11 років поспіль у день, коли під час подій Майдану вперше загинули протестувальники, відбувається хода пам’яті.
Саме цього дня, 22 січня 2014 року, коли тривало протистояння на вулиці Михайла Грушевського, смертельних поранень зазнали 20-річний Сергій Нігоян із Дніпропетровщини та 25-річний білорус Михайло Жизневський, а під Києвом виявили тіло викраденого напередодні львів’янина Юрія Вербицького зі слідами тортур. Поранений тоді 45-річний львів’янин Роман Сеник помер за кілька днів у лікарні; не стало майданівців Олександра Бадери та Богдана Калиняка.
Родини Героїв Небесної Сотні, активісти й небайдужі містяни пройшли традиційним маршрутом від Лядських воріт, де стояв блокпост Третьої барикади, на якому чергував Сергій Нігоян, до вулиці Михайла Грушевського, де розміщено пам’ятні знаки тих, хто загинув тут.
“Дух Майдану породив силу волі, надихнув на силу. Наші героїв своїм сяйвом освітили наше майбутнє. Маємо пам’ятати, що світ дізнався про Україну завдяки подіям Революції Гідності. Шануймо кожного з тих, хто боровся на Майдані та продовжує робити це тепер”, – закликала Тамара Швець, дружина Героя Небесної Сотні Віктора Швеця, член Ради родин загиблих при Міністерстві у справах ветеранів України. 
Лампадки, квіти, гімн України та гасла “Небесній сотні слава!”, “Герої не вмирають”... Під час ходи пам'яті було зроблено кілька зупинок для того, щоб згадати кожного з перших загиблих Героїв Небесної Сотні. Про місця зупинок розповідав один з учасників Революції Гідності, майданівець Третьої сотні Самооборони Олександр Івашков.
Щороку до ходи пам'яті долучається і Юрій Яськов, який теж був у Третій сотні та став відомий під час протесту як “Пікассо”, бо розмальовував каски для протестувальників.
“Я приходжу сюди, щоб ушанувати пам’ять моїх хлопців, з якими я пройшов увесь Майдан. У нас була позиція – ми хотіли змін у державі та стояли за них тут”, – сказав він.
Традицію ходи пам’яті 22 січня започаткувала саме Третя сотня Самооборони Майдану, до якої належав Сергій Нігоян. Згодом цю акцію підтримали Національний музей Революції Гідності та родини Героїв Небесної Сотні.
“Ми вшановуємо пам'ять перших героїв Небесної Сотні, а разом із ними – кожного з Небесної Сотні та наших славних воїнів-захисників, які обстоювали нашу гідність, нашу свободу й державну незалежність. Герої Небесної Сотні надихнули на мужність та стійкість наших теперішніх воїнів, активістів Майдану, які добровольцями вирушили на фронт, щоби зміцнити українську армію, потужний волонтерський рух. Дякую за пам’ять усім небайдужим та активістам, які долучилися до ходи. Лише пам’ятаючи про наших героїв, ми робимо гасло “Герої не вмирають” реальним. Герої живуть із нами, допоки ми їх пам’ятаємо”, – наголосив Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності.
Біля пам’ятного знака Сергія Нігояна відбулася спільна молитва за Україну та її захисників за участі семінаристів Київської Трьохсвятительської духовної семінарії Української греко-католицької церкви.
Цьогоріч на ходу пам'яті прийшло чимало молоді й тих, хто лише нещодавно дізнався про цю ходу.
“Мені не байдуже, і ми не маємо права забувати подвиг хлопців і дівчат 11 років тому на Майдані, і той, який відбувається нині. Їхні імена маємо пам’ятати й ушановувати так, як це можливо тепер, тому вирішила прийти. Це важливо”, – поділилася своїми думками учасниця ходи пам'яті Анна Косинська.
Світлини: Богдан Пошивайло (Національний музей Революції Гідності)