Устим Володимирович Голоднюк народився у місті Збараж на Тернопільщині 12 серпня 1994 року в сім’ї Ірини та Володимира. Був єдиною спільною дитиною. Протягом 2000-2008 років навчався у Збаразькій загальноосвітній школі №2, а з 2008 по 2011 – у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут. Батьки Устима розлучилися. Хлопець мешкав із матір’ю, яка, коли син вже став студентом, поїхала за кордон на заробітки, а також не переривав спілкування із батьком.
Збаразький замок, історія рідних місць та України, особливо період козаччини, з дитинства захоплювали Устима. Після восьми років навчання у збаразькій школі він вирішив пов’язати своє життя з армією, вступивши до військового ліцею. Однак за кілька місяців до закінчення курсу він був відрахований через бійку, заступившись за товариша. У 2011 році Устим вступив до Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» на спеціальність “Енергетика й електротехнічні системи в АПК».
Запам’ятався цілеспрямованим і мужнім, не скаржився на труднощі, регулярно займався спортом (бодибілдингом). Любив читати історичну та філософську літературу. Його улюбленою була пісня “Мій лицарський хрест”, а життєвим кредом: “Жити не задля нагод. Достатньо любити і вірити в те, що робиш. Слова підтверджувати справами”. Мріяв вступити до міжнародного миротворчого контингенту.
Влітку 2013 року разом із коханою дівчиною Устим приїхав до Києва, щоб заробити трохи власних коштів. Після роботи знайомилися з містом і його історією. На вулиці Інститутській, біля пішохідного містка, Устим сфотографувався на пам’ять про своє перебування у столиці, не здогадуючись, що менше ніж за пів року він знов побачить Київ, майдан Незалежності та цю вулицю, де проллється кров сотень людей, які постали на захист людської гідності та заради європейського майбутнього України.
Участь у Революції Гідності. Активіст Євромайдану. До масових протестів у листопаді 2013 року Устим долучився майже одразу після того, як Кабінет міністрів України оголосив про призупинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. З 22 листопада разом з іншими активістами він перебував у таборі мітингувальників біля монумента Незалежності. Вночі 30 листопада, коли бійці ‘Беркуту’ напали на нечисленних протестувальників, стояв у перших рядах, намагаючись стримати наступ силовиків, щоб з оточення змогли вийти дівчата. Устим залишався на місці бійні до останнього, від ударів кийками отримав травми голови. Йому наклали 12 швів.
Перепочивши два дні у рідних, хлопець знов вирушив на барикади. Він став бійцем 38-ї сотні Самооборони Майдану. Його впізнавали за блакитною каскою ООН, яка, як казав хлопець, мала стати його оберегом. Широко розійшовся його вислів «Небо падає» – так домовився Устим із побратимами попереджати один одного про небезпеку.
У середині грудня поїхав додому, щоб скласти сесію. Коли ж 19 січня 2014 року побачив у новинах, що на вулиці Грушевського почалося силове протистояння, того ж дня повернувся до Києва і перебував у центрі подій, чергував ночами на барикадах. 18 лютого разом із побратимами зі своєї сотні Устим брав участь у ‘мирному наступі’ – ході до Верховної Ради. У Маріїнському парку в один із моментів він опинився сам на сам із силовиками, далеко попереду побратимів. Беркутівці напали на хлопця, але група самооборонівців підбігла на допомогу, того разу врятувавши Устимові життя.
Зранку 20 лютого близько 09:00 силовики, які до того тримали Майдан в облозі майже півтори доби, почали відступати вгору по Інститутській. Слідом за ними пішли протестувальники, прагнучи відтіснити силовиків та укріпити барикади. Устим у своїй блакитній касці, тримаючи в одній руці щит, а в інший бинт, побіг нагору, щоб допомагати пораненим. О 09:54, коли він був неподалік від верхнього виходу станції метро «Хрещатик», в нього влучила куля, пробила потилицю та вийшла над лівою бровою. Блакитна каска, яка не захистила свого власника, була вся у крові.
Устимові Голоднюку було 19 років.
Пошанування. Устима Голоднюка поховано у рідному Збаражі. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Устимові Голоднюку було присвоєно звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно), а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет героя викарбувані на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. 27 березня 2014 року 24-а сесія Бережанської міської ради ухвалила рішення надати Устимові Голоднюку звання “Почесний громадянин міста Бережани” (посмертно), а також перейменувати міський сквер, що знаходиться між вулицями Вірменська та Академічна у “Сквер Устима Голоднюка” і встановити там меморіал на честь Героїв Майдану. 38 сотня Самооборони Майдану має ім’я Устима Голоднюка. 31 серпня 2014 року у Бережанах Тернопільської області на фасаді будівлі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України “Бережанський агротехнічний інститут”, що на вулиці Академічна, 20, де навчався герой, йому було відкрито меморіальну дошку. 1 вересня 2014 року у місті Збаражі Тернопільської області на фасаді будівлі середньої загальноосвітньої школи № 2 імені Івана Франка, що на вулиці Чорновола, 1, де навчався герой, йому було відкрито меморіальну дошку. 19 травня 2017 року у Збаразькому замку йому було відкрито пам'ятник-погруддя. 19 лютого 2019 року у Львові на фасаді будівлі Державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут, що на вулиці Пасічна, 68, де навчався герой, йому було відкрито меморіальну дошку. У Збаражі Устимові Голоднюку та наймолодшому Герою Небесної Сотні Назарію Войтовичу 12 липня 2019 року було відкрито пам’ятник. На початку серпня у Збаражі після Революції Гідності щороку відбуваються спортивні турніри з футболу, волейболу і гирьового спорту ”Героям — слава!”, присвячені пам'яті Устима Голоднюка та Назарія Войтовича. Перший турнір провели 12 серпня 2014 року у 20-річчя від дня народження Устима. Другий турнір — 12 серпня 2015 року. Кабінет Міністрів України 15 листопада 2017 року заснував поміж державних стипендій найкращим молодим вченим за вагомий внесок у розвиток демократичних та гуманістичних цінностей у сфері науки і освіти та зміцнення міжнародного авторитету України стипендію імені Устима Голоднюка.