіалу з музеєм.
Текст і верстка – Северин Наливайко, редактура – Олена Шарговська, фото – Богдан Пошивайло: команда Національного музею Революції Гідності.