Донецький Майдан постав 21 листопада 2013 року біля пам’ятника Тарасові Шевченку. Як і київський, він почався із соціальних мереж і був реакцією на непідписання угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, згодом посилився через силовий розгін студентів у Києві.
“Наш Майдан не був політичним. Так, у ньому брали участь політичні партії, але ми домовилися бути лише з українськими прапорами. Тож вигадали й роздрукували прапор донецького Євромайдану. Мали власну брендовану символіку, стрічки”, – розповідає учасниця донецького Майдану Катерина Жемчужникова.
“Особисто я виходив за європейську асоціацію, продовження руху України на Захід. І коли вперше поїхав на форум Євромайданів до Харкова, це було 11 січня, почув, що люди з різних регіонів виходять за різні речі. Більшість людей були не за асоціацію з ЄС. Вони виходили за національне відродження, проти бандитизму, проти податків тощо”, – пригадує Володимир Фомичов, учасник донецького Євромайдану, редактор Українського радіо.
5 червня о 17:00 запрошуємо долучитися до розмови з учасниками донецького Євромайдану.
Володимир Фомичов – учасник донецького Євромайдану, редактор Українського радіо;
Катерина Жемчужникова – учасниця Євромайдану в Донецьку, журналістка;
Валентин Краснопьоров – голова правління громадської організації “Сильні громади”, засновник просвітницької ініціативи "Останній капіталіст";
Вольга Шейко – адвокатка, кандидат юридичних наук, правозахисниця.
Рушійною силою донецького Євромайдану були переважно громадські активісти, члени опозиційних партій і журналісти незалежних ЗМІ. Спочатку активісти лишалися на донецькому Євромайдані й уночі. Згодом такі чергування стали небезпечними, і їх припинили.
Наступною сторінкою в історії донецьких протестів була акція “Донецьк – це Україна” 13 березня 2014 року. Тоді вперше від початку Революції Гідності кількість мітингувальників вимірювалася кількома тисячами. Однак протестувальники зазнали жорстокої розправи (вбивства, каліцтва, катування). Небесну Сотню поповнив Дмитро Чернявський. Таким чином, 13 березня 2014 року стало точкою відліку агресивної “русской весны”, яка призвела до війни на Донбасі.
Питання дискусії:
• Чому вийшли на протести
• Бути лідером страйку
• Особисті історії про Майдан
• Яким бачите майбутнє земляків, що залишилися вдома
• Як Революція Гідності змінила життя
Модерує Ольга Сало – учасниця Громадського сектору Євромайдану, співробітниця Національного музею Революції Гідності.
Пресслужба Національного музею Революції Гідності
+38 098 66 11 833, press@maidanmuseum.org
Онлайн-трансляцію дивіться на сторінці Національного музею Революції Гідності у фейсбуці.
