Тепер тільки копії. "Ікон революції" більше немає

Революційні портрети трьох класиків української літератури разом із цитатами за минулі чотири роки розійшлися незліченними копіями на одязі, в буклетах і сувенірах. Після всього цього студія інтер'єрів "Емпоріум" прибрала оригінали зі свого екстер'єру на Грушевського, 4 у вересні 2017 року.

"Пам’ятаю, як десь у середині грудня на "Йолці" з’явився плакат "BANKSY, WE NEED YOU". Тут, на Майдані, сформувався український запит на соціальне мистецтво", – писала навесні 2014 року Ярина Винницька в журналі "Український тиждень". Символічно, що в тодішньому її інтерв'ю анонімний творець історичних трафаретів – "наш Бенксі" Sociopath казав і про вандалізм:

"Ікони революції" – це посвята героям, живим і загиблим. Але то не перші роботи, які я створив на Майдані. Перші, намальовані на дерев’яних будиночках, згоріли в лютневій битві під час зачистки Майдану. "Ікони" ж побували в полоні, коли "беркутівці" захопили периметр Грушевського. Переживав, як вони там, чи "живі". Але знав, що, навіть як їх знищать, обов’язково відновлю. Не можу пригадати, як спала на думку ідея. Їх радше створило те середо­вище, що було на Грушевського, – незламний український дух, який вистояв навіть на 20-градусному морозі за правду. Малював їх 10 лютого. Було холодно, фарба ледве сохла, світла майже не було, бо воно робило кожного помітним по той бік барикад, і звідти миттєво летіли гумові кулі. Але душевності вистачало: дівчата поїли чаєм, бійці допомагали тримати трафарети, хтось ділився думками на камеру, а хтось – цигарками. Чотири години – й "ікони революції" були готові. Дванадцята сотня обіцяла взяти їх під скло на пам’ять про Революцію гідності. ... Якщо мистецька робота має соціальне й моральне зерно в собі, то мистецтво. Якщо ні, тоді це спорт, а він тяжіє до вандалізму. Банальний приклад вандалізму – молодики, які маркером де йдуть, там і пишуть свій нікнейм. Якщо ж говорити про вандалізм чи мистецтво з погляду псування архітектури, то вважаю, що сучасне мистецтво на старих стінах підкреслює їхню винятковість. І тут сучасне та давнє між собою абсолютно не конфліктують. ... Після того як я створив трилогію "Війна" на старовинній і дуже облупленій стіні львівського дому, який перебуває під охороною ЮНЕСКО, один мій друг у Twitter написав, що тепер мої малюнки теж під надійним захистом. І виходить: якщо їх зараз замалювати, це буде вандалізмом".