Місця Революції Гідності: вулиця Інститутська

 

Революція Гідності, або Євромайдан, – це масові національні патріотичні протестні акції в Україні, які тривали з листопада 2013 року до лютого 2014 року. Приводом для протесту стала різка відмова керівництва держави від європейського вектора зовнішньої політики розвитку України, зрив підписання асоціації з Європейським Союзом. Після жорстокого побиття молоді на головній площі Києва протест переріс у тривалу мирну боротьбу проти свавілля влади, корупції та порушення прав і свобод людини.

 

Вулиця Інститутська

 

Кінець січня – початок лютого 2014 року для активістів Майдану став найгарячішою фазою протистояння. Ухвалення диктаторських законів, так званих законів 16 січня, довело, що влада не планує йти на поступки та виконувати вимоги протестувальників. Сутички на вулиці Михайла Грушевського у свято Водохреща й перші загиблі герої Сергій Нігоян та Михайло Жизневський розвіяли будь-які ілюзії. У період із 22 до 27 січня по всій Україні активісти зайняли десять будівель держадміністрацій. Євромайдан набирав сили та потужності попри те, що його учасників арештовували, викрадали, катували, вбивали. Зважаючи на загострення ситуації, 28 січня 2014 року Верховна Рада України скасувала "закони 16 січня". Цього ж дня було відправлено у відставку прем’єр-міністра Миколу Азарова та його уряд. Це була значна перемога Євромайдану, але протестувальники не збиралися розходитися. Активісти й опозиція вимагали повернення до основ Конституції 2004 року та обмеження повноважень президента. Залишалися непокараними відповідальні за жорстоке побиття молоді 30 листопада 2013 року. Уранці 18 лютого почався "мирний наступ" – хода до Верховної Ради, в якій депутати саме мали прийняти зміни до Конституції України щодо обмеження повноважень президента. Але на вказівку тодішнього голови Верховної Ради Володимира Рибака канцелярія ВРУ відмовилася реєструвати цей документ. На центральних вулицях Києва почалися сутички між протестувальниками та міліцією, на підмогу якій прийшли "тітушки". Проти майданівців було застосовано світлошумові гранати та помпові рушниці. Бої тривали всю ніч. Десь опівночі стався підпал Будинку профспілок, в якому перебували тоді чимало людей. Злам ситуації на користь протестувальників відбувся близько шостої ранку 19 лютого, коли на допомогу оборонцям Майдану крізь блокаду силовиків прорвався автобус зі львів’янами. Уранці 20 лютого протестувальники в Києві перейшли в наступ. Їм удалося відтіснити "беркутівців" від від підніжжя монумента Незалежності, звільнити Жовтневий палац та Український дім. Саме в цей час на дахах готелів "Козацький" та "Україна" розмістилися снайпери. Вони вели прицільний вогонь по протестувальниках на ураження. Під час сутичок було вбито понад сто учасників Євромайдану. У ніч із 21 на 22 лютого Віктор Янукович, наляканий можливістю потрапити під народний суд, втік із Києва у Харків. 22 лютого о 17-й годині 11 хвилин Верховна Рада України 328 голосами народних депутатів ухвалила постанову про усунення Януковича з посади президента України.

 

 

 

 

Спогади учасників 

 

Прикмети часу... Коли радієш до сліз, побачивши на майдані досить далекого знайомого живим. Він хоч і далекий, але, як виявилося, рідний. І коли за звуком відрізняєш бахкання феєрверка від вибуху гранати.

Сергій Висоцький

 

Повертаюся, і раптом біля мене падає людина й починає вити від болю. Тут мені стає зрозуміло, що кулі справжні та що снайпер – майстер своєї справи. Я нахиляюся й закриваю нас обох щитом. Наступна куля летить у щит. Вона пробиває його й потрапляє в бруківку. Я вже пізніше зрозумів, що снайпер цілив у центр щита, гадаючи, що я за ним сам, та наміряючись влучити у груди чи в живіт. А через те, що за щитом опинилося двоє, по центру не було цілі.

Олександр Невідомий

 

Страшно бачити, як людина зважується перебігти від дерева до дерева й падає горілиць, незграбно розкинувши руки. Страшно бачити, як врізаються кулі в дерева, відсікаючи шматочки трісок, що боляче січуть обличчя. Страшно тягнути під обстрілом тіла поранених чи вбитих людей, з якими ще п’ять хвилин тому ми бігли в наступ із дерев’яними палицями в руках...

Гілеад Кроатон

 

Знаєте, чому Майдан вистояв? Тому, що після пострілів і вибухів замість того, щоб тікати, поранених відтягали й усі робили крок уперед, вигукуючи: "Стоїмо! Стоїмо!" Під кулями, під гранатами, під ненавистю Путіна – "Стоїмо! Стоїмо!"

Вікторія Арбузова-Пауел

 

 

 

Експонат

 

Металеві військові каски – використовувалися на Майдані мітингувальниками для захисту. Подібні каски почали з'являтися там, коли наївні сподівання, що пластикова будівельна каска може вберегти, розвіялися після перших пострілів із боку силовиків. Дві каски з наскрізним простріленням та слідами крові всередині знайшли на Майдані після трагічних подій 18–20 лютого 2014 року. На жаль, невідомо, кому саме вони належали, але характер пошкоджень дає мало підстав сподіватися, що їхні власники вижили. Каски було передано на сцену під час прощання із загиблими захисниками Майдану. Вони стали частинкою меморіального куточка, який постійно існував на сцені до моменту її розформування. Через два місяці команда "Нічна варта", що організовувала програми нічної сцени Майдану, передала каски Музеєві Майдану. Нині вони є одними з найцінніших експонатів Національного музею Революції гідності.

 

Більше предметів із Майдану розміщені на сайті Музею в розділі "КОЛЕКЦІЯ"

Світлини: Богдан Пошивайло, Олександр Тимошенко, Максим Баландюх. Карта: Дмитро Вортман