Про історію міста Марії, збережену у книжці, та долю її авторки – доктора історичних наук, етнографині Ірини Пономарьової говорили на презентації книжки "Маріуполь на хвилях історії (1780–2022 рр.)" в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану.
Музей Майдану разом із видавництвом Кліо зібрали маріупольців, істориків, громадських діячів, колег та друзів пані Ірини.
Дослідження Ірини Пономарьової – багаторічна робота щодо вивчення свого краю. У книжці зібрано надзвичайно цінний матеріал з історії міста, зафіксований у документах Маріупольської міської думи та Маріупольського грецького суду, в міських часописах і записах мандрівників, купців, послів, у листівках і фотографіях, спогадах і переказах містян та розповідях про артефакти, що до повномасштабного вторгнення зберігалися в Маріупольському краєзнавчому музеї.
Авторка розповідає історію міста від часу появи тут козацьких зимівників до повномасштабного вторгнення росії, яка знищила місто за два перші місяці окупації, свідком чого стала сама. Ірина Пономарьова побачила лише фото сигнального примірника, але саму книжку не встигла потримати у руках – відійшла у засвіти… Свою роботу вона присвятила маріупольцям.
Віра Соловйова, директор видавництва "Кліо", розповіла про історію створення книжки, ідею якої дослідниця виношувала давно, та роботу над нею у видавництві: “Я пам’ятаю розмови з пані Іриною, коли ми говорили про ідею цієї книжки й вона лише починала роботу над нею. Ці розмови були неймовірними. Вона розповіла й про те, що пережила в Маріуполі під час окупації. Я не знала, як після всього побаченого та пережитого людина може знайти в собі сили.. Але в її голосі завжди відчувалася любов – любов до міста, до людей. Ірина Пономарьова була надзвичайно стійкою – працювала над книжкою попри боротьбу з недугою, про що я дізналася вже згодом”.
Книжку видано за підтримки Українського інституту книги в межах мистецького конкурсу культурно-мистецьких проєктів, спрямованих на випуск книжкової продукції.
Дослідниця Лариса Якубова поділилася спогадом про Ірину Пономарьову та спілкування з нею в останній час життя авторки: “Вона мала ще багато задумів і планів. Цю книжку вважала “крайньою”, а не останньою. Повсякчас мріяла повернутися до України – продовжувати працювати тут, викладати студентам. Цю книжку я назвала би признанням у любові своєму місту та людям, з якими вона змогла пережити жах російської окупації. У цій книжці авторка посилається на джерела, яких фактично вже не існує, – з маріупольського архіву, музею, вона зберегла ці копії для нас, зберегла світлини. Тож це диво й порівнювати з іншими виданнями не доводиться. А якщо врахувати те, що останнє пристойне видання з широким історичним та етнографічним тлом датовано кінцем ХІХ століття, то все стане зрозуміло. Бо все, що було пізніше, – було про “город Жданов”, не про Маріуполь і його мешканців”.
Після майже двох місяців життя зі своєю родиною у підвалі в окупованому росіянами Маріуполі пані Ірині вдалося евакуюватися на острів Крит завдяки допомозі колег-дослідників. Дивом її ноутбук із матеріалами багаторічних досліджень та експедицій уцілів і не потрапив під пильну перевірку на блокпостах та у фільтраційних таборах.
Вдячні кожному, хто завітав на презентацію й поділився спогадами про авторку книжки, вшанувавши пам’ять Ірини Пономарьової та її відданість рідному місту.
Віримо у відбудову Маріуполя й у звільнення всіх окупованих росією територій.
Зберігаймо нашу історію разом.
Організатори презентації: Національний музей Революції Гідності, видавництво “Кліо”, благодійна організація благодійного фонду "ЯМаріуполь" міста Києва.
