Пам’ять у тонусі: які книжки видає Національний музей Революції Гідності?

Цьогоріч на "Книжковому арсеналі" Національний музей Революції Гідності презентував два видання – “Небесна Сотня. Життєписи” та “Майдан. Пряма мова”, а також долучився до організації дискусії “Домовитись про Майдан: біографії та історії”. Обидві книжки присвячено драматичному періодові новітньої історії України – подіям 2013–2014 років. Видавничий напрям – один із головних у діяльності музею, адже важливо створювати не лише місця, а й тексти, які допоможуть подолати травму, переосмислити її.

“Покликання Національного музею Революції Гідності – не просто створити музей, експозицію, збирати експонати, розповідати історії про них. Це одне з наших завдань. Якщо говорити про місію, то це насамперед популяризація теми Майдану, героїзму, який там проявився, патріотизму, який привів людей на Майдан. Коли йдеться про Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності, то говоримо про два аспекти: революцію та явище “Небесна Сотня”. Видання, які підготував музей, якраз показують ці два напрями – меморіалізацію та популяризацію. Тут історія про героїв, найвищий рівень жертовності й історія протесту, стійкості, історія натхнення і все те, що живило Майдан увесь час", – каже Ольга Сало, кураторка видавничих проектів Національного музею Революції Гідності.

Ольга Сало, кураторка видавничих проектів Національного музею Революції Гідності

 

ІСТОРІЯ КОЛЕКТИВНОЇ ПАМ’ЯТІ

Видання “Небесна Сотня. Життєписи” з’явилося восени 2018 року. Це перший том трикнижжя, документально-публіцистичний мартиролог Героїв Небесної Сотні. Авторка Світлана Терейковська працювала над проектом понад п’ять років. У першому томі зібрано нариси-життєписи тридцяти п'яти активістів Євромайдану, які віддали життя заради перемоги демократії. Читач дізнається про маловідомі біографічні факти, спогади та свідчення рідних, друзів, земляків. Це книжка про пересічних людей, які стали героями. Працювати над такими текстами складно. З одного боку, є авторський погляд на історію, з іншого – родина, яка хоче бачити свого родича в певному образі.
“Ця книжка – пам’ять, реквієм. Кожна мікроісторія – то історія всієї країни, а не окремої родини. Адже подвиг був не лише для родини, а для всієї держави. На життєписах Небесної Сотні можна виховувати майбутні покоління. Майдан був ідеальною країною в країні. Щоб написати одну мікроісторію, потрібні десятки зустрічей із різними людьми – друзями дитинства, одногрупниками, однокласниками, колегами по роботі, побратимами по Майдану і, звичайно, це родичі та найближчі рідні. Розповідати про них неможливо, оминаючи власні емоції та враження від побаченого й пережитого протягом трьох місяців спротиву. Це був час, коли українці згуртувалися та об’єдналися в потужному поруху, ніби мали вирішувати долю не лише власної держави, а й усієї планети. Нашій країні тоді випало перевірити світ на людяність та моральність. Яскравий приклад того, як треба складати важкий і суворий іспит на це, усім нам показали Герої Небесної Сотні. Багато хто мені каже, що Небесна Сотня дала неймовірну мотивацію. Коли почалася війна, у військкомати стояли черги. Багато людей мені телефонують. Кажуть, що читають щодня по одній історії. Спочатку намагалися читати по кілька, але емоційно це важко. У мене також є відчуття, що знала особисто всіх тих людей. Певно, це передається й читачеві. Дехто проводить паралелі з героями минулих часів, навіть із козаками. Кажуть, що книжка потрібна. Багато дзвінків із бібліотек. Також вона викликала інтерес серед військових, зокрема тих, хто був на Майдані", – розповідає Світлана Терейковська, філолог, публіцист, волонтер.

 

НЕ ЛИШЕ ПРОЧИТАТИ, А Й ПОЧУТИ

Видання “Майдан. Пряма мова” – 35 інтерв’ю, записаних з учасниками та свідками подій Євромайдану в Україні. Це перша книжка серії усних історій, започаткована Національним музеєм Революції Гідності. Збирати свідчення науковці Олена Чебанюк та Оксана Ковальова почали у 2014 році, буквально через кілька днів після розстрілу Небесної Сотні. Авторки самі були учасницями Майдану. Признаються, що спершу не мали мети видавати зібраний матеріал, просто хотіли зафіксувати історії для нащадків. Однак їм удалося реконструювати історичний контекст подій на Майдані й окремих його елементів, зафіксувати щоденний досвід та практики респондентів.

Упродовж 2014–2019 років науковці зібрали понад 200 інтерв’ю, і сьогодні робота зі збору свідчень триває. Назва книжки відображає намір видавців та впорядників максимально зберегти відчуття живого спілкування з очевидцями подій. Зібрані за п’ятирічний період розповіді є не просто описом перебігу подій або історичною хронікою, вони переважно репрезентують індивідуальне бачення майданівських реалій респондентами та є їхньою особистою спробою осмислення як свого власного, так і колективного досвіду спротиву тодішній владі.

