У меморіалі увічнено імена жителів Гореницького старостинського округу, які загинули за незалежність України. Історію кожного з 14 полеглих прочитали на відкритті. Частина з них вирушила на війну до повномасштабного вторгнення під час проведення АТО та ООС на сході країни. Один із загиблих – Сергій Чорний був активним учасником Помаранчевого майдану та Революції Гідності. Із початком повномасштабного вторгнення разом із дружиною він став на захист країни. Загинув чоловік 29 липня 2024 року.
На відкритті меморіалу зібралися чимало людей із місцевої громади, а також рідні захисників, школярі та представники місцевої влади. Відбулася спільна молитва за всіх, хто продовжує захищати нашу країну.
Меморіал освятили єпископ Васильківський Єфрем та духовенство Вишневського благочиння Православної церкви України.
Пам’ятник було виготовлено благодійним фондом “Пам’яті Небесної сотні” за підтримки доброчинців, зокрема за сприянням 23-ї окремої бригади ОГП “Хортиця” НГУ. Над створенням його працювали солдат Левон Осіпян, старший лейтенант Андрій Павленко та солдат Борис Данилюк.
“Пам’ятник виготовляли в частині у запорізькому краї. Інколи продовжували роботу й під час обстрілів. Задум пам’ятника в тому, що ритми життя продовжуються – це символізують золотисті лінії, хрест говорить про пам’ять. А позаду ми розмістили уламки танкових снарядів і мінометних мін, які прилітали по наших позиціях на запорізькому напрямку. Ми вмонтували їх до пам’ятника – він так само поранений, як і вся Україна”, – розповів Андрій Павленко, один із творців меморіалу та голова благодійного фонду “Пам’яті Небесної сотні”.
Люди клали квіти до пам’ятника й ішли до портретів загиблих. Перечитували їхні історії, вдивлялися у знайомі обличчя – серед них друзі, сусіди, добрі знайомі, однокласники… Цей меморіал – нагадування про кожного, хто віддав життя за волю та краще майбутнє нашої держави.
“Я прийшов ушанувати цих хлопців-воїнів. Спасибі їм, що вони захищали нас. Ми маємо пам’ятати їх, доки живі. Дивлюся на ці фото – ось я знав Сергія Лісовського, він був моїм сусідом…” – сказав житель Гореничів Микола Польовий.
“Прийшла сюди, щоб ушанувати пам’ять наших односельців, – розповіла пані Ніна. – Ушановуємо пам’ять наших хлопців, а хто воює, – хай повертаються всі живими. Я знала Олександра Гришина – він першим загинув, Микола Орищенко – така велика у них родина гарна, дуже люди добрі, працьовиті. Сергій Лісовський, ми добре його знали…”
Ушанувати пам’ять односельців прийшли й ветерани війни.
“Я знав майже всіх наших загиблих іще зі школи: з кимось училися разом, з кимось спілкувалися. Більшість із них були моїми однолітками. Це місце пам’яті дуже важливе для нас. Хочеться, щоби сюди щодня приносили квіти хлопцям хоча б по одній. Я сьогодні мало не плакав на відкритті, бо сам пройшов те пекло, це дуже страшно. Багатьох місцевих хлопців іще шукають”, – сказав Ернест Саркісов, військовослужбовець 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, парамедик, який отримав поранення на запорізькому напрямку, внаслідок якого втратив ногу.
Вічна слава героям!
Пам’ятаємо!
Світлини: Богдан Пошивайло