Інформаційно-навігаційна система "Місця Революції Гідності" – це мережа стендів, які знайомлять з історією та значенням окремих точок Євромайдану.

 

 

Перехрестя алеї Героїв Небесної Сотні (вулиці Інститутської) та Хрещатика

У ніч на 11 грудня 2013 року силовики здійснили спробу штурму Євромайдану. Наступ почався о першій годині ночі з боку вулиці Інститутської та Європейської площі, після третьої ночі були також спроби штурму КМДА. Але завдяки дзвонам Михайлівського Золотоверхого собору та закликам Руслани Лижичко, Святослава Вакарчука, Юрія Луценка зі сцени Майдану до киян прийти на допомогу, а також показу подій у соціальних мережах тисячі киян вийшли на допомогу протестувальникам. Спецпризначенці та внутрішні війська змушені були відступити. Новий рік у Києві на майдані Незалежності зустрічали сотні тисяч українців. За деякими даними, там було близько півмільйона осіб. Сходитися люди почали звечора, й до півночі весь майдан було заповнено. Українців розважали своїми виступами різні виконавці, лунали жарти, панував піднесений настрій. Загалом до 16 січня 2014 року події в столиці та в інших областях України розвивалися досить спокійно, оскільки гострих сутичок не було. Однак мітингувальники продовжували акцію протесту, а наметове містечко у Києві лише розросталося. У четвер 16 січня 2014 року Верховна Рада України ухвалили десять законів, спрямованих на звуження конституційних прав і свобод громадян. Їх приймали простим підняттям рук, тобто з порушенням регламенту, без обговорення, а їхній текст став доступним загалові тільки після голосування. Нові закони надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту та можливість тотального контролю активістів. Ухвалення диктаторських законів стало реакцією тодішньої влади на масовий протест українців. У результаті перемовин з опозицією зазначені закони було скасовано, уряд Азарова відправлено у відставку, а затриманим мітингарям обіцяно амністію. Однак протистояння перейшло вже у свою найгарячішу фазу. З’явилися перші загиблі з боку протестувальників. У трагічні дні лютого сотні Самооборони й активісти Майдану затято чинили опір. Увечері 18 лютого 2014 року почався штурм барикад із боку Європейської площі із застосуванням бронетранспортерів. У відповідь полетіли "коктейлі Молотова". На Майдані тоді зібралися приблизно 20 тисяч протестувальників. Запеклі бої тривали всю ніч. Близько півночі стався підпал Будинку профспілок, де перебувало багато людей, у тому числі поранених. Єдиним бар’єром між обома сторонами протистояння була стіна вогню, який майданівці підтримували всіма можливими способами.

 

Спогади учасників 

Ми стояли дуже тісно, і хтось іззаду ліктем скинув мені каску, але вона впала не на землю, бо не було куди падати, а залишилася на плечі. Ми йдемо в наступ, а переді мною – капітан міліції. Я йому кажу: "Надінь мені каску". Він починає мені її надівати, але ми йдемо далі, а він залишається. Кричить своїм: "Хлопці, надіньте йому каску!.." Так минала ніч. Ми їм казали: "Навіщо ви це робите?", а вони відповідали: "Ви принаймні можете піти додому, коли схочете, а ми змушені бути тут. А ось чому ви стоїте, не знаємо. Це ж яка має бути ідея, щоб просто так уночі стояти…"

Олексій Сігов

 

Нерви не витримали найперше в режиму – прийнято абсолютно антиконституційні закони, які фактично позбавляли нас будь-яких прав і свобод, навіть тих, які Янукович досі не встиг у нас відібрати. А тут фактично за один день нас позбавили всіх досягнень за попередні двадцять років. Нас повернули до ситуації, дуже близької до радянських часів.

Євген Дикий

 

Експонат Національного музею Революції Гідності 

Полотно “Віра в майбутнє України” 

Твір із серії, яка створювалася 23–28 лютого 2014 року. 

Автор ідеї проєкту та художник-керівник – Володимир Свачій у співпраці з журналісткою Оленою Мокренчук і художниками Віктором Семеняком, Іриною Шумейко, Тетяною Саламахою, Кімом Покасом, п. Олексієм, Ігорем Калінчуком. 

Автор зображень на полотнах – народ України на Майдані.  

Художніми матеріалами забезпечили Андрій Рудь та Любомир Мартинюк.

Мета створення полотен – за допомогою візуальних образів малярства через внутрішній стан людей створити мистецький твір для формування доброго майбутнього України. Усього в Києві  було створено вісім полотен, іще два – в Донецьку та Луганську в квітні 2014 року. Два полотна було втрачено, інші – тимчасово передано в Музей Івана Гончара для майбутнього Музею Майдану. Деякі з них  експонувалися в Києві, Львові, Парижі.

 

Більше предметів із Майдану розміщено на сайті Музею в розділі "КОЛЕКЦІЯ"

Світлини Максима Баландюха, Павла Подуфалова, Олександра Сліпченка, Богдана Пошивайла. Карта Дмитра Вортмана