Помаранчева революція — чи не найскравіший приклад "кольорових (оксамитових) революцій, що, немов еста-фета, пройшли у країнах колишнього соцтабору та Близького Сходу. Попри унікальність кожної, всіх їх обʼєднують схожа ідеологія - вимога демонтажу авторитаризму й демократизації влади, а також технологія масових ненасильницьких акцій протесту та його горизонтальна структура.
2004 рік. Проросійська олігархічна верхівка, ставлеником якої був президент Кучма, розуміла, що на президентських виборах, призначених на листопад, великі шанси перемогти має проєвропейський кандидат Віктор Ющенко. Тож влада розпочала потужну пропагандистську кампанію, основними завданнями якої були розкол українського суспільства та очорнення не лише опозиційного кандидата, а насамперед українців із різних регіонів в очах одне одного. Коли ані це, ані навіть отруєння Ющенка не подіяли, влада брутально сфальсифікувала вибори. Наступного дня після виборів, 22 листопада, почалися масові протести, символом яких став помаранчевий колір — колір, використовуваний у передвиборчій агітації Віктора Ющенка. Протести тривали 35 днів і завершилися перемогою — третім туром виборів, на яких кандидат від влади Віктор Янукович зазнав поразки.
Попри непевність ситуації, зимові морози, цькування з боку звезених за гроші прибічників влади, загрозу насильницького придушення протесту, в памʼяті українців ці події залишилися як радісні дні тріумфу народної волі над свавіллям влади, своєрідний неперервний протест-концерт.
Особливо це відчутно з відстані часу після драматичних подій Революції Гідності.
Помаранчева революція є важливим етапом на шляху до утвердження відновленої у 1991 році незалежності України.
Найважливіший і найболючіший її урок сформульовано у фразі "Непокаране зло зростає". Непритягнення до відповідальності фальсифікаторів виборів, організаторів невдалої спроби сепаратизму, компроміси нової влади з попередньою злочинною системою у 2004 році з часом призвели до масового розстрілу протестувальників у центрі Києва в 2014-му, а врешті — до військового вторгнення Росії.
На одній зі світлин, представлених тут, серед синьо-жовтих та помаранчевих є прапори Євросоюзу. Помаранчеву революцію можна назвати початком Євромайдану. Окрім ідейної суголосності з ним, вона ще подарувала цінний практичний досвід, сформувала суспільство, здатне на подвиг Революції Гідності: досвід попередніх Майданів виявився в самоорганізації феноменального рівня у всеукраїнському масштабі.