“Упродовж цих п'яти років ми не просто спостерігали, як змінюється пам’ять, а й досліджували всі ці процеси, зокрема й естетику спогадів. Чому усні спогади такі важливі? Ми знаємо, що історія твориться через документи, може бути представлена музейними артефактами, а може бути представлена спогадами людей. Антропологію спротиву достатньо не досліджено. Ми зробили все, щоб створити базу для подальших наукових досліджень, керуючись методом усної історії. Усні спогади про Революцію Гідності, свідчення безпосередніх учасників протестних акцій є не лише важливим елементом збереження пам’яті про феномен Майдану, а й джерелом для наукових досліджень у царині антропології спротиву. Аналіз усних історичних наративів допомагає дослідити засоби та способи, за допомогою яких вибудовується, структурується й систематизується колективна та індивідуальна пам’ять про знакові історичні події в житті країни. Найчастіше згадують про ту неповторну атмосферу, яка існувала на Майдані, про те, що людина там хотіла бути кращою. Ця неповторність Майдану, солідарність, самоорганізація – майже в кожному інтерв’ю. Є люди, які досі бояться говорити про Майдан. Багато таких випадків, коли просять не називати прізвище. Або про деякі епізоди розповідають не під запис на диктофон. Для декого є внутрішній цензор. Тому ми зробили повторні інтерв’ю. Інколи вони вдаються більш відвертими. Ті епізоди, які були болісними в 2014 році, – через кілька років людина вже може про них говорити, особливо коли це стосується розстрілу Небесної Сотні”, – каже Олена Чебанюк, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства відділу української і зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України.

Збірник унікальний тим, що в ньому подано повні транскрипти, дослівні розшифровки записаних спогадів. Відповідно до методологічних засад oral history тексти інтерв'ю у книжці друкуються з максимальним збереженням мовних і стилістичних особливостей розповідей та з мінімальними редакторськими правками. Також на початку майже всіх інтерв’ю наведено QR-код, за допомогою якого можна прослухати оригінальні записи. Голос не тільки передає емоції та темперамент особи, а є ще й своєрідним інструментом візуалізації її спогадів, таких нібито простих, часто типових для майданівців, проте дуже особистих і щораз унікальних. Текст проілюстровано світлинами, як зроблено авторками, та з архівів респондентів. Читач дізнається про те, яким запам’ятався Євромайдан церковним діячам та парафіянам, медикам і парамедикам, членам майданівських сотень, політичних та громадських об’єднань, волонтерам і свідкам.

“Книжка буде цікава багатьом. Не лише вузькій аудиторії – історикам, фольклористам, культурологам, історикам мови, а й усім, хто цікавиться історією та антропологією соціального спротиву. У книжці – історії людей різних соціальних статусів і сфер діяльності, але всі вони якимось чином були волонтерами. Кожен вірив, що може допомогти спільній перемозі. Є тут і повторні інтерв’ю з тими, кого ми записували в 2014 році. Одразу після подій була емоція. Нині люди більш осмислено, логічно викладають матеріал, хоча здавалося, що з пам’яті події мали стертися. Щось, навпаки, доповнюється деталями. Кожна історія особлива, та багато в чому розповіді перегукуються. У них є спільні маркери. Наприклад, чому люди вийшли на Майдан. Майже всі відповідають: тому, що побили студентів”, – розповідає Оксана Ковальова, літературний редактор  Національного музею історії України, кандидат філологічних наук, волонтер.

“Майдан. Пряма мова” – наукове видання, де немає оцінок та інтерпретації подій революції. Насамперед це можливість самому розібратися із ситуацією. Зрозуміти, що керувало людьми, які вийшли на Євромайдан, що там взагалі відбувалося.

 

 

ПРО ДИЗАЙН КНИЖКИ

Над дизайном видання “Майдан. Пряма мова” працювала дизайнерка Ольга Ващевська. Завжди важлива залученість читача, його взаємодія з книжкою. На думку дизайнерки, обкладинка має бути пов’язана змістом із текстом. Щоб творчі рішення були вдалими, важливо залишатися в контексті, знати ситуацію ізсередини, однак постійне перебування в одній темі може створити ефект інформаційної бульбашки й нашкодити роботі.

“Дизайнер читає текст, фіксує, які відчуття в нього виникають під час читання. Можна поринати в певну атмосферу для створення гарного продукту. Чим більше в тебе буде емоцій, тим більше матимеш варіантів, як народити цікаву ідею. На обкладинці зображено щит. Його складено з маленьких тегів – фактично та сама пряма мова, яка є в книжці. Тут написано: "люди", "Кримська сотня", "Михайлівський собор", "конфесії", "Грушевського"... Ці теги створюють загальний образ щита. Перше, що людина бачить, – щит, потім слова. Ці слова – це зміст книжки, її наповнення. Лаконічний образ та багате наповнення. Виникає відчуття контрасту. Попри те, що це наукове видання, у ньому є родзинки. Над кожним текстом розміщено QR-код, за яким можна послухати розмову, додати голосу до тексту. Також є врізки. Якщо гортати книжку й лише читати врізки, то складається враження про сам текст. Тобто книжка має кілька рівнів – звуковий, текстовий, візуальний. Цінність цієї книжки в тому, що про події Євромайдану дізнаєшся від людей із дуже різним світосприйняттям, стилем мовлення. У кожному фрагменті прямої мови дуже багато інформації про соціальний стан людини, взагалі про її погляди на життя, цінності. В емоційному плані виникає відчуття, що ти поспілкувався з дуже різними людьми, з якими в житті навряд чи перетнувся б. Насправді наша пам’ять витирається. Перечитуєш таку пряму мову – й ніби повертаєшся в ту реальність”, – каже дизайнерка.


Видання Національного музею Революції Гідності не продаються. Їх розповсюджують серед цільової аудиторії (родичів Героїв Небесної Сотні, поранених і потерпілих на Майдані), зокрема по бібліотеках, освітніх закладах.

Відео з презентації на "Книжковому арсеналі" можна переглянути тут.