Перехрестя алеї Героїв Небесної сотні (на початку галереї портретів героїв Небесної сотні) та вулиці Хрещатик

 

Революція гідності, або Євромайдан, – це масові національні патріотичні протестні акції в Україні, які тривали з листопада 2013 року до лютого 2014 року. Приводом для протесту стала різка відмова керівництва держави від європейського вектора зовнішньої політики розвитку України, зрив підписання асоціації з Європейським Союзом. Після жорстокого побиття молоді на головній площі Києва протест переріс у тривалу мирну боротьбу проти свавілля влади, корупції та порушення прав і свобод людини.

 

Перехрестя алеї Героїв Небесної сотні (вулиці Інститутської) з Хрещатиком

 

У ніч на 11 грудня 2013 року силовики здійснили спробу штурму Євромайдану. Наступ почався о першій годині ночі з боку вулиці Інститутської та Європейської площі, після третьої ночі були також спроби штурму КМДА. Але завдяки дзвонам Михайлівського Золотоверхого собору та закликам Руслани Лижичко, Святослава Вакарчука, Юрія Луценка зі сцени Майдану до киян прийти на допомогу, а також показу подій у соціальних мережах тисячі киян вийшли на допомогу протестувальникам. Спецпризначенці та внутрішні війська змушені були відступити. Новий рік у Києві на майдані Незалежності зустрічали сотні тисяч українців. За деякими даними, там було близько півмільйона осіб. Сходитися люди почали звечора, й до півночі весь майдан було заповнено вщерть. Українців розважали своїми виступами різні виконавці, лунали жарти, панував піднесений настрій. Загалом до 16 січня 2014 року події в столиці та в інших областях України розвивалися досить спокійно, оскільки гострих сутичок не було. Однак мітингувальники продовжували акцію протесту, а наметове містечко у Києві лише розросталося. У четвер 16 січня 2014 року Верховна Рада України ухвалили десять законів, спрямованих на звуження конституційних прав і свобод громадян. Їх приймали простим підняттям рук, тобто з порушенням регламенту, без обговорення, а їхній текст став доступним загалові тільки після голосування. Нові закони надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту та можливість тотального контролю активістів. Ухвалення диктаторських законів стало реакцією тодішньої влади на масовий протест українців. У результаті перемовин з опозицією зазначені закони було скасовано, уряд Азарова відправлено у відставку, а затриманим мітингарям обіцяно амністію. Однак протистояння перейшло вже у свою найгарячішу фазу. З’явилися перші загиблі з боку протестувальників. У трагічні дні лютого сотні Самооборони й активісти Майдану затято чинили опір. Увечері 18 лютого 2014 року почався штурм барикад із боку Європейської площі із застосуванням бронетранспортерів. У відповідь полетіли "коктейлі Молотова". На Майдані тоді зібралися приблизно 20 тисяч протестувальників. Запеклі бої тривали всю ніч. Близько півночі стався підпал Будинку профспілок, де перебувало багато людей, у тому числі поранених. Єдиним бар’єром між обома сторонами протистояння була стіна вогню, який майданівці підтримували всіма можливими способами.

 

 

Словник Майдану

 

Сотня Самооборони –

базова організаційна одиниця Самооборони Майдану. Об’єднувала добровольців для фізичного захисту протестувальників та підтримання громадського порядку на Майдані. Склад сотні коливався від 70 до 150 осіб (входили до неї люди різних національностей, чоловіки та жінки). Кількість сотень Самооборони поступово зростала й на момент перемоги Революції гідності становила 42.

Будинок профспілок –

адміністративна споруда Федерації професійних спілок України. Під час Революції гідності став прихистком для Штабу національного спротиву, прес-центру, медичної служби. На першому поверсі були пункти збирання й видачі одягу та кухня. Під час штурму спецпризначенцями 18–19 лютого 2014 року разом із будинком тут заживо згоріли активісти, які не змогли вибратися з нього.

Медична служба Майдану –

виникла після побиття активістів 30 листопада й упродовж усього часу дбала про здоров’я та рятувала життя протестувальників. Медичні пункти розмістилися в Будинку профспілок, будівлі КМДА, Жовтневому палаці, Михайлівському монастирі, монастирі святого Василія Великого та ін. Медики-волонтери не лише надавали невідкладну допомогу під час зіткнень, а й здійснювали складні операції у нашвидкуруч обладнаних народним коштом операційних.

 

 

Спогади учасників 

 

Ми стояли дуже тісно, і хтось іззаду ліктем скинув мені каску, але вона впала не на землю, бо не було куди падати, а залишилася на плечі. Ми йдемо в наступ, а переді мною – капітан міліції. Я йому кажу: "Надінь мені каску". Він починає мені її надівати, але ми йдемо далі, а він залишається. Кричить своїм: "Хлопці, надіньте йому каску!" …Так минала ніч. Ми їм казали: "Навіщо ви це робите?", а вони відповідали: "Ви принаймні можете піти додому, коли схочете, а ми змушені бути тут. А ось чому ви стоїте, не знаємо. Це ж яка має бути ідея, щоб просто так уночі стояти"…
 

Олексій Сігов

 

Нерви не витримали найперше в режиму – прийнято абсолютно антиконституційні закони, які фактично позбавляли нас будь-яких прав і свобод, навіть тих, які Янукович досі не встиг у нас відібрати. А тут фактично за один день нас позбавили всіх досягнень за попередні двадцять років. Нас повернули до ситуації, дуже близької до радянських часів.
 

Євген Дикий

 

Експонати
Національного музею Революції гідності 

 

У лютому 2014 року поблизу головної сцени Майдану на опорах від спаленого військового намету було напнуто десятиметрові полотна. Кожне з них створювали сотні людей із різних куточків України та закордоння. Поміж ініціаторів цієї арттерапевтичної акції під назвою "Щаслива Україна" (перше полотно було створено 27 листопада 2013 року біля монументу Незалежності) – львівський художник Володимир Свачій і журналістка Олена Мокренчук. Метою проекту було через відображення внутрішнього стану людей Майдану за допомогою візуальних образів скомпонувати витвір мистецтва задля формування позитивного майбутнього України. Організації акції та забезпеченню якісними фарбами й полотном посприяла низка митців, зокрема Віктор Семеняк, Ігор Калінчук, Марія Гораль, Ірина Шумейко, Тетяна Саламаха, Оксана Драчковська, Софія Дорошенко, Кім Покас, Марія Томен, а також підприємець Андрій Рудь. Люди, творці полотен, виявляли за допомогою фарб свої думки, прагнення, сподівання, емоції, враження від протестних подій і водночас глибоку скорботу за полеглими героями. Усього в Києві взимку було створено сім полотен, іще два – в Донецьку та Луганську в квітні 2014 року. Одне полотно було викрадено, інші – тимчасово передано в Музей Івана Гончара для майбутнього Музею Майдану. Деякі з них експонувалися в Києві, Львові, Парижі.

 

 

Світлини: Максим Баландюх, Павло Подуфалов, Олександр Сліпченко, Богдан Пошивайло. Карта: Дмитро Вортман