22 дні під російською окупацією провели мешканці села Світильня, що за пів сотні кілометрів від Києва. Спогадами, які вже стали історією, та речами − відтепер музейними експонатами з командою Музею Майдану поділилися Тетяна Сметана й Оксана та Юрій Шматки. До колекції передали щоденник з окупації, малюнки дітей, зроблені у місцевому бомбосховищі, та картину Івана Дрозда, спаплюжену рашистами.
Розповідаємо про експедицію Музею Майдану в межах усноісторичного проєкту "Російсько-українська війна: голоси очевидців".
До великої війни у Світильні мешкали близько тисячі осіб. Тепер сотні будинків понівечено, а десятки − у руїнах. 8 березня до села заїхали колони російської техніки, три тижні рашисти дислокувалися тут. Поселилися й у нині зачиненій садибі-кав’ярні "Наша хата", яка належить родині Тетяни Сметани. Стіни, раніше оздоблені в українському стилі, з віршами Тараса Шевченка й Лесі Українки та живописом у стилі українського наїву місцевого художника Івана Дрозда помалювали рашистською символікою, будівельною піною наповнили українські глечики, а паркан вибили БТРом.
"Після деокупації побачила наше понівечене село, а в "Нашій хаті" − спаплюжену картину, яку особливо любила у дитинстві. Ворог написав на роботі Івана Дрозда червоною фарбою великі літери “РФ”. А от над картиною напис “Слава Нації” залишився неушкодженим − чи то не помітили, чи не вміють читати…У нашій сім’ї маємо з пів сотні робіт Дрозда, колекціонувати їх почала ще моя бабуся. От одну з них з рашистськими слідами передаю в Музей, щоб зберігалася як іще один доказ варварства окупантів", − каже пані Тетяна. Передати роботу до колекції вирішила, відвідавши виставку "Війна за ідентичність. Сила опірності культури".
Увесь час в окупації провела родина Оксани та Юрія Шматків. Оксана почала вести щоденник у маленькому блокноті й фіксувала кожен день життя в окупації. Сім’я готувала їжу для літніх людей та полишених тварин, для дітей Оксана проводила театралізовані розваги.
"Окупанти перевіряли, допитували, просили їжу й іноді, відкриваючи вогонь, могли попередити про небезпеку. У селі були жертви, люди гинули як від прямого влучання снарядів у будинки, так і від рашистських куль. Після рашистів лишалася розруха − вороги зруйнували й амбулаторію, і приміщення сільради постраждало, а ще попалили техніку. Боляче було дивитися, але ми всі разом уже багато відновили й іще відновимо", − розповідає подружжя Шматків.
Після деокупації селяни активно долучилися до волонтерської діяльності. Нині родина Шматків робить окопні свічки, плете сітки та “кікімори”, наближаючи перемогу.
Якщо ви хочете розказати свою історію або передати експонати до Музею, напишіть нам maidanmuseum@gmail.com.