Артем Анатолійович Мазур народився у місті Хмельницькому 6 серпня 1987 року. Був старшою дитиною в багатодітній родині. Протягом 1994-2003 років навчався у Хмельницькому технологічному багатопрофільному ліцеї з загальноосвітніми класами, а 2003 року вступив до Хмельницького вищого професійного училища №11 та отримав професію автослюсаря. Пройшов службу у лавах Збройних сил України, після демобілізації влаштувався на роботу у приватну компанію спеціалістом з логістики, згодом працював охоронцем. Ще зовсім юним підтримував Помаранчеву революцію, проявляючи активну громадянську позицію.
Участь у Революції Гідності. Активіст Євромайдану. Наприкінці 2013 року, коли у столиці почалися масові протести, попри застереження батьків, він приїхав до Києва. Спочатку охороняв інформаційний намет, потім, після короткого перебування вдома, повернувся на Майдан та вступив до 15-ї сотні Самооборони Майдану, де став чотовим 9-ї чоти. Разом з іншими активістами чергував на барикадах, прибирав територію. Одного разу побратим Артема проспав свою зміну і той простояв на морозі дві зміни поспіль.
Час від часу хлопець приїздив додому, щоб провідати рідних та перепочити.
18 лютого 2014 року Артем був у Києві. Разом із побратимами брав участь у “мирному наступі”. Зранку колона протестувальників рушила з Майдану до Верховної Ради України з метою вимагати від парламентарів винесення на сесійне голосування законопроєкту про внесення змін до Конституції України. Будівлю Верховної Ради та Маріїнський парк оточили внутрішні війська. Після 13:00, виконуючи злочинний наказ Віктора Януковича, силовики почали стріляти в учасників ходи. Бійці на дахах цілилися в людей з рушниць та закидали їх світло-шумовими гранатами. В ході цих зіткнень, у проміжку між 13:30 – 14:20, в Артема влучили осколки гранати. Крім цього, невідомі, очевидно "тітушки", завдали хлопцю важкі тілесні ушкодження.
Він лежав біля Маріїнського парку, де його, ще живого, знайшли волонтери та доставили до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги з діагнозом: забій головного мозку та черепно-мозкова травма.
Побачивши відео побоїща у Маріїнському парку та впізнавши серед поранених Артема, до Києва приїхав його двоюрідний брат. Травми були такі, що майданівця було важко впізнати.
Попри операцію, Артем перебував у комі впродовж трьох тижнів. Рідні та друзі до останнього сподівалися, що йому вдасться перебороти смерть і навіть мали намір перевезти його на лікування за кордон. Однак 3 березня 2014 року о 10:55 його серце зупинилося.
Артемові Мазуру було 26 років.
Пошанування. Артема Мазуру поховано у рідному Хмельницькому. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Артему Мазуру було присвоєно звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно), а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет героя викарбувані на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. Згідно з рішенням 36 сесії Хмельницької міської ради технологічному багатопрофільному ліцею міста, де навчався герой, присвоєно ім’я Артема Мазура, а 18 лютого 2015 року встановлено меморіальну дошку у пам'ять про нього на фасаді будівлі цього ж ліцею. 21 березня у місті Хмельницькому на честь Артема Мазура була встановлена меморіальна дошка при вході до вищого професійного училища №11, що на вулиці Тернопільській, випускником якого він був.