Інформаційно-навігаційна система "Місця Революції Гідності" – це мережа стендів, які знайомлять з історією та значенням окремих точок Євромайдану.
Головпоштамт
1 грудня під час найбільшого маршу-протесту на Майдані почалося встановлення наметів. У них було різне призначення: житлові, для медичних потреб, для розподілення одягу, для продуктів, церковний намет... На початку 2014 року волонтери Євромайдану організували листування між жителями наметового містечка. Пошта Майдану діяла щодня. Скриньки було встановлено на стендах біля Головпоштамту й Українського дому. Щовечора волонтери-поштарі забирали листи зі скриньок і розносили їх по наметах. Марка, листівки чи конверти мали символічну ціну – то була одна добра справа. Поміж інших ініціатив, які народилися на Майдані, були Автомайдан, Бібліотека Майдану, Відкритий університет Майдану, "Доїхати на Майдан", "Євромайдан SOS", Кіберсотня, Мистецька сотня, Пошукова ініціатива Майдану, Самооборона Майдану тощо. Самоорганізоване наметове містечко давало змогу забезпечити всі потреби протестувальників. Кожен сам знаходив собі cправу – хтось допомагав готувати їжу, хтось стежив за порядком, інші планували й реалізовували розвивальні проєкти. Приватні підприємці та звичайні громадяни несли кошти для підтримання життєдіяльності Майдану. Одним з обов’язкових правил внутрішнього життя наметового містечка була заборона на вживання алкоголю. Самооборона не пропускала на територію Майдану нетверезих та виводила за його межі тих, хто викликав певні підозри. У мирний період протесту щовечора зі сцени Майдану не лише лунала музика (й це допомагало зігрітися під час сильних морозів), а й читалися лекції, транслювалися історичні фільми, функціонував "відкритий мікрофон", який кожному давав змогу висловити свою думку. Цілісність, взаємопідтримка та самоорганізованість наметового містечка Майдану в багатьох учасників і сторонніх спостерігачів викликали асоціацію з давніми традиціями Запорозької Січі. Упродовж грудня 2013 року було поставлено 84 намети. Окрім того, для захисту від силовиків побудували вісім великих барикад. А обігрівати Майдан доводилося за допомогою 700 діжок із дровами.
Спогади учасників
Моє найменше надходження становило сімнадцять гривень. Із термінала маленького містечка Донецької, що характерно, області… Найбільше з тих, про які я взагалі можу говорити, мені в Жовтневий палац приніс знайомий власник інвестиційного фонду. Цього внеску вистачило на дефібрилятор, кардіограф і кисневу станцію.
Олександра Дубічева, активістка "Народного госпіталю"
Що таке Україна? Це коли затриманий за участь у заворушеннях молодий чоловік на псевдосуді з перспективою п’ятнадцяти років в’язниці надиктовує друзям недописану дитячу книжку. Це коли жителі за одну ніч організовують дружини самооборони й відловлюють посеред міста завезених бандитів. Я не знаю, візьме гору народ саме зараз чи це буде трохи згодом, але не перемогти він не може. Нас усіх Господь – байдуже, яким іменем хто його називає та як до нього звертається, – вже поцілував у тім’ячко.
Віталій Гайдукевич, журналіст
...Почали одразу структуруватися, створювати медичну службу, юридичну, роздавали листочки, що треба робити при затриманні, які дії, до кого звертатися, на що ми маємо право, що не має права робити міліція… Почали організовувати кухню. Ця самоорганізація в ту ніч нагадувала Помаранчеву революцію.
Олеся Стратієнко, громадська діячка
Експонат Національного музею Революції Гідності
Піаніно
"Біля Адміністрації президента львів’янин поставив перед міліцією піаніно" – приблизно такі заголовки ширилися у ЗМІ після першого тижня Революції Гідності. Тим львів’янином був 22-річний Маркіян Мацех. Інструмент він купив у Києві за 500 гривень на гроші батьків. Як пояснює, виникла ідея відповідати добротою на насильство, а ще – нести культуру в маси та створювати позитивний настрій. Маркіянові друзі розмалювали піаніно синьо-жовтими фарбами. Згодом воно перекочувало під стіни Київради. Через два місяці піаніно запланували виставити відразу в багатьох українських містах. "Фортепіано вже стало символом революції, мирного спротиву, а також показником культури та свідомості революціонерів. Хоч у країні є розбіжності в думках, але треба об’єднуватися навколо безсумнівних цінностей, таких, як, наприклад, мистецтво й невинність піаніно. А далі обстоюватимемо чесні суди, чесні вибори, міліцію з народом і так далі", – пояснив Маркіян. Упродовж подій Майдану фортепіанна музика в різний час лунала в Українському домі, Жовтневому палаці, КМДА, біля Головпоштамту. 10 лютого інструмент поставили в місці зіткнень із силовиками на вулиці Михайла Грушевського – просто на даху згорілого автобуса. Там устигли на ньому пограти й відомі музиканти, такі як Руслана Лижичко, й невідомі, що стали відомими. Поміж них – студентка київської консерваторії Антуанетта Міщенко й анонім у масці та бронежилеті, до якого приклеїлося прізвисько "піано-екстреміст". Ще одне піаніно довго стояло біля Головпоштамту. Аж у ніч на 18 квітня 2017 року його потрощили невідомі. "Укрпошта" допомогла перевезти інструмент на зберігання для Музею Революції Гідності.
Більше предметів із Майдану розміщено на сайті Музею в розділі "КОЛЕКЦІЯ"
Світлини Богдана Пошивайла та Олександра Сліпченка