4 лютого – мітинги під Верховною Радою та Печерською РДА; заклик командувача внутрішніх військ Станіслава Шуляка до військовослужбовців; зустріч Віталія Кличка з Віктором Януковичем; Кетрін Ештон у Києві.
Зранку українська митна служба в Дорогуську заблокувала контейнер із десятьма тоннами гуманітарної допомоги для Євромайдану з Польщі. Мешканці польських міст зібрали для активістів Майдану теплий одяг, спальні мішки, розкладні ліжка та інші потрібні речі.
Віктор Іванович Чміленко народився 4 лютого 1961 року в місті Бобринець Кіровоградської області. Закінчивши місцеву школу, вступив до Кіровоградського технікуму механізації сільського господарства. Служив у прикордонних військах на території Туркменії на кордоні з Іраном. Після демобілізації до 1985 року працював у місцевому колгоспі інженером з техніки безпеки, згодом – у Бобринецькій ремонтно-експлуатаційній майстерні. 12 квітня 1991 року Віктора Чміленка було звільнено, офіційна версія – за власним бажанням, але основною причиною стало те, що чоловік прикріпив на дошку оголошень листівку із закликом до незалежності України. Того ж року Віктор закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут та отримав спеціальність зоотехніка.
У 1992 році він заснував фермерське господарство "Вікторія". Обробляв 350 гектарів землі, вирощував зернові й технічні культури, розводив овець, свійську птицю.
Василь Степанович Аксенин народився 4 лютого 1962 року в селі Литячі Заліщицького району Тернопільської області. Після закінчення місцевої школи переїхав до Чернівців та вступив до технічного училища №3. Згодом улаштувався працювати на чернівецький завод "Вимірювач". Був різноробом, потім став інженером, а пізніше організував власну справу з виготовлення опалювальних систем. У 2007 році закінчив Чернівецький державний комерційний технікум.
Василь Аксенин разом із дружиною Тетяною виховував двох синів – Юрія та Богдана.
За спогадами рідних і друзів, чоловік дуже любив птахів. "Із тим захопленням, яке у нього викликала природа, ніщо не могло зрівнятися. Він знав, як лікувати, як харчі підбирати, у нас були й екзотичні птахи, пташенята. З його рук усе мало дар вижити й вирости", – згадувала дружина. І якщо хтось зі знайомих знаходив поранену пташку, приносив її у дім Аксениних.
